Християнський вісник

[nadusha]

На групу Християнський вісник натрапила в соцмережах, западають мені в душу такі повчання... Часом бракує саме таких повчань у щоденному житті. Ділюсь з вами.

Багатьом із нас важко миритися з недоліками наших ближніх ,забуваючи ,що й ми не святі .Досконалих людей не існує .Всі ми помиляємося і судимо інших за їхні помилки.Проте це спонукає нас до того ,щоб виховувати в собі чесноту витримки ,необхідної для досягнення святості. Ми маємо бути вдячними оточуючим за те ,що вони вказують нам на помилки ,адже це зачіпає наше самолюбство і спонукає до змін. Людей можна порівняти з деревами ;прекрасними і міцними ,але з покрученим стовбуром .Критика ближніх ніби розгладжує їхній "стовбур" --- для цього її задумав Бог .Чому ж ми цього не бачимо.?Чому огризаємося на чужі зауваження ?Навчіться реагувати на критику стримано.Тут є над чим попрацювати. (ПОВЧАННЯ ОТЦЯ ДАНИЇЛА КОНСИНДАЙНА)

Не жахаєтеся заздалегідь своєїй слабкості, "досить для кожного дня своєї турботи". Не бійтеся завтрашнього дня: завтрашній день сам про себе поклопочеться. Той, Хто сьогодні послав вам мир душевний, Тому все можливо, Він не відмовить вам і завтра на цьому світі. Не спокушайте самих себе турботою про майбутні випробування, які ще не настали. Не піддавайтеся жодним побоюванням, не заглядайте вперед. Не робіть жодного зусилля щоб вгадати майбутнє, але відганяйте подалі від себе всякий страх вірою в Господа і покладайтеся на своєчасну допомогу Божу. Відавайтеся у всьому і цілком Вседержителю в повній вірі, що разом з випробуваннями Він пошле вам і силу, достатню, щоб його перенести, - Життєдавець наш "сповнить усяку потребу вашу, за багатством Своїм у славi"(Флп. 4, 19). Надайте все Йому; бравши рало, не озирайтеся назад, не зупиняйтеся на дрібницях, майте мужність, довірившись у всьому Богу, чекати зі спокоєм. з повним упованням і з повною покорою, щоб воля Його здійснилася. Пам'ятайте, що сила дається не на завтрашній, а на сьогоденниій хрест. Одна людина, глибоко пригнічена, повідала іншому свої турботи і спитала: "Чому мені так жахливо важко?" - "Тому, - відповів той, - що ти разом із своїм тягарем захопив і майбутній та несеш цей й майбутній тягар своєю силою, не Божою". Своя сила гнітить безпорадністю, а Божа сила підіймає всемогутністю. (ХРИСТИЯНСЬКА ПРИТЧА)

[nadusha]

Церковний староста пожертвував церкві чудовий підсвічник з великою восковою свічкою. Тоді з'явився у сні до нього Господь в образі старця і в нагороду за цей дар обіцяв, що він тричі сповістить йому про смерть, перш ніж - відкличе з цього світу. Зраділий староста зажив у розкоші і веселощі, їв і пив і зовсім не думав про смерть. Минуло кілька років. Тіло його не змогло виносити і далі таке життя: коліна зігнулися, спина згорбилась. І він змушений був взятися за милицю. Трохи згодом він - втратив зір, а потім і слух. Згорблений, сліпий і глухий, він продовжував жити все так же бездумно й пишно, як і колись. Нарешті з'явився Господь, щоб взяти його від світу цього. Церковний староста був стривожений і збентежений. Він звернувся до Господа з докорами, чому той тричі не сповістив йому, як обіцяв? Тоді сказав йому Господь з докором: - Як? Я не сповістив? А хіба я не вдаряв тебе спочатку за колінами і по спині, так що ти - зігнувся? Хіба я не наклав потім свій перст - на твої очі, так що ти осліп? Хіба наостанок я не торкнувся твоїх вух, так що ти - втратив слух? Так що все, що я тобі обіцяв, - виконано. Тепер іди куди слід.... (ХРИСТИЯНСЬКА ПРИТЧА,)

[nadusha]

Одного разу рибалка перевозив на човні одного чоловіка. Пасажир квапив рибалку: - Швидше, спізнююся на роботу! Раптом він побачив, що на одному веслі човна було написано «молись», а на іншому - «трудися». - Навіщо це? - Запитав він. - Для пам'яті - відповів рибалка. - Щоб не забути, що треба молитися і працювати. - Ну, трудитися, зрозуміло, всім треба, а молитися, - чоловік махнув рукою, - немає необхідності. Нікому це не потрібно, навіщо втрачати час на молитву. - Немає необхідності? - Перепитав рибалка, витягаючи з води весло з написом «молись». Почавши гребти одним веслом, човен закрутився на місці. - Ось бачиш, яка праця без молитви. На одному місці крутимося і ніякого руху вперед. Щоб успішно плисти по бурхливому житейському морю, треба міцно тримати в руках два весла - «молитися» і «трудитися». "Молитва без праці - жебрацтво, праця без молитви - рабство!" (ХРИСТИЯНСЬКА ПРИТЧА)

