Natalinda з отими цукерками тобі в іншу тему - "Нечувані прояви щедрості"

:гуд: Я з балконів кидала лиш літачки з папірців. Цукеркам я завжди знаходила інше призначення - сама з'їдала :grin: О, згадала! Ше коли була в школі, мої батьки завжди любили мати в холодильнику запаси різних консерв, особливо шпротів. Ну, розумієте, за совєтів то був великий дефіцит, як і згущонка, і купа всяких інших продуктів... І завжди наказували мені нічого з того не їсти, бо може прийдуть які гості, то шоб було шо на стіл поставити... Такі слова моє ЕГО сильно зачіпали і відповідно періодично ті баночки з холодильника одна за одною зникали. А палили мене по пустих баночках в смітнику. То я потім ті баночки почала викидати через вікно і теж дивилася, чи собаки їх вилизуватимуть :grin: Ех, з такою історією не бути мені в одній темі з Natalinda :oops:
А якшо поближче до теми про висоти, то я обожнюю літати літаками, особливо коли під тобою густющі хмари, а зверху чисте голубе небо, яскраве сонце і над головою маленький монітор показує температуру за бортом -57 градусів!!! А ще аж обалділа була від задоволення, коли одного разу під час грози потрапили в повітряну яму, - прям "американські гірки"

Всі пасажири з величезними очима тримаються за поручні, а в мене бісики в очах і аж попискую від задоволення

Мій колега з роботи потім всім розказував, шо я ненормальна якась...
А ще мені теж подобаються квартири на високих поверхах - вигляд з вікна дуже класний :-| Бо коли будиники понатикувані один від одного на відстані 10 метрів, то мешканцю квартири другого поверху відкривається з вікна вигляд на труси на шнурку сусіднього будинку :mrgreen:
І на відкритих не засклених балконах поверху так 10-го теж люблю стояти - аж літати хочеться :P
А ще мрію з парашютом стрибнути! Але то як діти попідростають, а то малолі шо - чоловік обіжатися потім буде :grin: