Інтимне в українських традиціях
Додано: 24 жовтня 2013, 12:58Натрапила на парочку цікавих статей. Ще раніше читала цікаві дослідження етнографів і істориків в Київській старовині... ну і та питання цікаве.
Одна з тепер гарячих тем - дослідження української сексуальності. Те, про що вголос не говорили, хіба в піснях співали
а так українки то ж до срср поголовно незаймані, а єсі шо то "москалі"
от стаття - уривок з книжки Ірини Ігнатенко «Жіноче тіло у традиційній культурі українців»
Наступним кроком на шляху дорослішання дівчини слід вважати підготовку до подружнього життя. Готуватися до нього українська сільська молодь починала, залежно від регіону, з 14–18 років. Зазвичай хлопці й дівчата знайомилися та спілкувалися між собою на вечорницях (досвітках) – восени й узимку чи просто на вулиці – навесні та влітку. Зимовий сезон вечорниць починався на Покрови або Святого Миколая (відповідно 14 жовтня та 19 грудня) і тривав до початку Великого посту[1].
Для проведення вечорниць винаймали, як правило, хату вдови чи бездітної пари; платили за це грішми або натуральними продуктами. Дівчата приносили з собою роботу – пряли, вишивали, плели; праця чергувалася із розвагами – танцями, піснями, іграми, жартами тощо.
Проте однією з найголовніших соціальних функцій вечорниць було створення сприятливих умов для знайомства і вибору шлюбного партнера[2]. Відомо, що на вечорницях практикували спільну ночівлю молоді. Особливо поширена була ця практика на Поліссі, Полтавщині, Харківщині, Чернігівщині, Слобожанщині – тобто у регіонах, де проведення вечорниць мало найвиразніші і найповніші форми. На Правобережній України такого звичаю не зафіксовано[3].
Є дані, що 45,6% дівчат, які ходили на вечорниці, втрачали цноту до шлюбу. Для порівняння, серед тих, які подібні заходи не відвідували, таких майже удвічі менше – 23,8%
цікава і пізнавальна стаття.
я читала французькі дослідження на ту ж тематику, то цифри не сильно відрізняються
Одна з тепер гарячих тем - дослідження української сексуальності. Те, про що вголос не говорили, хіба в піснях співали
а так українки то ж до срср поголовно незаймані, а єсі шо то "москалі" от стаття - уривок з книжки Ірини Ігнатенко «Жіноче тіло у традиційній культурі українців»
Прихований текст. Щоб його побачити, Вам необхідно зареєструватися!
Наступним кроком на шляху дорослішання дівчини слід вважати підготовку до подружнього життя. Готуватися до нього українська сільська молодь починала, залежно від регіону, з 14–18 років. Зазвичай хлопці й дівчата знайомилися та спілкувалися між собою на вечорницях (досвітках) – восени й узимку чи просто на вулиці – навесні та влітку. Зимовий сезон вечорниць починався на Покрови або Святого Миколая (відповідно 14 жовтня та 19 грудня) і тривав до початку Великого посту[1].
Для проведення вечорниць винаймали, як правило, хату вдови чи бездітної пари; платили за це грішми або натуральними продуктами. Дівчата приносили з собою роботу – пряли, вишивали, плели; праця чергувалася із розвагами – танцями, піснями, іграми, жартами тощо.
Проте однією з найголовніших соціальних функцій вечорниць було створення сприятливих умов для знайомства і вибору шлюбного партнера[2]. Відомо, що на вечорницях практикували спільну ночівлю молоді. Особливо поширена була ця практика на Поліссі, Полтавщині, Харківщині, Чернігівщині, Слобожанщині – тобто у регіонах, де проведення вечорниць мало найвиразніші і найповніші форми. На Правобережній України такого звичаю не зафіксовано[3].
Є дані, що 45,6% дівчат, які ходили на вечорниці, втрачали цноту до шлюбу. Для порівняння, серед тих, які подібні заходи не відвідували, таких майже удвічі менше – 23,8%
цікава і пізнавальна стаття.
я читала французькі дослідження на ту ж тематику, то цифри не сильно відрізняються