[nadusha]

Йшов дощ над морем... «І навіщо я йду тут? - Дивуючись, нарікав він. - Тут і без мене он скільки води! Невже Бог не розуміє, що набагато корисніше було б направити мене в пустелю... або туди, де горять ліси?» Так думав зверхньо дощ. А далеко внизу, посеред безкрайнього моря, на дивом вцілілому після корабельної аварії плоту лежали люди. Вони ловили пересохлими губами цілющі краплі дощу, збирали, як безцінний скарб, прісну воду, щоб її вистачило до рятівного берега. І невтомно дякували Богові за те, що він послав їм цей дощ, який не дасть їм тепер померти від спраги. " ЯКЩО БОГ ЗА НАС ,ХТО ПРОТИ НАС" (РИМ.8;31). . (ХРИСТИЯНСЬКА ПРИТЧА)

[nadusha]

Жив на світі один мудрець. Він був дуже відомий серед учнів тим, що у нього все завжди виходило. Оточуючі були в подиві, як йому вдається завжди бути спокійним і щасливим. Одного разу кілька учнів підійшли до нього і запитали: - У тебе дуже багато роботи. Як тобі вдається бути завжди спокійним, зібраним, життєрадісним. Ми ніколи не бачили тебе в поганому настрої. Мудрець відповів: - Якщо я стою, то стою. Якщо я йду, то йду. Якщо біжу, то біжу. Учні заперечували: - Не в цьому ж твій секрет! Ми теж так робимо. У нас не завжди все складається так, як би хотілося. Хоча в порівнянні з тобою у нас набагато менше роботи. Мудрець відповів: - Можливо, причина в тому, що коли ви стоїте, ви вже йдете … (НАРОДНА ПРИТЧА)

[nadusha]

Незалежно від обставин чоловік завжди дорікав дружині: «Ти зовсім нічого не розумієш!» Дружина не мала вищої, а лише середню освіту, не цікавилася політикою, не читала газет. Лише опікувалася дітьми, прала, куховарила, доглядала курей, працювала на взуттєвій фабриці. Якщо виникала дискусія у родині, чоловік одразу, не вважаючи за доцільне будь-що з нею обговорювати, стверджував: «Ти нічого не розумієш!» Коли дружина намагалася спільно з ним вирішити важливі питання, що стосувалися грошових витрат, канікул дітей чи успішності їхнього навчання, відповідь чоловіка була завжди тією самою, категоричною: «Ти нічого не розумієш!» Одного вечора, коли транслювали важливий футбольний матч, згасло світло. Чоловік, як завжди, почав бурчати, а потім вирішив піти у потемках у підвал, щоб перевірити, чи, бува, не треба замінити запобіжники.«Візьми свічку!» - порадила дружина. Чоловік за своїм звичаєм відповів: «Ти нічого не розумієш! Добре знаю дорогу!» Однак того вечора не пощастило. Він послизнувся і, падаючи, вдарився головою об стіну. Закривавлений, із багатьма переломами, був у тяжкому стані. Після інтенсивного лікування невдаху врятували від смерти. Коли нарешті, через чотири дні, прийшов до тями, побачив біля себе заплакану та стурбовану дружину. Увесь цей час вона не відходила від нього ні на мить. Удень і вночі була біля свого чоловіка, сповнена любові, молилася за його одужання. Через два тижні перебування в лікарні, коли чоловік нарешті зміг прошепотіти кілька слів, зі сльозами на очах мовив: «Я справді дурний. Ніколи не вірив, що ти мене так сильно кохаєш!» А вона зі своєю доброю усмішкою відповіла: «Ти зовсім нічого не розумієш!» Одна 74-літня жінка розповіла, що в 65 років отримала першого любовного листа від свого чоловіка. «Уперше поїхав надовго у службових справах. Досі я завжди їздила з ним. Зайшов у кафе і написав листа, який починався так: "Ми подружжя вже ЗО років, і нині я усвідомив, що ніколи не казав тобі про свою любов до Тебе..."». \\\\\\\\\\\\\\\\БРУНО ФЕРРЕРО\\\\\\\\\\\\\\\\

[nadusha]

У жінці є сила, яка вражає чоловіка. Вона може впоратися з бідою і винести тягарі життя.Вона несе щастя, любов і розуміння.Вона посміхається, коли їй хочеться кричати, співає, коли хочеться плакати.Плаче, коли щаслива, і сміється, коли боїться.Вона бореться за те, у що вірує. Повстає проти несправедливості Не сприймає відмови, коли бачить краще рішення.Вона віддає усю себе на благо сім'ї.Веде подругу до лікаря, якщо та боїться. Любов жінки безумовна.Вона плаче від радості за своїх дітей.Радіє успіху друзів.Розчулюється народженню дитини і весіллям.Серце її розривається від горя, коли помирають рідні або друзі.Але вона знаходить в собі сили продовжувати жити.Вона знає, що поцілунок і обійми можуть зцілити розбите серце.У неї лише один недолік:Вона забуває про свої достоїнства. (НАРОДНА ПРИТЧА).

