Родинний форум "Сімейка"

Привіт, Дашко
Розкажи, будь ласка, як в тебе появилась ідея створити "Кумку"? Які труднощі з"являлись в процесі? Як тобі вдається поєднувати сім"ю, бізнес і благодійну діяльність? :family:

Привіт, дякую за запитання!
Нарешті беруся до відповіді. :oops: :oops: :oops:

Все почалася з того, що я потрапила до київської "Кумки". Це було літо 2008 року. Мені дуже сподобався цей магазин. Пам'ятаю, тоді вже говорили з чоловіком, що в Кумці продаються дуже корисні товари, але в Тернополі наврядчи будуть користуватися популярністю. Тим не менш осінню того ж року мій чоловік завів мову про відкриття подібного магазину (не Кумки, а просто подібного). Для мене це було щось нереальне, але я теж загорілася цією ідеєю. В той час я якраз збиралася їхати в Київ на курси Молочних рік (на консультанта з ГВ). Один знайомий подав ідею, поспілкуватися з власниками київської Кумки, щоб вони поділитися досвідом. Так я і зробила в Києві. Ми дуже гарно поспілкувалися в Києві з власницею магазину Галиною. Вона була дуже рада нашій ідеї, розказала багато цікавого про роботу магазину, а потім, що було для мене несподіванкою, але дуже приємною, запропонувала відкриття філіалу Кумки в Тернополі, єдиною умовою було дотримання еко-лінії в нашій роботі. Але на жаль відразу відкрити Кумку не вдалося - відсутність грошей, криза та інші обставини. Знову про це ми заговорили влітку 2010 року, розповіли знайомим про наш проект, їм сподобалася ця ідея і вони долучилися матеріально :) , і в листопаді нам вдалося відкрити магазин :clapping2:

Про труднощі :) Початок роботи магазину в мене співпав з останніми місяцями вагітності та народженням малюка :) Тому я могла дуже мало присвячувати часу магазину, що відповідно позначалося на прибутках. В Тернополі товари не популярні, тому необхідно багато часу присвятити рекламі. Ну і звичайно потрібно гарне приміщення і компетентний продавець. На жаль, нам раптово збільшили аренду, крім того мій продавець не міг далі працювати, і ми вирішили зробити перерву і попрацювати як інтернет-магазин.

Користуючись моментом скажу, що ми збираємося відкриватися знову, і шукаємо приміщення і продавця ;-) ;-) ;-)

Як вдається поєднувати? :) Насправді, не дуже мені це вдається Можу розказати, як я бачу своє "подальше встигання":
- слінг,
- спрощення непотрібних справ (наприклад, я нічого не прасую :oops: ),
- планування дня,
- чітка домовленість з чоловіком про його обовязки,
- не вимагати від себе забагато,
- отримувати задоволення, від всього, що робиш.
Щось з цього я застосовую, щось тільки збираюся.

А про благодійність, що ти маєш на увазі? Якщо телефонні консультації та інше, то я не вважаю це благодійністю, бо це все одно дає позитивний результат на всю мою роботу в загальному :)

Даш, ти любиш подорожувати?
а як ти поєднала дітей з подорожами? не страшно було? чоловік що з цього приводу казав і каже?

Sawwku, дякую за запитання!

Так, подорожувати дуже люблю. З дітьми і подорожами все вийшло дуже природно.
Ми і познайомилися з чоловіком майже в мандрівці. Я приїхала на екскурсії в печеру Млинки, де екскурсоводом був якраз мій майбутній чоловік Далі ми зустрічалися два роки, я жила в Києві, він в Тернополі, бачилися тільки в походах. Весілля теж вирішили відсвяткувати в Карпатах. Потім, коли народилася старша дочка, ми здається навіть не обговорювали (хіба що мріяли), чи будемо разом з нею подорожувати, це і так було ясно. Звісно ми беремо дітей тільки туди, де для них безпечно.

Ой розкажи за весілля будь ласка! Так цікаво! Де саме? Як святкували? По Карпатських традиціях? Чи багато родичів було з вами?

flower, дякую за запитання!

Святкували в горах, піднімалися з Квасів до біо-стаціонару, а потім ще трохи до закинутої колиби.
Знову ж таки святкували так, як нам найбільше подобалося проводити час.
Я з чоловіком та ще декілька наших знайомих піднялися туди за тиждень, щоб все підготувати. Хлопці робили нари :) для гостей, прибирали, прикрашали колибу (вигляд вона мала зовсім не весільний, а зараз здається вже взагалі зруйнувалася).
Гості заїхали в пятницю. Щоб туди потрапити, необхідно підніматися майуже цілий день. Повечеряли. Зранку були екскурсії: сильна група - на Петрос, слабша - по іншим вершинам. А ми ще з кількома помічниками чекали всіх на святковій галявині. Там ми провели невеличку "офіційну церемонію". Ми не дотримувалися жодних традицій ,але, щоб додати урочистості, ми зробили певні дії: розпалили вогонь, коли всі встали в коло, мій чоловік розказав, чого ми тут зібралися, потім ми обмінялися кільцями, поцілувалися, попросили благословення в батьків, вони обвязали нам руки рушниками, пройшли крізь два ряди гостей, всі гості випили по ковтку напою з трав, пофотографувалися з усіма гостями.
Далі був святковий обід, потім забави в колибі, потім регбі і вечеря. Всі були дуже втомлені і відразу позасинали. А наступного дня вже скидалися вниз.
Всього було десь 60 гостей. З моїх родичів були мама, тато, сестра, дядько та двоюрідна сестра.
З чоловікових родичів були дві двоюрідні сестри.

Ого ото ви молодці! Не традиційне святкування, цікаво досить! Я б хотіла сходити на таке весілля. Молодці!

Привіт, Дашо. Як дітки?
А ще мене цікавить питання про курси Молочних рік? Що вони тобі дали?

Zaya, привіт!
Дітки - добре, дякую!
Курси Молочних рік дали багато нових знань + практичних навичок. Майже всі слухачки були годуючими мамами, тому ми потренувалися зціджувати, детально розібрали, як правильно прикладати до грудей, як догодовувати альтернативним способом. Коли я туди їхала, думала, що вже дуже багато знаю. Але всі мою знання базувалися на власному практичному досвіді, а на курсах я змогла глянути на всі проблеми не тільки під власним кутом зору, а глобальніше. Хоча все одно відчуваю, що знань недостатньо, тому збираюся відвідувати далі різноманітні семінари та навчання.

Даша ,а фотки з весілля покажеш?Чоловікові батьки не змогли приїхати ?Якою була реакція твоїх родичів на таку мяко кажучи нетрадиційну церемонію?

п.с якщо ще актуально ,то я своє милко при нагоді заберу :)