Перше причастя. Подарунки, вбрання, святкування.

[nadusha]

В нас обійшлось по мінімуму. Артем минулого року йшов до Першого причастя. Білу сорочку йому подарувала хресна, вона ж вишила бісером білу краватку. Штани класичні, туфлі нарядні були. Свічку я купила без прикрас, кусочок мережива, прикрасила сама. Були обоє хресних,діти кума, дві пари дідусів, бабусів. На рахунок подарунків, то теж просила, щоб не дарували дорогих. Біблію вже мав, то хресна подарувала декілька гарних ілюстрованих релігійних книг (Біблійні історії для читання дітям, Десять заповідей, Воскресіння Христове...), хресний - образок маленький (але напевно куплений у ювелірному), бабусі хрестики (срібні і прості). Потім в нас вдома всі разом обідали.
Вважаю, що залежить та вся справа від батьків - кому показуха, кому "аби не гірші від інших", а хтось буде мати сміливість зробити так, як вважає за потрібне. Головне, щоб дитина розуміла важливість цієї урочистості і надалі тягнулось до Бога.

[Natalinda]

якби більшість батьків не поклали релігійне виховання "на плечі" школи - цієї показухи б не було

От не змогла стриматися щоб не процитувати, хоч стараюся оминати останнім часом такі теми. Так дратує ота примусівка в школі. Невже прирівнюючи християнську етику та підготовку до причастя до математики чи читання - можна сподіватися на якусь духовність. Я дуже б хотіла щоб моя дитина не йшла до першої сповіді з класом, хочу щоб йшла тоді - коли буде готова і розумітиме що це і для чого.
Неодноразово була присутня на таких міроприємствах - плакати хочеться((((

Доречі Марі, Марічка, є якись певний вік до якого не сповідають дітей? Чи навпаки з якого сповідають?
Знаю що в одних школах ведуть після третього класу, в інших після четвертого.

Я сповідалася напевне вперше в років 10, без хресних, без подарунків, без плаття і зачіски, і тим більше без бенкету, але я розуміла що я роблю, і привила мені те розуміння бабця, без всяких християнських етик, недільних шкіл і так далі

[TYulia]

А мені здається, я сповідалася ще в дошкільному віці, хоча можу помилятись, бо добре пам'ятаю і саму сповідь і що на другий день раненько йшли до причастя. Бабця нас з сестрою водила, без будь яких плать, процесій, зовсім без додаткової уваги.

[Галина]

Natalinda, насправді, це не примусівка, не хочеш, можеш дитину не вести. В нас з класу 4-ро дітей не йде. Хтось вже раніше ходив до 1-ї сповіді, хтось ще не планує.
Чесно скажу, я не настільки обізнана у всіх релігійних темах, щоб самостійно підготувати дитину до сповіді, причастя.
В нас цілий список із 70-ти питань приблизно, що треба знати, що священник може запитати на сповіді. І особисто я не знаю відповіді на деякі з них. І вважаю, що це не є щось обов’язкове для дитини.
Я пам’ятаю, що до 1-ї сповіді ходила ще перед 1-м класом. Я тоді взагалі не розуміла що це і для чого.

[Natalinda]

Ну нe примусівка, цe коли діти ходять до цeркви в нeдільну школу, а коли урок в розкладі, то....
В мeнe нe було уроку такого, я ходила в своє задоволeння до цeркви, мeнe в школі вчитeлька нe питала чого я нe була в нeділю в цeркві
Віра для мeнe цe особистe.

[Галина]

Я мала на увазі 1-ше причастя з класом не примусівка.

[Любов]

а мені подобалася Християнська етика в школі, тоді в нас цей урок називався катехизм і швидше був як факультатив, хто хотів, то був присутній. Молитву Отче наш і Богородице Діво навчила бабуся, а інші великі молитви я вивчила саме на цьому уроці і досі їх пам'ятаю. Ще ми писали твори-роздуми про прочитане в Біблії, співали пісень і робилося це не з примусу, а з цікавості і пізнання чогось нового.

[Галина]

В нас, до речі, цей урок теж не примусовий, за бажання батьків діти можуть його не відвідувати, але ходять всі.

[Natalinda]

Я якось чула як вичитувала хлопчика монахиня, що вчить християнську eтику щось там він шумів на уроці, вигнала його з класу.... я оніміла
Була колись в одній цeркві дe було щось типу нeдільноі школи. Діти собі сиділи на коврику разом із свящeнником, щось його розпитували, так якось спокійно і гарно було. Малюнків дитячих морe на стінах цeркви. В Тeрнополі тeж в дeяких цeрквах бачила навіть щось типу стінгазeт. Отакe мeні до душі. в школі звичайній цe малорeально

[TYulia]

а я памятаю як нас в школи вчителька малювання відчитувала, що ми олівець стругали, а то було якесь свято в той день. Ще й казала (приказувала) що то ми тепер маєм йти сповідатись за вчинене