Громадянський шлюб.

[Naya]

та шо ви вчепилися тих квітів. :D
хіба на них клин зійшовся?
Вони мені не впираються, то просто для прикладу.
Почали тут всі хвалитися як їм чоловіки квіти дарують . Ну мій квіти не дарує, ет біда, ну зате є інші подарки, але мова не про те.
Могли бути не квіти.
Я хотіла лиш сказати, що не завжди все буває після весілля точно так само, як до весілля.
Знаю одних - до весілля такий хороший, чуйний, а після весілля одні запої та побої. А всі кажуть їй ти ж бачила, що вибирала. А не бачила!!!! І не тому, що любов засліпила, а тому що справді не пив. Або не пив так, щоб вона бачила.

[mala-karta]

так, на жаль, багато хто до життя разом просто не готові :(
відносини в сім'ї - як в кота з собакою. А не розійдуться, бо не зручно перед родиною.

Тому краще хай би вже спочатку спробували.

[гра з вогнем]

Наталю, я вважаю церковний шлюб святим і недоторканим, тому навіть другий церковний для мене - блюзнірство, не кажучи про третій. А те, що відбувається в сучасному світі під прикриттям церкви, тому що інакше масовість других церковних назвати не можу, мене щиро дивує.

Марто, на мою думку у зрілих людей, людей, які розуміють кого вони обирають своїм обранцем, тих, які одружуються не тому, що так треба чи з якихось інших меркантильних причин, а щиро кохаючи і добре знаючи свого коханого - притирок з матюками бути не може. Хоча я вважаю, що взагалі притирок бути не може. Які притирки, як ти й так цю людину добре знаєш, прозустрічавшись достатньо часу? А як не знаєш, чи думала, що перевиховаєш, чи вискочила заміж лиш під впливом ендорфінів, ну що ж - вчися на помилках. Ламати себе, щоб жити з іншою людиною? Дивно. Одна справа, якщо ця людина змінилася під впливом хвороби чи віку, у тебе з нею прожите життя, а інша, якщо ламати доводиться відразу.
Я б у такому випадку не одружувалася. Мені потрібен чоловік, який приймає мене такою як я є. Але це виключно моя думка.
А ще цікаво, чи чоловік б зламався і перебудував себе заради дружини?

От. доречі. поки я писала цей допис, Іра добре написала
-Марта

Не стримана, емоційна в стосунках, як сварка- то все, я розвертаюся і йду, нічого мене не тримає, ми сварились-мирились, одружились. Я люблю його. АЛЕ. Коли почалась "притирка" першого року спільного життя, я думала, що зійду з розуму...А діватись то нікуди....Бачили оченьки, що вибирали....А ще живеш з батьками, особливо не посваришся, дверима не хлопнеш, на...не пошлеш...

-mala-karta

так, на жаль, багато хто до життя разом просто не готові :(
відносини в сім'ї - як в кота з собакою. А не розійдуться, бо не зручно перед родиною.

[гра з вогнем]

Також я вважаю, що якщо шлюб тримає лише штам в паспорті, то гріш ціна такому шлюбу.

[Радмила]

А мені так здається, що є велика різниця, між життям на пробу і шлюбом, хай навіть громадянським. На пробу, то щось незрозуміле. Так для спільного задоволення. Це коли вже гормони грають і нетерпиться, або хочеться від батьків відірватись, побавитись в доросле життя. Але так, щоб без зобов'язань.
А шлюб, це коли є усвідомлення, ми СІМ'Я. І жити будем не місяць, два, а все життя. Ми разом у всьому. І що ж там пробувати перевіряти?
Кожний має свої звички і у побуті інакший чим на дворі. Тут треба просто звикнути до особливостей, дійсно сприняти людину такою як вона є. Не має ідеалу. А сумісність в ліжку. Так фізіологічно несумісних одиниці. Інша справа в сексуальній неграмотності партнерів, то це поправимо.
А мені чоловік квіти дарує. Рідко, але тим приємніша несподіванка. А ще приємніше, як я в гостях у батьків, а мені дзвоне "я пропилососив, вечерю зготував, ну де ви там, приходіть, всьо вистигає" :) І не жили ми на пробу. ;)

[Shalimar]

Людей, які так живуть не засуджую. Це їх право, їхній вибір. Сама так не жила і не погодилась би жити. Вважаю, що така позиція більше підходить чоловікам: є кому приготувати їсти, поприбирати, попрати і в ліжку обслужити (вибачте, може, трохи грубо сказано, але це моя думка), а обов"язків то ніби і нема. Зручно для чоловіка зі всіх позицій.

