Про віруючих, стиль життя, погляди і т.д.: офтоп

[Перлинка]

Перлинка, а чим докажеш, що можемо? ;-) Це десь написано в Писанні?
.

ну по перше,я першою запитала

Навіть священник сам собі не може сповідатися і сам собі гріхи відпускати.

А самому собі сповідатись не треба,треба перед Богом

К Богу должно говорить: я потерпел, больше не буду грешить. А чего я не знаю, Ты научи меня; и если я сделал беззаконие, больше не буду. Иов.34,31

А ще християни можуть ісповідувати гріхи один перед одним

Болен ли кто из вас, пусть призовет пресвитеров Церкви, и пусть помолятся над ним, помазав его елеем во имя Господне. Мк 6:13
15 И молитва веры исцелит болящего, и восставит его Господь; и если он соделал грехи, простятся ему. Мф 9:2
16 Признавайтесь друг пред другом в проступках и молитесь друг за друга, чтобы исцелиться: много может усиленная молитва праведного. Пс 144:19

[Перлинка]

А що скажеш про тей уривок з Євангелія, де Ісус дихнув на учнів і сказав: приміть Духа Святого, кому відпустите гріхи, тому відпустяться, кому затримаєте, то затримаються (цитата не дослівна)? Я вже не кажу про настанови Тайної Вечері ("чиніть це на мій спомин"). Для мене очевидно, що апостоли не були пересічними людьми в очах Господа і ті, кого вони обирали проповідувати Євангелія, і накладали на них руки, тим самим передаючи Духа Святого (Ді 9,17), так само і священники сьогодні, що так само через Таїнство священства мають владу відпускати гріхи, та здійснювати Євхаристію.

То новий Завіт написано для апостолів тих часів ,чи до всіх християн?

Де саме в якому місці вказано що лиш сучасні священники є спадкоємцями апостолів,а не всі християни?

[Перлинка]

тайга якшо чесно ,я не бачу різниці між шануванням і поклонінням

коли в процесі шанування падають перед тим предметом ниц,повзають на колінах та цілують

Шанування я розумію,коли не викидають в сміття і не палять зображення Бога чи хрести ,навіть непосвячені , з церкви на співочці

[Перлинка]

Якщо говорити за ікону, то поклонінням іконі буде віра в те, що ця окремо взята дерев'яна дошка з певним чином нанесеним на неї певним зображанням має незрозумілого походження силу, що здатна впливати на моє життя, здоров'я і т.п, таке ставлення до ікони, звісно, що є гріх.

я думаю що переважна більшість номінальних християн саме так відносяться до образів

І чи вартує те споглядання що допомагає з твоїх слів пізнавати правди віри ,того аби така велика кількість людей порушувала заповідь?Бо я більше аніж переконана що вони ще менше ніж я розуміють вказану тобою різницю між шануванням та поклонінням

[Shalimar]

тайга якшо чесно ,я не бачу різниці між шануванням і поклонінням

а толковый словарь видит?

вшанування я воспринимаю как уважение
а поклонение - это совсем уж другое

[Перлинка]

а поклонение - это совсем уж другое

конкретніше

[Tajga]

тобто нецілування -не гріх ?

чого ж тоді ,священник ,коли я відмовилась це зробити,позаочі сказав мамі
-моліться за них,бо диявол не спить

тобто чому ,якщо це не гріх, моя відмова автоматично трактувалась що я знаходжусь під дією диявола?

Якщо у твоєму конкретному випадку саме цілування ікони було виявом її шанування, то відповідно, відмова від того могла бути розцінена іншими особами як непошана. оцінювати коментар не візьмусь, то цілком на совісті того, хто прокоментував.

І при цьому її може хто завгодно взяти собі намалювати чи вишити хрестиком або бісером?

загалом, так. це лише різні техніки виконання. Але ікона стане іконою лише за дотримання певних канонів зображення, прийнятих Церквою. Питання гідності творця/виконавця то вже окрема тема, але, гадаю, за великим рахунком вона теж до певної міри регламентована. Можна вишити образ за схемою, створеною по існуючому канонічному зображенню, освітити і тримати дома в якості ікони, можна навіть подарувати храму.

тайга якшо чесно ,я не бачу різниці між шануванням і поклонінням
коли в процесі шанування падають перед тим предметом ниц,повзають на колінах та цілують

Якщо не розумієш різниці, то тоді дійсно краще не падати, не повзати і не цілувати. ;-) щоб не впасти в ідолопоклонство. Якщо я приймаю ікону як образ невидимого Бога, то хіба не нормально, що я перед Ним стаю на коліна? В більш примітивному прикладі: хіба не буває так, що коли людина тужить за кимось близьким, що наразі десь далеко від неї, то може від надміру почуттів навіть цілувати і обнімати фото цієї людини, але ж ми розуміємо, що то не вияв фетишизму з її боку... Якщо Йоан Хреститель визнав, що не годен сандалію завязати Ісусу, то на що можу претендувати я? Хіба поцілувати хреста, образ голгофського Хреста, на якому Ісус відкупив світ від гріха...
І чи вартує те споглядання що допомагає з твоїх слів пізнавати правди віри ,того аби така велика кількість людей порушувала заповідь?Бо я більше аніж переконана що вони ще менше ніж я розуміють вказану тобою різницю між шануванням та поклонінням
Уяви собі, в Церкві вже роздумували над цим питанням. Були навіть так звані іконоборці ;-) Однак питання було вирішено все ж таки на користь ікони на 7-му Вселенському соборі в 787 році. Віочевидь, користі з ікон таки більше.
До речі, питання ікони дууууже багатогранне, так просто з ним не розібратися. Є люди, які все життя присвячують його вивченню.

[Перлинка]

В більш примітивному прикладі: хіба не буває так, що коли людина тужить за кимось близьким, що наразі десь далеко від неї, то може від надміру почуттів навіть цілувати і обнімати фото цієї людини

а чому далеко і чому тужимо ?

[Shalimar]

конкретніше

ну, вот, то же падения
хотя целование тоже может быть рассмотрено как поклонение
зависит, почему и с какими мыслями целующий это делает, и что это для него значит

[Перлинка]

конкретніше

ну, вот, то же падения
хотя целование тоже может быть рассмотрено как поклонение
зависит, почему и с какими мыслями целующий это делает, и что это для него значит

і які можуть бути варіанти?