колись в дитинстві у нас був бінокль. а так як ми живемо на 10-му поверсі, то заглядати в чужі вікна було дуже зручно :) . дитинство пройшло,а цікавість залишилась. бінокля вже давно не маю, але часом, коли мала просинається серед ночі, я люблю подивитись,хто крім мене ше не спить. ох, скільки ж то таких людей!
Щодо замкової скважини...незнаю, якийсь страх присутній, щоб мені хто око не вибрав, як так дивитимусь. краще у вікна.
