Родинний форум "Сімейка"

чергова історія з теми "нуймамочки бувають". останнім часом в нашому дворі почали тусуватис малолєтки - 14-17 років. стандартно - пиво\цигарки\матюки. окупували частину майданчику а вчора притягли з собою дитину - десь півтора роки. хтось з тих дівчат і є мама, бо й раніше бачила як вигулювала, і мала кликала котрусь з них. біля них хлопці товчуть мяча, не копають, а товчуть. кілька разів мяч пролетів над головою дитини якась бабця не витримала і зробила зауваження, то з ходу була послана, і що б не казала, відповідь отримувала одну. але мяча лишили. зате взяли дитячий візок і почали ним гасати, а дівчинка за ними з криком і сльозами. мама її тільки відтягувала, щоб не збили на повороті

жаль ребенка.. но, наверное, лучше, чем в детдоме?........ (

я часто думаю, коли бачу щось подібне: а як краще поступити батькам такої "горе мами"??? вручити їй дитину і сказати "любиш т*****сь - то вмій і за наслідки відповідати". мотивуватись тим що в неї дитина на руках і вона не натворить ділов?? буде обачною, задумається над вихованням дитини. чи взяти левову частку по вихованню дитина на себе??? і не мучити дитину. але тоді "мама" не винесе уроку зі своїх вчинків і буде і надалі творити діла і т.п.

бо я знаю випадок коли батьки не допомагали такій горе мамі. в розумінні що не сиділи сутками з дитям, а вона гуляла. так вона того малого в сумці носила за собою всюда потім вони зрозуміли що так діло не піде і що вона може з дитини зробити інваліда, почали більше малого доглядати. так мамашка почала і далі гуляти, могла сутками додому не приходити. їй було добре - коли дитину забрали.
от і як правильно буде??? робити так як краще для дитини??? але де гарантія що ті самі бабуся і дідусь не виховають таку саму "мамашку" зі своєї внучки

кільканадцять днів тому мій малий бавився в пісочниці з іншим хлопчиком. обмінялися машинками. той малий гуляв з бабусею. потім вони пішли до дому. коли - я не побачила. але побачила, що в пісочниці залишилися чиїсь пісочноігрові інструменти (може той хлопчик забув - я не впевнена), а нашої машинки не було. а мій малий і далі бавився чужою машинкою. так ми з нею і до дому пішли. помили її, малий трохи побавився і я заховала її подалі від його очей в надії віддати колись тому хлопчику. довгенько вже його не зустрічаємо. знаю, в якому під"їзді живе. цікаво, де і як зараз поживає наша машинка і чи ми її ще побачимо. була тут одна порада не віддавати чужу машинку, оскільки нашу забрали, але я вважаю таке рішення невірним.


П.Н.
ой, з тими хлопцями і їхніми машинкАми
росла я колись в безчоловічній сім"ї, а тут - син, машинки, то да сьо... добре, що ще всякі пісталєтіки в нас не водяться.

