Коли ви відчували присутність Бога в житті якнайсильніше?

[happymami]

Багато з користувачів цього форуму - люди віруючі, правда? Хтось більшою мірою, хтось меншою, але всі ми, як мінімум з дитинства, знаємо про те, що Бог існує. Комусь про це батьки розказували, хтось десь читав. А хтось відчував його існування власною душею та серцем. Так от, бувають випадки в житті багатьох, коли ми стикаємося з чимось таким, чого пояснити не можемо, або пояснюємо по своєму. І бувають такі випадки, які християни називають Божою милістю, чи сходженням Святого Духа, чи просто - існуванням Бога. Чи були у вас в житті такі моменти, котрі дозволяли вам з впевненістю заявити - так, Бог таки існує!? Чи були моменти, коли ви просто відчували його присутність, опіку, чи можливо підтримку?

[youtube]<iframe title="YouTube video player" width="480" height="390" src="http://www.youtube.com/embed/cyheJ480LYA" frameborder="0" allowFullScreen></iframe>[/youtube]

[happymami]

Особисто я дуже сильно відчула підтримку, коли народжувала перше дитятко - свою Софійку. Ситуація була складна, лікарів наді мною аж 7 штук стояло, але мені пологи пройшли, як ніби кіно дивилася - швидко, малоболісно і лежачи :) . А все тому, що в цей час, на недільній Службі за нас з доцею молилися аж два храми Тернополя. Реально я відчула це.

Вдруге я зрозуміла, що не лише я керую своїм життям, коли потрапила в гінекологію з другою дитинкою - Юрчиком. Сталося своєрідне чудо, яке лікарі пояснити не могли, а я пояснювала знову ж таки силою молитви

[Marta]

Я вірю, знаю, що Він є.
Було багато випадків, коли відчувала присутність, багато приходило відповідей на мої запитання і багато чудес було, коли я відчувала, що через молитву йде спілкування з Ним, і Він таки мене чує, бо після того ставалось те, про що я просила.
Але най-найсильніше- то вагітність і пологи. Особливо пологи, коли я просто таки відчувала Його присутність.

[Vika]

Не буду оригінальною . Найближче стала до Бога під час вагітності .Якесь таке повне усвідомлення прийшло . І від тоді відчуваю себе і сімю ніби справді під опікою . Раніше вірила , ходила в церкву , але якось не так все було , поверхнево . А тепер багато чого змінилося вмені в поглядах в цінностях . раніше думала , що я наймудріша ,бо почиталапару книжок , погортала інтернет , і розставила всі крапки над і . А насправді зараз розумію , що своїм розумом нам просто неосягнути тої величі .

[Tajga]

Коли в перше в житті прийшла до костелу на Службу Божу... Таке враження було, що додому повернулася... Але я почувала себе такою негідною тієї любові, що зринула на мене... Я ревіла всю літургію... А коли всі навколо почали повертатися до мене, передаючи знак миру... Мабуть, в мене не було більшого потрясіння ніж те, що я відчула тоді...
А ще чудово пам'ятаю, як вирішувалось питання з квартирою... Ми з майбутнім чоловіком жили тоді в Києві на квартирі і наша добра хазяйка виставляла нас на вулицю. В нас був буквально тиждень часу і обмаль коштів. Коли залишалось вже днів чотири і в нас не було жодних варіантів, я сказала: Боже, ніхто нам не в змозі допомогти, крім Тебе... І просто наступного дня нас разом зі ще кількома ледве знайомими людьми прийняла абсолютно незнайома, але просто суперова(!) жінка, і ми оселилися впятьох в трикімнатній квартирі за просто смішні для Києва гроші...
Ну а про вагітність та пологи я взагалі мовчу... Мені здається, що це такий час, коли жінка особливо відкрита на Бога і Його ласку, якщо, звісно, вона її шукає... Так само і чоловік тієї жінки... Адже що як не чудо - зачаття та народження дітей?.. :-| І зараз, дивлячись на своїх дітей, я розумію це з не меншою ясністю.

[Mary Awa]

Найближче відчула Бога, коли їздила на прощі в містечко Тезе (Франція. Можливо хтось з форумчанок бував,бо з Тернополя також такі поїздки організовують). Атмосфера, що там панує, ні з чим не зрівняється :-|
Була у Фатімі і Люрді, але через те, що там розвинули бізнес на релігії, мені не сподобалось. Ті багато численні магазинчики руйнують святість місця.

[мешканка]

Mary Awa підтримую. Шкода, звичайно, але від того нікуди не дітись...адже багато хто їде в святі місця не в пошуках духовного збагачення, а так, аби подивитись от на них і бізнес гарний робиться.

[Mary Awa]

Ще мене дивують люди, що ходять до церкви зібрати "плітки", щоб потім мати про що говорити: хто в чому був одягнений, хто коли перехрестився і т.д. Мені здається, що це ще більший гріх, ніж взагалі не йти до церкви. Просто вдома щиро помолитись. Та й священників, таких справжніх, що висвятились за покликанням серця, дуже мало. Хлопці йдуть в семінарію, бо це престижно :(

[Оксанка]

Я також неодноразово відчувала Бога поряд з собою, його проведіння. Коли переїхала до Житомира, то було страшенно важко, чуже місто, чужі люди, інший менталітет, і ще до всього не знала, що є наша рідна Греко-католицька церква. Тривалий час була без роботи, ще діток не було, то мала чимало часу на роздуми, на душевні переживання, і таким чином Бог привів мене до глибого покаяння. Раніше також ходила до церкви, сповідалася, але такої глибокої віри не відчувала ніколи, а тут під впливом тих труднощів, справді усвідомила ту Божу любов і те, що наскільки я не гідна тої любові! Пішла до Костелу сповідатися, а тут на сповіді мені священник каже, що в нашій церкві в неділю відправляє греко-католицький священник! Я так втішилася, що не було слів, щось рідне і близьке серцю і в Житомирі є! Поважаю всі віри і конфесії, але вихована все-таки в греко-католицьких традиціях. А другий раз відчула любов і милосердя Матінки Божої, до якої щиро молилася, коли була вагітна, і коли мені поставили практично вирок для мене, дуже тяжку і невиліковну хворобу. Дуже переживала, але саме в той час повністю довірилася Марії, і вона своїми безцінними молитвами врятувала мене! То було справді чудо, хоча можна розглядати це, як помилковий перший аналіз і діагноз, але я вірю в силу молитви!!!

[mari]

Сьогодні рано в ранці о 6.50 чекала на таксі щоб до церкви встигнути на 7.00. Світив дуже гарний молодий місяць , як у казках, і в церкві було добре, взяла вифлеємський вогонь миру, принесла свяченої води і готую салати.
Ніби й звичний день, але ні- особливий кожен день коли ти з Богом разом.