гра з вогнем » 16 серпня 2012, 21:59
Я не пригадую, коли я почала вірити у забобони. У всякі дурнуваті типу загадувати бажання коли на годиннику однакова година і хвилина, тоді коли був дуже стресовий період. Це розслабляло і працювало як оте складне слово афірмації.
Також з тих же "афірмацій" витоки серйозніших забобонів, таких як "а якби тебе спіткало таке ж лихо?", "шоб ти зробила як би твій (піставляють ім'я родича чи близької людини) попав на війну" і т.п. Я вважаю, що думка матеріальна, тому не маю ні найменших намірів уявляти всякі негаразди про себе чи своїх близьких, а також категорично проти, коли хтось це робить замість мене. В темі афірмацій механізм дії краще дівчата розписали.
Ну і простий механізм захисту: чого не пам'ятаю - того не було, чого не уявляю - того не буде.