vikilandi написав:Якщо хтось прийшов не з покликання своєю віри, а на прохання ближніх, то це також був для них крок смирення, а для його родичів час радості. Простояти в черзі, особисто для мене, це таке ж паломництво як проща. Ажіотаж під час концертів – нормально, а ось черга до Церкви фанатизм?
Від першого речення ніяк не можу прийти до тями
В нас тут родичі є, які вже реально мозок викльовують, хоча їм до практикуючих християн, напевне як ...не хочу навіьт порівнювати. Оцей крок смирення чомусь має бути односторонній
от тільки не зрозуміло чому((((
А от щодо ажіотажу то скажу вам, що для мене і під час концертів він не є нормальний(((( От якось так я те все сприймаю.
Я от чудово розумію психологію того всього що відбувається, точніше для чого все це. Але от не розумію психологої багатьох тих хто стоїть в цій черзі. От коли стають до знайомих приміром. Ну хіба це по хрисиянськи по відношенні до інших людей? По відношенні до того хлопчика, про якого писала Амелі, по відношенні до справді хворих людей, які сподіваються на зілення. Навіть оте ходіння з малими дітьми. От скільки таких як
TYulia? Яка прийшла, побачила, що з дитиною не вистоїть стільки часу і пішла. Я приміром навіть в лікарні чи поліклініці немогла корисуватися тим що в мене мала дитина. А скількох людей знаю що спеціально брали поменьших дітей. І хоч наскільки чула що мали пропускати лише маму з дітьми, часто-густо і тати проходили за компанію. Я якась зовсім не людяна мабудь, бо не по-людськи це для мене.
Саме оце дійство в загальному мені імпонує, впевнена, що багатьом людям це допоможе, але коли вникнути глибше то в мене закріплюється думка що все зовсім не так
vikilandi написав:Принаймні, це засвідчує високий рівень релігійності суспільства, але, на жаль, не завжди високий рівень культури та зрілої усвідомленості дійства.
релегійності дуже мало((((