Ну, во-первых, не чешите уж всех под одну гребенку... Как тут правильно заметили, не все на это идут только чтоб "попробовать" или из-за неуверенности..
А что, для Вас загс (ну или церковь) - единственный способ прытягнуты мужика до відповідальності?.. Тут уже больше смахивает на женскую неуверенность в своём мужчине

[Shalimar]

на мою думку у зрілих людей, людей, які розуміють кого вони обирають своїм обранцем, тих, які одружуються не тому, що так треба чи з якихось інших меркантильних причин, а щиро кохаючи і добре знаючи свого коханого - притирок з матюками бути не може. Хоча я вважаю, що взагалі притирок бути не може. Які притирки, як ти й так цю людину добре знаєш, прозустрічавшись достатньо часу? А як не знаєш, чи думала, що перевиховаєш, чи вискочила заміж лиш під впливом ендорфінів, ну що ж - вчися на помилках. Ламати себе, щоб жити з іншою людиною? Дивно. Одна справа, якщо ця людина змінилася під впливом хвороби чи віку, у тебе з нею прожите життя, а інша, якщо ламати доводиться відразу.

Почему сразу "ломать"? Ломать не нужно - это глупо. И если уж приходиться именно "ломать" - тогда действительно выбор сделан неправильно.
А то что Вы остальное написали - извините, это заблуждения, мягко говоря
Да человек сам себя не до конца хорошо знает, а тут - чужая душа!! Да не узнать другого человека полностью (относительно) за время встречаний! Свидания - это так, на пару часов несколько дней в неделю. То ли дело жизнь под одной крышей, когда человек на глазах постоянно. В свиданиях все ситуации не переживёшь.
И "притирки" - это естественный атрибут совместной жизни. Или что Вы вкладываете в это понятие?? Даже у тех людей, которые воспитывались одними родителями, есть притирки, потому что каждый человек - индивидуальность, со своими привычками, вглядами, вкусами, характером, натурой... 100%-ное попадание только у клонов. В реальной жизни - просто дичь, чтоб прям всё-всё и всегда совпадало. Другое дело - мудрые гибкие люди, идущие на компромиссы

[гра з вогнем]

Тому що саме так мені відповіли на запитання, чого штамп в паспорті стримує. Є штамп мусиш ламати себе , це було преше означення, а потім стандартне бла-бла-бла.

Я гадаю за час зустрічань іншу людину можна пізнати настільки, шоб потім не було матюків про себе чи в голос, криків і грюкань дверима. Якщо людина закривала очі на щось під час зустрічанб, то повинна усвідомлювати, що в шлюбі з цим доведеться жити, або переступати через себе, або як це тут називається - йти на компроміси.
Чому через "так називається?", тому що на компроміси йдуть за спокійної розмови і повного прийняття один одного, а не після скандалів на радість сусідам.
"Притирка" це що? Я не знаю, але для мене це точно щось інше аніж думки про розлучення і скандали через невимитий посуд чи інші дрібниці.
Притирка - це "о. виявляється мій коханий любить зранку поснідати!" і на тому сталося
а не " ах ти сякий такий алголік і друзі твої алкоголіки, коли ви вже припинете щонеділі пити?!", а потім піти на "компроміс", і замість сліз в подушку зустрічатися в цей час з подругами, і жалітися на життя.
Інакше я собі чогось не уявляю, чому через притирки може відбуватися все те, що описано вище.
Коли ти хочеш послати свого чоловіка, а спиняють лиш батьки в одній хаті і штамп в паспорті - це не шлюб.

[mala-karta]

Гра, та що ти так злосно?

От наприклад ситуація. Субота, чудесний ранок. Я хочу помити підлогу. Віталік лежить - диван розкладений - помити не можу. Прошу застелити ліжко. Каже, що за 5 хвилин. Думаю, добре, 5 хв то 5 хв. Мию ще десь. За 10 хв прихожу - "ой, я так хочу полежати...". "Ну то полежи на складеному" "за 5 хв". :x Ок, піду винесу сміття - але постели!!! Ясно що за 5 хв нічо не постелено. Я можу поробити щось інше. Але мене трафляє відро і швабра під дверима. Так, я можу все це прибрати, ну але якої радості я маю все це прибирати, а потім ще раз розкладати?
І таких ситуацій - море.

Ну це під час побачень якось не сильно в очі впадало.

[гра з вогнем]

я не злосно :)
в мене так само, але я це знала і до одруження по поведінці, по вчинках, я знала, що так буде і була готова. я не вважаю, що подібна ситуація варта матюків.

у нас раз грязні носки тиждень на лампі висіли, дехто навіть не помічав :) а я і радуюся, уборку не тре до блиску робити кожен день :)

але ж не сварку влаштовувати через таке, чи не так?