Громадянський шлюб.

[mari]

Ні- не достатня! Шлюб у церкві не передбачає додатку у вигляді щастя і всерозуміння. Це треба виховувати у собі і цього вчитись бачити у інших.

Дуже рекомендую усім бажаючим щопонеділка взяти подруга за руку і на науки подружні до Катедри на 19.00. Тривають десь з півгодини!
Так, всі крім вас там будуть ще тільки готуватись до шлюбу, але ви не стидайтесь, ідіть і слухайте. Гарантую, що стільки нового взнаєте. Я сама деколи сижу і слухаю, як чекаю на чоловіка. Кожен раз взнаю щось нове.

Шкода, що Гра не прийде :???Точно б сподобалось.




Щодо таких молодих чоловіків іжінок, які такі несерйозні і яких заставляють- буває й таке. І відмовитись коли за тобою весілля на 10.000 гр. і гостей 200 шт. не кожний зможе. На жаль.

[гра з вогнем]

Уклінне дякую за запрошення. Як матиму час, навідаюся?

Можна запитання, чому особисте запрошення саме мені? :D

[Alisa]

О, Найа, мені чоловік теж квіти дарує не часто Дуже вже він практичний, щоб викидати гроші на короткочасну сумнівну радість А до весілля дарував - бо це найпримітивніший елемент залицяння :D

Якщо не закривати очі, то глобальні недоліки з якими не можливо миритися можна побачити й на побаченнях :D

Мені здається люди живуть без реєстрації не для того, щоб подивитися одне одного в побуті, а тому що просто хочеться жити разом. :D
Я б могла жити з чоловіком і без штампу, але зробили весілля, щоб батькам спалося краще :D

[Ira]

Людей, які так живуть не засуджую. Це їх право, їхній вибір. Сама так не жила і не погодилась би жити. Вважаю, що така позиція більше підходить чоловікам: є кому приготувати їсти, поприбирати, попрати і в ліжку обслужити (вибачте, може, трохи грубо сказано, але це моя думка), а обов"язків то ніби і нема. Зручно для чоловіка зі всіх позицій.

Ну, во-первых, не чешите уж всех под одну гребенку... Как тут правильно заметили, не все на это идут только чтоб "попробовать" или из-за неуверенности..
А что, для Вас загс (ну или церковь) - единственный способ прытягнуты мужика до відповідальності?.. Тут уже больше смахивает на женскую неуверенность в своём мужчине

Яку саме відповідальність Ви маєте на увазі? Зальот чи що? І поясніть, будь ласка, що Ви маєте на увазі під "жіночою невпевненістю в своєму чоловікові"
Просто я вважаю, що жити разом - це вже дуже серйозно!! Ну так мене виховали в сім"ї. Може, тепер це вже і старомодно.На мою думку, якщо люди кохають одне одного і позустрічались достатньо часу, щоб взнати один одного, то навіщо ще якісь перевірки. Так можна з одним пожити - не підійшов, то розійшлись, з іншим - теж, ще з іншим - знов. От правильно написали про мініперевірку - поїхати разом відпочити.
Ми, наприклад, з чоловіком зустрічались сім місяців і він мені зробив пропозицію вийти за нього заміж. Одружились, почали жити разом. Якихось разючих змін з його боку я не побачила. Звичайно, були дрібниці типу він звик якісь речі складали в одне місце, а я в інше, але завжди можна знайти компроміс. І якщо є кохання, взаємоповага, то завжди можна порозумітись.
І ще раз повторюсь, що я не засуджую таку позицію. Якщо людям так добре і їх обох (а не тільки чоловіка) таке співжиття влаштовує, то чому б і ні?
Просто мені більше подобається бути дружиною, а не співмешканкою, і щоб мої діти росли в законному шлюбі (і церковному, і громадянському)

[Marta]

Гра, я дуже рада за тебе, що в тебе все так пройшло без притирок, і що ви з чоловіком такі зрілі.
Я ще молоденька, а чоловік мій ще молодший..)))) ;) Розповідати нашу історію я не буду, але чомусь ніхто не побачив останнього абзаца, що зараз в нас стосунки, можна сказати, ідеальні, що я його люблю і він мене також, є та справжня гармонія, те Єдинство, Щастя сімейного життя?....
Які кіт з собакою??? Чому вибір зроблено неправильно???? :x
Я говорю про звичайні притирки побутові звичайних молодих людей, які сходяться. Живуть.
Можливо, я занадто написала слово "ламати себе", можливо, я так образно, бо малось на увазі те, що я вчилась йти на компроміси, рахуватись з іншою людиною, стримувати себе...
В нас чудова сім"я, і ми пройшли через перше випробування, я вважаю. Стали міцнішими, мудрішими. :angel:
А випробування в кожного різні...Дай Боже, Гра, щоб ти зі всіма сходилась так без притирок, як зі своїм чоловіком.... ;) Бо притирки є і на роботі, і де інде, де люди багато часу проводять разом.

