Про віруючих, стиль життя, погляди і т.д.: офтоп

[happymami]

А если ты знаешь - и все равно одеваешь капронки - то что это???

Гріх. Бо ти це робиш свідомо ;) Значить ти лібо Бога ставиш нижче, ніж своє бажання бути модною. Лібо ти просто з мозгами не дружиш))))) Ну тобто - в любому випадку, мені важко протистояти спокусі одягати капронки в мороз. Образно кажучи. Я ше раз повторю, ми ж не говоримо про монахів, чи людей, які згіднго певних обставин живуть супер пупер правильно по заповідях. Я писала про пересічних християн. Мала на увазі, шо їм важко дотримуватися заповідей, бо для пересічних християн, таких як от ми з тобою, то надто ідеальні правила. Нє, ну ми то канєшно прагнемо до вищого. Но ж не всьо зразу.

Про солодкий заборонений плід? Шаааалімаааар. А Адам і Єва? То развє не приклад? ;)
Блін. Дуже цікаво. Але роботи више криші.

Нє. Ну надо воно і в Африці надо. Але особисто я так не можу як ти)))) Якшо я люблю шоколад. А мені по заповідях тоеба від нього відмовитися, то я його починаю любити ще більше)))))) До прикладу))) в мене навпаки характер такий, шо то шо ніззя, то найбільше і хочеться))) Ну це так - не серйозно. А якшо серйозно, то не всі такі кльові, як ти ;)

[Shalimar]

Гріх. Бо ти це робиш свідомо ;) Значить ти лібо Бога ставиш нижче, ніж своє бажання бути модною. Лібо ти просто з мозгами не дружиш)))))

так если ты решил, что ты с Богом, то в чем сложность одеться тепло?? заботиться о своем здоровье?

Я писала про пересічних християн. Мала на увазі, шо їм важко дотримуватися заповідей, бо для пересічних християн, таких як от ми з тобою, то надто ідеальні правила.

почему??
что в них такого "слишком"?
Я не считаю их трудновыполнимыми

Про солодкий заборонений плід? Шаааалімаааар. А Адам і Єва? То развє не приклад? ;)

приведи мне пример из современной жизни. Пример, с какими такими спрокусами сталкивается человек, который стремится быть религиозным, и который не в силах этим спокусам противостоять?

Нє. Ну надо воно і в Африці надо. Але особисто я так не можу як ти)))) Якшо я люблю шоколад. А мені по заповідях тоеба від нього відмовитися, то я його починаю любити ще більше)))))) До прикладу))) в мене навпаки характер такий, шо то шо ніззя, то найбільше і хочеться))) Ну це так - не серйозно. А якшо серйозно, то не всі такі кльові, як ти ;)

не знаю, меня просто так с детства приучили
"надо" - и все остальное не имеет значения
Мне, может, повезло.. в том плане, что чуждо чувство зависти, и что могу делать то, что "надо", и не делать того, что "нельзя"
Но я выбрала другой путь((

[Lusik]

Я думаю, що той хто заможе дотримуватися усіх Божих заповідей постійно, ідеально, тому велика хвала. Можливо його наречуть святим.
Людина взагалі по своїй природі грішна і ми повинні прикладати максимально зусиль щоб дотримуватися 10 Заповідей і наближувати себе до Бога.
Ось для прикладу і обгрунтування своєї думки беру уривок із книжечки Бруно Ферреро вид. Свічадо :
"Однак кажу вам, що на небі буде більша радість над одним гріщником, що кається, ніж над девятдесят девятьма праведниками, що їм не треба покаяння"(Лука,15,7)
Кожна людина звязана з Богом ниткою . Коли вчиняємо гріх, ця нитка уривається. Та коли вболіваємо над нащою провиною, Бог завязує на тій нитці вузлик і , отже, вона стає коротшою. Розрішення наближує нас до Господа.
Це звичайно не означає, що ми повинні багато грішити і часто сповідатися , щоб швидше наблизитися до Господа, аніж ревно працювати на собою і намагатися краще дотримуватися заповідей.

До попередньої післямови ще є повчальна історія

Відпущення гріхів
Один добрий, хоч і слабкий християнин сповідався парохіяльному священикові. А сповідь його завжди нагадувала зіпсовану грамофонну платівку: ті самі провини, а передовсім – той самий поважний гріх.
- Ну, годі! – сказав йому нарешті з досадою отець-парох. – з Богом не жартують. Останній раз я відпускаю тобі цей гріх. Пам’ятай – останній!
Утім, через п'ятнадцять днів чоловік і знову приступив до сповіді, аби сповірити той самий гріх. Сповідникові таки урвався терпець:
- Я застерігав, що не дам тобі розрішення. Тільки це може тебе навчити…
Скривджений і осоромлений, мужчина підвівся з колін.
А просто понад сповідальницею висіло на стіні велике гіпсове розп'яття.
Мужчина звів на нього погляд.
І ту ж мить гіпсовий Христос на гіпсовому хресті ворухнувся, здійняв руку і вчинив знак розрішення: "Відпускаю тобі провину твою…"

http://bible-lessons.in.ua/istorijadushi/zvukuarfu.html

[happymami]

Я такво згадала про то,чому людям, котрі приймуть Бога в серце,тяжкувто живеться. Бо про то навіть Біблія пише, де Петро звертається до Тимотія

2 тимотія 3. Та й усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі, будуть переслідувані.

То так, куцо, але просто зараз не знайду більше. Бо просто не памятаю. де єбільше про то, що увіруваним тяжко буде бо матимуть випробування.

