от в мене вони всі схожі як один. Такі будні, так нудно.... А як ви проводите день?? Можна не описувати дуже детально але так...основні моменти.
Вчора я прокинулся в 6, бо ще мала зібрати з думками і паперами, бо на 9 здибалася з керівником дисертації. Зустріч пройшла так сказати нормально. Далі бібліотека, пару приємних спілкувань з хорошими людьми. В 3 я виїхала з дружби до жд вокзалу (маршрутку чекала ) хвилин 20. Ми там мали з касівочкою зустрітися, щоб я забрала сумку свою (дуже гарна якісна сумочка укроаїнського виробництва). А далі сталася така пригода. Стою п'ю гарячий шоколад. Їм булку. Прилітає голуб дуже голодний. Я кинула йому пару кришок. Він сів на землю і чую щось так дзенькнуло. Я дивлюся, а лапки його перев'язані і посередині великий цвях сотка. Я мало не обімліла. Ну уявіть є ж уроди які. Там стояв таксіст, я прошу, ми ловимо того голуба. Я тримаю він намагається зняти ту тонку жилку-лєску, яка так впялася в ножки голуба, що до крові -аж нарости повиростали, мабуть давно бідна пташка так виживає. Пальчики деякі аж почорніли-видно кров взагалі не доходила. Короче знамали ми добрих 20 хвилин, крові було багато. Ледве з живої шкіри повитягували (хоч не впевнена що все витягли-воно йому врослося). Короче словами не передати. Біднятко лежало і терпіло. Потім помили лапки і забризкали і він полетів.......Дай Боже щоб вижив.
Я вже йшла ще на гумку, щоб рюкзак знайти для ноута взагалі без настрою, того не знайшовши магазин навіть не розстроїлася. Потім приїхали з Хмельниччини мої батьки з Юрасиком(я їх не бачила) цілих 3 дні. То вже на душі стало легше. Але осадок чомусь є досі. А сьогодні ми цілий день з синочком, гуляємо, граємося, читаємо. Скучила я дуже. Зараз заснув а я на свій коханий форум, бо через ту дисертацію тепер так мало є вільного часу.