І, так, це було злосно, Гра. :evil: Особливо мені прочитати перед сном про, виявляється, неправильний вибір, про кота з собакою, про недостатню зрілість, про незручність перед родиною, про те, що коли хочеш послати свого чоловіка- це не шлюб....Все АБСОЛЮТНО не так!
Наш Союз, наш Шлюб з кожним днем все міцніший, любов все сильніша, глибша. Я маю надію, що так буде і надалі, хоча в сімейному житті, повторюся, бувають різні ситуації, випробування, кризи, я це знаю і постараюся бути мудрою тоді. І хочу жити зі своїм чоловіком в щасті, любові і радості аж до смерті, разом проходити ці випробування. А не розійтися, бо "не зійшлися характерами", неважливо, на якій річниці спільного життя- це найлегше.

[mala-karta]

туво, Марта
про кота з собакою то я писала.

То ніяк не відноситься до тебе.

[гра з вогнем]

Марто, так склалося, що я теж не в 45 заміж виходила.
До чого тут молоденька, старенька чи підстаркувата. Шлюб - це відповідальність один перед одним, яка від віку не залежить. Рішення про шлюб, не залежно який, громадянський чи "на віру", а тим паче церковний, повинне прийматися подружжям свідомо, а не через якісь зовнішні обставини чи тиск. Тоді меньше буде розлучень, сімейного насилля, інших негараздів, бурхливих "притирок".

А не розійтися, бо "не зійшлися характерами", неважливо, на якій річниці спільного життя- це найлегше.

Я завжди думала, що саме це найважче. Мабуть такі різні уявлення про сім'ю та сімейні стосунки впливають на наші ідеали та розуміння сімейних цінностей.
Які б ці уявлення не були, головне, щоб вони відповідали тим умовам, в яких знаходиться подружжя. Тоді вони будуть щасливими.

[kamisia]

Я довго мовчала і просто читала..... но:
Громадський шлюб цілком нормальна і позитивна річ. Сама перебувала (жили разом). Одружитися змоги не мали. Не тому що не хотіли, а тому що хотіли білого плаття і тд.... підзбирували грошенят.... Жили і мене з моєю мамою. Після одруження, коли чоловік переїхав остаточно нічого не змінилось. Про розлучення і гуляння то кожного з подружжя може спинити лише совість і Закон Божий, незалежно обвінчанні люди чи лиш живуть разом, щоб пізніше оформити відносини.

А як вам така ситуація: пара не Тернопільська, живуть і працюють в Тернополі. Він ПП (кредити) вона найманий працівник. Вважають себе сімєю., живуть разом на найманій квартирі. (тобто якщо жити окремо, то витрачати подвійну суму на оренду житла) Чекають слушного фінансового моменту (вишпортатись з тих кредитів, які брались на розвиток і розкрутку) назбирати грошей на весілля (шоб не казати мамо я женюсь, дайте грошей.... ) Люди віруючі і духовні. Не з тих що до церкви лиш яйця носять... Як назвати таку ситуацію??? Блуд? Сім'я???

[wowkai]

люди на дворі 21 століття. це зараз нормальні речі.
серед моїх друзів та знайомих, хто зустрічається більша половина живуть разом з другою половинкою і ще десь десяток тих. хто вже одружився жили до одруження разом.
в більшості випадків обоє з пари нетернопільські. взагалі якщо хлопець разом з дівчиною і вони не тернопільські не бачу сенсу знімати квартири окремо. такщо думаю для ваших дітей через пару років такі речі як громадський шлюб взагалі будуть нормальними речами ;)

[wowkai]

Як назвати таку ситуацію??? Блуд? Сім'я???

ну вашц ситуацію можна назвати кохання, любов, гармонія :good: