Родинний форум "Сімейка"

Ми з чоловіком живемо окремо. Ситуація така, що мій батько далеко, і приїхати при всьому його бажанні допомогти ніяк не зможе. А допомоги свекрухи мені аж ніяк не хочеться - уявляю, на що це може перетворитися Кожна її дія, буде виглядати , як докір мені :x
Ось і думаю, чи на стільки обов*язкова допомога родичів. Чи можливо справитися в трьох - я, чоловік, інтернет :) ???
Дівчата, як ви справлялися??? Як проходила адаптація до ролі мами?

Звісно що можливо!!!!!!!!!! Ви повнні обговорити усе з чоловіком наперед, так як ви будете в основному годувати, спати і деколи з 1 міс. гуляти- то чи він зможе робити усе решта. ??? Якщо ні- можливо Вам треба няню чи домогосподарку 1-2 рази в тиждень.
Зразу наперед скажіть свекрусі що будете раді її бачити тільки в.. з... до... допомагаючої в ..... Чітко і зрозуміло скажете- вона зрозуміє

З власного досвіду кажу , що можна . Я взагалі живу сама , чоловік за-кордоном , а мама максимум , що забігає на годинку раз в місяць . Спочатку важко звичайно . Але потім привикаєш і вже не уявляєш , що може бути по-іншому .А так , як ви з чоловіком разом то буде трохи легше .Вірте в себе і все получиться :good:

Можна.
Ми самі - я, чоловік, Ждан.
В перші дні приїзжджала мама - на два-три дні, але в основному ми самі.
Важко. Особисто мені було дуже важко, але справилися, виходу бо не було. Чоловік був на роботі, а ми з Жданом на пузі перший місяць прожили на дивані. Їла я коли чоловік приходив з роботи, і тоді він і пеленки прав, і вже все робилося, що треба по дому. А потім мені стало краще, ми стали гуляти і все гуд.
В мене був дуже важкий перший місяць, але то все індивідуально ,надіюся у вас все буде простіше та легше.

ми з чоловіком живемо без батьків, у всьому справляємося самі, бабусь-дідусів до малої не допускали взагалі :), навіть потримати (вони і самі побоювалися таке мацьопство на руки брати десь до 1,5 місяці). Чоловік купував продукти, як йшов з роботи, ввечері сидів з малою, а я в той час готувала чи прибирала, або навіть балувала себе ванною. Я себе налаштувала на те, що ми з чоловіком - самі, і допомоги нема чого чекати, тому ми дуже швидко втягнулися в обов'язки батьків. Тяжко нам не було, я знала що перші місяці діточки "висять на циці", готувалася до цього морально :), тому й було легко.

Думаю багато чого залежатиме від вашого чоловіка, як він захоче допомагати вам. Він може й навпаки прибирати чи готувати їсти - це вже вам вирішувати.
У вас все точно вийде і без допомоги родичів :).

Чоловік вже домовився, що бере відпустку після народження малого: На три тижні :yahoo:
Дякую за підтримку, ви ще раз мене переконали, що я, чоловік і googlе справимося з усім: :good:

Все залежить від того,як пройдуть пологи, як почуватиме себе мама та дитинка. Якщо все буде ГУД, то, звісно, зможете справитись самі...але раджу ніколи категорично не відмовлятись від допомоги..є випадки, коли виникають проблеми зі здоров"ям (не тільки фізичним, а й психічним-та ж сама депресія) коли без сторонньої допомоги ой як важко...

Ось мій Іллюшка і народивля. Можу тепер впевнено сказати, що справлятися самим реально. Перші 2 тижні чоловік брав собі невеликий декретик. А потім все більш-менш устаканилося і я справляюся сама. Коли допомоги чекати нема звідки - відкриваються скриті резерви

Я хоч живу з батьками, та зразу сказала чоловікові, що дитина наша і бавити її нам. ТОму 2-во тижнева відпустка нам не помішає. Сподіваюся, що все так і буде.

коли я народила сина, чоловіка не було поряд-був на заробітках в Польщі. Приїхав коли дитині було вже 2 місяці. Зі мною живе бабка моя старенька, але то ще за нею треба догляд. Але благо дитина була спокійна, того особливих проблем не було. Зараз набагато важче.