[Перлинка]

До попередньої післямови ще є повчальна історія

Відпущення гріхів
Один добрий, хоч і слабкий християнин сповідався парохіяльному священикові. А сповідь його завжди нагадувала зіпсовану грамофонну платівку: ті самі провини, а передовсім – той самий поважний гріх.
- Ну, годі! – сказав йому нарешті з досадою отець-парох. – з Богом не жартують. Останній раз я відпускаю тобі цей гріх. Пам’ятай – останній!
Утім, через п'ятнадцять днів чоловік і знову приступив до сповіді, аби сповірити той самий гріх. Сповідникові таки урвався терпець:
- Я застерігав, що не дам тобі розрішення. Тільки це може тебе навчити…
Скривджений і осоромлений, мужчина підвівся з колін.
А просто понад сповідальницею висіло на стіні велике гіпсове розп'яття.
Мужчина звів на нього погляд.
І ту ж мить гіпсовий Христос на гіпсовому хресті ворухнувся, здійняв руку і вчинив знак розрішення: "Відпускаю тобі провину твою…"

http://bible-lessons.in.ua/istorijadushi/zvukuarfu.html

не знаю чи сміятись чи плакати над цим

гіпсовий Христос на гіпсовому хресті ворухнувся, здійняв руку і вчинив знак розрішення: "Відпускаю тобі провину твою

Не знаю як не Бояться Бога ті хто такі байки видумує і переповідає

[Перлинка]

Хоча, скажу чесно, поки я не познайомилася з Богом ближче, поки він для мене був грозним дядьком на хмарах, який рахує мої гріхи на калькуляторі, я так і робила.

а ти не задумувалась чому так було?

мені здається що сучасна католицька церква всім Його таким показує
[mod]Попрошу не звинувачувати Католицьку Церкву, тим більше не будучи католиком[/mod]

і тобі пощастило що Бог тебе привів до харизматичних католиків де їм відкривається інший Бог ,живий ,а не гіпсовий

[mari]

мені здається що сучасна католицька церква всім Його таким показує

Перестань звинувачувати католицьку церкву! Вір у своє, не хрестись, не цілуй хрест і т.і.-тобі ніхто не заважає, але перестань на форумі звинувачувати інших, в тому числі і церкву.

[happymami]

Хоча, скажу чесно, поки я не познайомилася з Богом ближче, поки він для мене був грозним дядьком на хмарах, який рахує мої гріхи на калькуляторі, я так і робила.

а ти не задумувалась чому так було?
мені здається що сучасна католицька церква всім Його таким показує
і тобі пощастило що Бог тебе привів до харизматичних католиків де їм відкривається інший Бог ,живий ,а не гіпсовий

в тому то й прикол, що я вже не раз задумувалася. І погоджуся з Марі, що, видається мені ти чомусь надто бурно проти католицької церкви налаштована. Я вже думала багато про всякі такі речі і шо я тобі скажу. Особисто в моєму випадку харизмати чи церква тут ні до чого. Проблема була в мені. Я слухала. но не чула. Хоча церква таки показує нам Бога такого, як він є. Просто чомусь не всі готові його дійсно бачити, хоча дивляться. Розумієш? Адже до харизматів я також не зразу попала. а саме тоді, коли була така в мене потреба душевна. Хоча така спільнота в нашій церкві вже давно і про її існування я теж давно знала. Так само і не всім, хто проходить через харизматів, відкривається Бог таким, яким я його побачила. значить не в харизматах також справа.
Справа в самих людях. Бо якшо я слухаю священика раз в тиждень, а далі вихожу і через себе всеодно пропускаю всі його слова, або навіть і не пропускаю взагалі, то це одне. До Бога ж також не всі приходять. Зазвичай, коли в людей горе. то вони більше в Бога увірують, ніж коли в людини все доре. Навіть така приказка якась є, що як хвороба - так зразу до Бога.
Так само і тут - просто кожна людина мабуть має якось дорости своїм розумімо до того, шоб бути готовю сприймати Бога Живого. В мене був якийсь перелом в житті, я його шукала, потребувала, от я його і знайшла. А хто не шукає, не кличе його, а просто живе, знаючи, шо бог десь також собі живе, то так воно і є, тут не має значення, яка структура нам розказує про нього. Всі розказують однаково, як Біблія пише. Але ж навіть Ісус казав. що не всі готові дійсно чути і бачити, хоч є і вуха і очі
Тому вважаю, що дійсно дарма ти так про церкву говориш. Можливо ти так кажеш суто з власного досвіду, бо тобі церква нічого не дала. Але задумайся, може ти помиляєшся, просто тоді був не твій час це розуміти. А коли прийшов час, то ти знайшла те ж саме, но в іншому місці. Але ж знайшла. Значить хотіла. Тому я ще раз наголошу свою думку - не в церкві проблема, а в людях

[Перлинка]

Ну мені так і ніхто не відповів вже питала в іншій темі,чи вважається в кат.церкві гріхом не цілувати хрести і образи?

[Перлинка]

Вір у своє, не хрестись, не цілуй хрест і т.і.-тобі ніхто не заважає, але перестань на форумі звинувачувати інших, в тому числі і церкву.

Я не боюсь перехреститись ,не бачу в тому нічого страшного,лиш не знаю нашо?

А шо в християнстві є своє,твоє,моє,їхнє,наше чи як?

про цілування ...як це не заважає ніхто,як навіть ціла радіопередача була на цю тему