[nadusha]

В одному місті жив торговець. Коли б він не відпускав покупцям товар, він завжди обраховував їх на кілька монет. І статок його вельми збільшився. Однак діти його були хворі, і він витрачав багато грошей на докторів і ліки. І чим більше він витрачав на лікування дітей, тим більше він обманював своїх покупців. Але чим більше він обманював покупців, тим сильніше хворіли його діти. Одного разу, коли торговець сидів один і задрімав у своїй лавці, повний тривог про своїх дітей, йому у сні здалося, що на мить розкрилися небеса. Він підняв очі до неба, щоб подивитися, що там відбувається. І бачить: стоять ангели у величезних ваг, відміряють всі блага, якими Господь наділяє людей. І ось, підійшла черга його сім'ї. Коли ангели стали відміряти здоров'я для його дітей, вони кинули на чашу ваг здоров'я менше, ніж було гир на вагах. Розгнівався багач і хотів гримнути на ангелів, але тут один з них обернувся до нього і каже: «Міра правильна. Що ж ти сердишся? Ми недодаємо твоїм дітям рівно стільки, скільки ти недодав своїм покупцям. І так ми вершимо правду Божу ». Неначе мечем прокололи торговця, і став він гірко каятися у своєму тяжкому гріху. З тих пір став багатій не тільки став правильно зважувати, але завжди додавати зайве. А до дітей його повернулося здоров'я ... (ХРИСТИЯНСЬКА ПРИТЧА)

[nadusha]

ЛЮДСЬКІ ШЛЯХИ Один чернець щиро молився, кажучи: «Господи, ти милостивий і терплячий, так чому ж врятувати душу так важко і чому пекло повне грішниками?». Він довго молився, задаючи Богу це питання. І ось, нарешті, з'явився до нього ангел Божий і каже: - Підемо, я покажу тобі шляхи, якими ходять люди. Вони вийшли з келії, і ангел повів старця в ліс. - Бачиш того дроворуба, який несе на собі тяжку в'язанку дров і не хоче скинути хоч трохи для полегшення? - Запитав херувим. - Точно так само якісь люди несуть на собі свої гріхи і не хочуть каятися. Після ангел показав старця колодязь з водою і каже: - Бачиш божевільного, який черпає з колодязя воду решетом? Так і люди каються.Черпають благодать прощення, а потім знову грішать і благодать витікає, як вода крізь решето. Знову показав ангел ченцеві людину і мовив: - Бачиш цього, який поклав поперек коня колоду і силкується верхом в'їхати в храм божий, а колода в дверях застряє? Так люди свої добрі справи творять - без смирення й у гордині - не знаючи їм ціну. А тепер, сам, старче, поміркуй, чи легко Богові рятувати таких людей, узгоджуючи милість з правосуддям своїм?

[nadusha]

Не заздріть ніколи, нікому й нічому. Заздрість — це рак душі. Це духовна смерть, а згодом і невиліковні хвороби тіла. Не проси Бога, аби щось для тебе зробив. Проси, щоби навчив, що ти маєш зробити для себе сам. Вчіться віддавати, бути щирими перед людьми. Боріться зі своєю скупістю, скнарістю. Бо не гріш ви затискаєте в руці — ви затискаєте своє дихання, биття серця, гамуєте кровотоки в жилах. Нагромаджуючи, затискаючи в кулак і душу, перев’язуєте міцними вузлами всі артерії Божої благодаті. Чи знаєш ти, людино, що немає на землі нічого вищого понад людяність? Якщо послужиш ближньому — і тобі послужать. Якщо допоміг досягти успіху іншій людині — ти сам його досягнеш. Не змагайся ні з ким. Поступайся в усьому і всім. Бог тебе ніколи не залишить. Не вважай зайвим поклонитися добрій людині, навіть дитині. Найменше діло, яке вручив тобі світ, роби совісно і не думай про результат. БОГ ЗАПЛАТИТЬ ТОБІ ЗА ВСЕ СПОВНА . Умій чекати. Не нав’язуй свою думку комусь, не сперечайся до оскаженілості. Нехай це роблять дурні. (ПОВЧАННЯ ОТЦЯ СЕМЕНА ПЕРВИ)