Родинний форум "Сімейка"

Мартин - то ваше справжнє ім'я, чи церковне?
Ви вважаєте себе людиною серйозною, чи веселою
Колись від одного духівника чула, що люди надто ідеалізують священиків. Ви на собі це відчуваєте?

Яким, на Вашу думку, має бути добрий священик?
Чи сумнівались Ви колись у Вашому покликанні?
Чому повернулись служити на Україну?
Чи було колись, що ви не давали рогрішення на сповіді?

Мартин - це моє справжнє ім'я. Мама моя дала мені таке ім'я.
Я деколи серйозний, і часом веселий. Можу бути дуже веселим!!!!
Я зовсім себе не ідеалізую. Священик для мене - це лише "офіціант у великому Божому ресторані". Навіщо ідеалізувати "офіціанта" коли ми приходимо не до офіціанта, а в ресторан смачно поїсти і приємно провести час. Правда, деколи офіціант може спортити нам настрій незважаючи на смачні страви.....

Добрий священик - це той хто зрозумів яке його завдання. Це той хто "служить" незважаючи на себе і на свої потреби. Його завдання виконувати "службу" довірену йому Церквою. Добрий священик - це той хто виконує свої обов'язки сумлінно з наміром служити людям а не собі.
Чи сумнівались Ви колись у Вашому покликанні? Буває.... дуже рідко... можливо це спокуси!
Я не "повернувся" служити, а "приїхав" служити в Україну з Європи!!! Я не народився в Україні.
Були численні випадки коли не давав розрішення під час сповіді. Деколи люди не хочуть справити своє життя, хочуть щоб їх очистили з гріховного бруду щоб знову вийшовши з храму туди полізти...

а у вас є особисті піопічні, для яких Ви духовний наставник, які приходять до вас за порадою, навіть життєвою, не один раз?

Де Ви народились? Ваші батьки українці?

Коли доводиться відправляти службу для іноземців англ.мовою і приходить лиш пару заспаних чорношкірих студентів вам не обідно?
мається на увазі що така маленька аудиторія :)

Ви відчуваєте себе тут місіонером ,ну шось типу як в Африці?

вам платять більше ніж вашим колегам?

люди постійно звертаються, і не раз... з різних причин...

народився в Англії. Батьки українці. Батько - з України. Мама українка з Хорватії.

Службу Божу англійською я відправляв на прохання самих іноземців. З великої поваги до мене вони не говорили що вже не потребували такої Служби у Катедрі наскільки вони уже мали римо-католицьку месу в костелі. Я сам зрозумів, яка справа (так було їх дуже мало в кінці) і припинив англомовну Службу в Катедрі. Багато хто питається чи можна таку Службу відновити? Не з іноземців, а з українців!!! Я ще думаю над тим питанням. Обідно не було... зараз трохи шкода що я сам припинив таку практику.

У мене та сама зарплата як у всіх!

Чи для мене Україна як Африка???))))))))))))))))) Деколи відчуваю себе чужим між чужими... Деколи мене зовсім не розуміють, чекають, щоб я поїхав остаточно додому (звідки приїхав). Пам'ятаю коли ще в 1996 році я виробляв документів на побут в Тернополі, один міліціонер запитався у мене: "Що??? В Україні немає своїх священиків????" ніби "навіщо ти тут здався"... (це саме можна сказати про наших заробітчан в Європі чи ні?). Але зараз мій дім - тут. Тут моя сім'я і моя робота. Я уже вдома! Нехай люди привикають. Чи у мене якась специфічна місія? У мене ще багато не здійснених проектів... я постійно в роботі. Мої нові витвори можна буде побачити в кінці листопада в Катедрі.

як ваше оточення сприйняло колись ваш вибір священницького шляху? були нерозуміння і спроби відмовити вас, чи це у вашому оточенні сприйнялося як саме собою зрозуміле?

з боку рідних чи знайомих не було якогось непорозуміння. Батько був дуже радий, тим більше що я обрав Україну як місце праці. Брати та знайомі не були дуже переконані, що довго витримаю в Україні.