гра з вогнем написав:Чого ЛюПка ?
короче, коли мене про це питають - то я навіть не знаю, як так пояснити, шоб виглядало не пафосно, не кічово і не як випендрьож)))
пі.сі. А де ти таке вичитала? Мене на форумі вроді так ніхто не кличе, га?
Так от. В далекому 2003-му я тільки освоїла ази спілкування в інеті і полізла на найбільший в той час чат. Бізарре. Ну і єстєссно, була в нас там своя тусня, були такі, котрі тіко матюками крили, а були адекватні, котрі власне й збиралися шотижня на всякі чатівки. І було нам всім весело і дружньо і приїжджали до нас дівки і з Запоріжжя і з Днєпра... Ну і був у нас такий чувак, з яким я найбільше дружила, котрий був самий старший фактично і вмів кого тре матами присадити, якшо йому хамили, а вмів і з дівчатами нормально, бо й сам був вже жонатий. Ну вот він зі мною непогано дружив, бо я йому помагала в дечому по роботі. Ну і він мене жартома кликав Любка. Бо знав, шо я Любка не люблю (колись ше в школі йшла по ринку, а там якась баба на весь базар до іншої кричала - Любкааааааа, а по кіко тотой шампунь?)__ і мені слово Любка якось асоціювалося з базарною бабою. І я всім казала, хто мене Любкою кликав - Любка на базарі сємочками торгує. Ну тоді той чувак викрутився. Назвав мене Люпка. Але шоб всім було видно (бо ж ми спілкувалися писано - в чаті), шо то не ЛюБка, то він всюда писав на мене ЛюПка... Так і якось прижилося. На таке чось язик вже не повертається ображатися))) В багатьох знайомих з тамтешніх років я й досі в телефоні як ЛюПка. А дехто мене кличе Люпа, чи Люпочка, як похідне... Правда, з теперішніх друзів мало хто так кличе. Бо легенди тої не знають))) Мабуть