Мабуть всі зусилля йдуть на дітей... А на себе рідних махають рукою: а, нехай, колись потім, як підростуть знайду час на себе... Небезпека в тому, що потім ніколи не наступає (завжди сьогодні).
А ще уклад життя - переважно "історично" склалося так, що українка-берегиня тягне на собі весь побут, виховання і навчання дітей, кар"єру... Хоче всюди встигнути, все зробити. Виснажується, не все встигає, повноцінно не відпочиває, часу (і бажання) на хороший догляд за собою багато не має ... і ось результат - замучена, забігана, знервована, задьоргана "жінка".
Вихід: збитися, не намагатися все встигнути, перекласти частину обов"язків на когось, час на якийсь мінімум догляду ОБОВ"ЯЗКОВО знаходити, пам"ятати, що дітям і чоловіку потрібна щаслива мама і дружина... Робити себе щасливою своїми руками (радувати дрібничками, любити себе), тоді блиск в очах буде і бажання тягнутися до планки "красива, доглянута, стильна, впевнена".
П.С. Писала з себе, але думаю, що я не одна така... А насправді трохи сумно думати, що розквіт пройшов (чи ще проходить)...