Родинний форум "Сімейка"

Також такого не розумію.
Ідея в тому- щоб стосунки не зламались отою бідністю, яка може трапитись з кожною сім"єю.
І коли ті часи стаються, то потрібно якось згуртуватись і робити все можливе, щоб сім"ю вивести з того становища, проте, в процесі старатися бути щасливими, незважаючи від того, як ви зараз живете- бідно чи не бідно.
І коли в ближні роки вам нічого, крім "шалаша" не світить, як би ви не старались, то треба жити тут і зараз і приймати ті обставини, в яких ви опинились, гідно. І через силу усміхатись і будувати свій рай.
Це не означає нічого не робити і замуруватись в тому шалаші.))

Стосунки моїх батьків знищила бідність. Проте, я б не сказала, що й до того вони були глибокими та сповненими любові. Дуже боюсь, щоб з нами колись такого не трапилось, але, наразі, привчились жити "за зарплату", хоча, не завжди виходить, але нещасливими себе не почуваємо. Як на мене, бідність-це коли не вистачає на нормальну їжу, на необхідні речі. Звісно, з більшими достатками-жити було б легше, але, прийшлось пожертвувати чимось іншим, як на мене, наразі, важливішим.

я тебе люблю, дивлюсь годинами, чи так інше і не помічаю, що ти в штопаних колготках, зношеному одязі і діти заглядають за мандаринками, бо їх ми купуєм тільки по святах. Але ж я тебе люблю, то ти терпи, що я лінуюсь, і краще подивлюсь телевізор, чим піду сторожувати, бо не хватає грошей.

Знаю і такі сімї,але в нас проблема була не в цьому.Зарплату сторожа,тобто мінімальну він приносив,хоч працював директором.
Готовий був йти працювати на будову чи їхати на заробітки,але я сама не пускала.Якщо я знаю що в людини є потенціал,мозги досвід на керівній посадї,підлеглі його поважають та слухають,інтелігентна зовнішність,все для того аби заробляти більше особливо ненапружуючись.
То навіщо себе свідомо заганяти в гірші та авжчі умови,навіть заради грошей?якщо навпаки потрібно цінити себе вище і прагнути більшого.
Я намгмлась його підбити на власну справу,не вийшло,і тільки через 1,5 роки подружнього життя добилась щоб він звільнився з низькооплачуваної безперспективної роботи ,десь більше ніж пів року були невдалі спроби ,тобто обіцяли багато а платили як завжди,якісь халтури.Тільки я весь час йому внушала,що він заслуговує на хорошу високооплачувану роботу і повинен її добиватись,наполягала щоб вказував в резюме високу бажану зп,і нарешті він її отримав,якраз коли народилась доця.
Тільки зараз нам тої зп вистачає лиш на харчування та засоби гігієни.