а, і ще таке (теж "із нашега двара"):
одного разу бавився мій синко (3 р. і 8 міс.) своєю машинкою, а інший хлопчик (ровесник) хотів теж бавитися нею. хотів забрати, а мій не віддавав і вкусив його. я не бачила моменту кусання, але спостерігала, як той хлопчик скаржився своїй бабусі, що мій його вкусив. я підійшла до синика і прочитала йому коротку (більше не встигла, бо бігав) лекцію про те, що кусатися не можна.
наступного дня мій синик там же дурачився, бігав, веселився, буцався об дівчаток, котрі трималися за руки. трохи штовхав їх. я так би мовити одною рукою водила доцьку (1 р. і 1 міс.), яка тепер дуже хоче ходити пішки, а другою рукою спостерігала і окликувала його, коли бачила, що він надто травматично поводиться. бабуся однієї із дівчаток покрикувала на мого синика ("не вмієш бавитися - не бався!!", "та шо ти, як якийсь той-во??!!". на моє ледь чутне запитання про те, що значить "той-во", чи чому це він "той-во", вона не відповіла), і наказувала своїй внучці відійти від мого малого, ніби він якийсь заразний (думаю, що такій досвідченій старшій пані можна було би менш образливо поводитися і висловлюватися). я роздратовано додала, що так-так, дівчинко, не підходь до нього. потім бабуся вчоражорстокопокусаного моїм сином внука підтакнула їй і каже мені, що колисьточка (давно ненавиджу це слово) він вкусив її внука, то да сьо, і що ТРЕБА ВИХОВУВАТИ ДИТИНУ! я там ще не дуже голосно зауважила, що я не вмію моментально виключати його функцію кусання, чи то запитала, як це зробити - точно не пригадую.
получається, що якщо вчора весь двір не чув моєї бесіди з малим на тему кусання і нормальної поведінки, то я його не виховую, чи куди???!!!
після тої ситуації я відтягнула свого малого, який кричав і виривався від мене, і коментувала це тим, що тут є сварливі баби, котрі зіпсували настрій його мамі.
тепер стараюся там менше гуляти. а шкода, бо малому подобається.

пфффф.... я така неправильна мама, що капєц.

Liza, не бери собі дурного до голови! Бувають такі бабці,що їм їсти не дай, а тільки покритикувати когось, осудити, поконфліктувати.

В нашому колишньому дворі є така тьотя Оксана(правда вона вже бабця двох немалих онуків і фактично виростила їх сама, бо їх батьки "на роботі" ). Гуляли разом часто, то я наслухалась... А раз, то сама мала з нею конфлікт: Артем бавився з її Юрчиком, і щось вони не поділили, почали штовхатись, я свому зробила зауваження, вона своєму - ні. Відповідно, Юрчик далі демонстративно задирається, Артем не реагує, але вже коли він впритул підійшов до нього і грудьми його штовхнув, то Артем відштовхнув його, правда сильно, так, що малий впав на попу. Тьотя Оксана каже: "АРТЕМ (!), не штовхайся, бо дам тобі по попі! " Я кажу: "Ага! А я Вам так і дам це зробити!" . То вона до мене скочила, і почала кричати: "Хтось же має його навчити, щоб не бився... Якщо ти не можеш!" Мені пощастило, бо гуляли інші мами, і допомогли мені відстояти своє, бо бачили, як усе було. Після того вона з фуком пішла з площадки, перестала відповідати на "Добрий день!"

Ти знаєш, що для своєї дитини робиш все можливе у вихованні, а їх думка хай залишається при них... Їх іноді можна і пожаліти, бо часто такі склоки - єдиний їх шанс на емоційну зарядку-розрядку...

А в двір той я ходила б на твоєму місці гуляти і далі, тому, що по-перше, це подобається сину, а по-друге - буде показувати твою "поблажливість" до такої критики.

П.С. З тьотьою Оксаною я вперто віталась і вітаюсь - вже відповідає!

Їду я маршруткю з самісінького кінця Дружи (ринок західний) на Київську. І от десь після центру переді мною сіла жінка (десь біля 50). Малий ясна річ втомився, вже нудиться і марудиться, впирається ногами в стільчик, що попереду, може кілька разів його копнув (але не наполегливо), щось собі під ніс співає-мугикає, я не звертаю уваги, самій вже нудно. Та жінка один раз оглянулась на нас, потім ще раз... от вона встає виходити (нутром відчуваю, зараз щось скаже) і справді, каже: "виховувати треба свою дитину, а то виросте...!" Я нічого не казала, та настрій був зіпсований, при чому весь день закінчився дуже неприємно...
тепер от думаю, а може і справді: дитина в громадському транспорті має дуже тихенько сидіти, зовсім не рухатись, щоб нікому не заваджати....

Nin4ik громадський транспорт того і називається ГРОМАДСЬКИМ. там їздить багато громадян. а якшо бабуля хоче їхати як принцеса: шоб ніхто не штовхав, не дихав і т.д. то най їздить у власному авто або таксі.
якби в тій маршрутці були дівки і хлопці і голосно сміялися чи якийсь пяний - то та бабуля тоже би возмущалася.
так шо не бери в голову. саме головне - щоб ми такими не були на старості літ!

Ulkanet написав:якби в тій маршрутці були дівки і хлопці і голосно сміялися чи якийсь пяний - то та бабуля тоже би возмущалася.

А я думаю, що в аткій ситуації вона б змовчала, бо такі можуть так відказати, що вона забуде як її звати, а мама з дитиною навряд чи буде так реагувати.
В нас теж є таки кадри в дворі, яким дай тільки когось повчити, повиховувати, то я не дуже люблю там гуляти, більше в парку, на бульварі, на території садка. Колись мою Діану назвали нечемною дуже, бо вона активна, з"їжджала з гірки і бігом знов на гірку, а дівчинка менша була і не встигала за нею, то Діанка на сходинках її обганяла (не штовхаючись і не заважаючи) і за той час по 2 рази з"їжджала, поки та дівчинка 1. То баба пару раз возмущалася, а потім забрала свою дитину зі словами пішли звідси бо тут нечемні діти, які не вміють гратися.

nadusha написав:Артем бавився з її Юрчиком, і щось вони не поділили, почали штовхатись, я свому зробила зауваження, вона своєму - ні. Відповідно, Юрчик далі демонстративно задирається, Артем не реагує, але вже коли він впритул підійшов до нього і грудьми його штовхнув, то Артем відштовхнув його, правда сильно, так, що малий впав на попу. Тьотя Оксана каже: "АРТЕМ (!), не штовхайся, бо дам тобі по попі! " Я кажу: "Ага! А я Вам так і дам це зробити!" .

Хм... а чому сама не поговорила з малим, раз бачила, що тітка не звертає уваги на поведінку? Я вже давно таке практикую, якщо бачу, що батькам байдуже, чи вони потакають витівкам своїх дітей, а моїм дітям така поведінка може загрожувати. Ні, я не підвищую голосу, не вичитую, говорю звичайним голосом, спокійно, лагідно, так, якби говорила своїй дитині. Донедавна спрацьовувало, навіть якщо чужа дитина і була невдоволена моїм звертанням, вона все одно трохи заспокоювалась. Гадаю це через те, що вони не звикли стикатися з такою реакцією дорослих. Хоча, іноді трапляються і "невмєняємиє", яким ніц не докажеш, то ми просто з такими стараємось не мати справи.

Nin4ik написав:І от десь після центру переді мною сіла жінка (десь біля 50). Малий ясна річ втомився, вже нудиться і марудиться, впирається ногами в стільчик, що попереду, може кілька разів його копнув (але не наполегливо), щось собі під ніс співає-мугикає, я не звертаю уваги, самій вже нудно. Та жінка один раз оглянулась на нас, потім ще раз... от вона встає виходити (нутром відчуваю, зараз щось скаже) і справді, каже: "виховувати треба свою дитину, а то виросте...!"

Цікаво, можливо, в тої жінки теж був важкий день, а тут ще хтось копає її в спинку стільця? Мене б це теж могло б запросто роздратувати за певних обставин. Гадаю, можна було б просто вибачитись.
Так, звичайно, транспорт громадський, але що - громадянам не притаманна ввічливість і взаємоповага? Чи якщо якесь бидло не схильне до ввічливості і проявів взаємоповаги (як оті вічні "дівки і хлопці і голосно сміялися чи якийсь пяний"), то й іншим треба опускатись до їх рівня?..
Ulkanet, жінці було біля 50, на думку авторки, почитай уважно. Не думаю, що свою маму ти називаєш "бубулею на старості літ".