Природа чи усвідомлений гріх?

[Liljondr]

Мдя...
а якщо гріховні думки виникають з кохання, то як з ними? наприклад, якщо одружена людина закохалася ще раз? і не допускає для себе можливості фізичної зради, і робить все для того, щоб законний партнер почував себе щасливим, але при тому її думки сповнені іншою особою? інколи таке кохання приходить несподівано і мимоволі, особливо, якщо у сім'ї не все гладко.

Немидорка, це може бути лише випробовуванням.
Слід молитися, молитися і молитися... - щоб Бог допоміг налагодити стосунки в сімї та позбутися зайвого захоплення.
26 А Ісус позирнув і сказав їм: Неможливе це людям, та можливе все Богові.
(Матв.19:26)

І пройшовши це випробовування можна не лише зберегти сімю, а й подолати спокусу - і разом з тим зрости духовно.

і наскільки гріховними є люди, котрі шивуть у другому, невінчаному шлюбі, якщо вони живуть і мирі і любові, є добрими віруючими людьми, але з першим подружнім досвідом їм не пощастило? Хіба це не краще для їхніх душ, аніж утримання освячених стосунків, які сповнені ненависті та злоби? Мені здається, доброта Бога безкінечна і важливіший душевний спокій та любов двох людей, аніж буква закону

добрими віруючими людьми ?
у нас в житті віруючим називається і той що жодного разу Біблії не читав і ходить до церкви два рази на рік - на Пасху та Різдво. Бо дійсно Віруючий - не буде жити в такому шлюбі. Адже завжди буде неспокій в душі і сором перед Богом. І такий шлюб для таких людей буде напруженим через напруження стосунків із Богом.

[Nymydora]

добрими віруючими людьми ?
у нас в житті віруючим називається і той що жодного разу Біблії не читав і ходить до церкви два рази на рік - на Пасху та Різдво. [

Я мала на увазі дійсно добрими і віруючими. Крім того, я допускаю можливість вірити у Бога, не практикуючи релігії. Якщо людина не ходить до церкви, вона є поганим християнином. Але це не значить, що вона атеїст і не має страху перед Богом.

Не можу погодитися із такою твоєю позицією

Бо дійсно Віруючий - не буде жити в такому шлюбі. Адже завжди буде неспокій в душі і сором перед Богом. І такий шлюб для таких людей буде напруженим через напруження стосунків із Богом.

Ну уяви ситуацію: твоя добра подруга вийшла заміж з великої любові, брала шлюб, а потім виявилося, що її коханий деспот, нероба і гуляка (можеш вибрати щось одне). Подруга якийсь час терпіла, молилася, а потім зрозуміла, що вона робить шкоду своїй дитині, живучи в ненормальних умовах, і розлучилася. Звичайно, при тому молилася, сповідалася у своїй нестійкості і людській слабкості, ходила щонеділі до церкви і щиро брала участь у богослужінні. Реальна ситуація? Реальна. Йдемо далі. За якийсь час подруга знайомиться із чоловіком, який оточує її любов'ю, піклуванням, допомагає у всьому - від цвях забити до вислухати і пожаліти, гарно ставиться до дитини. Подруга стійко тримається, бо знає, що вінчана з іншим. Ще за якийсь час розуміє, що закохалася, а тут і пропозиція руки і серця наспіла. Що б ти порадила їй? Жити самотньою матір'ю-одиначкою, позбавивши себе любові, плотської у тому числі, можливості мати щасливу сім'ю і ще дітей тільки через те, що була вінчана? Мабуть, я погана християнка, але я б такого не порадила, то точно. А може це Бог послав їй другий шанс? Бо Він хоче бачити своїх створінь щасливими?

[Liljondr]

ПРосто мені здається, що інколи люди занадто категорично дотримуються Закону. Не знаю, як пояснити краще свою думку. От в літературі є поняття "надінтерпретація" - це коли читач бачить у творі більше, ніж хотів сказати автор

так таке буває. але (дивися питання№3 від Tiger_Sofia) - тут чітко без читання поміж рядків написано чого не можна робити.

я одразу цитати з Біблії скопіювала - як на мене все ясно, без догадок написано.

31 Також сказано: Хто дружину свою відпускає, нехай дасть їй листа розводового.
32 А Я вам кажу, що кожен, хто пускає дружину свою, крім провини розпусти, той доводить її до перелюбу. І хто з відпущеною побереться, той чинить перелюб.
(Матв.5:31-32)

11 І Він їм відказав: Хто дружину відпустить свою, та й одружиться з іншою, той чинить перелюб із нею.
12 І коли дружина покине свого чоловіка, і вийде заміж за іншого, то чинить перелюб вона.
(Марка.10:11-12)

4 Нехай буде в усіх чесний шлюб та ложе непорочне, а блудників та перелюбів судитиме Бог.
(Євр.13:4)

4 Перелюбники та перелюбниці, чи ж ви не знаєте, що дружба зо світом то ворожнеча супроти Бога? Бо хто хоче бути світові приятелем, той ворогом Божим стається.
(Як.4:4)

остання цитата - це якраз про те , що парі без шлюбу дуже добре жити - мило і любо - але це дружба зо світом

[Liljondr]

Що б ти порадила їй? Жити самотньою матір'ю-одиначкою, позбавивши себе любові, плотської у тому числі, можливості мати щасливу сім'ю і ще дітей тільки через те, що була вінчана? Мабуть, я погана християнка, але я б такого не порадила, то точно. А може це Бог послав їй другий шанс? Бо Він хоче бачити своїх створінь щасливими?

так, я б і порадила. Навіть уявити не можу як їй тяжко. але відповідь однозначно - отже самою
Так Бог хоче бачити своїх створінь щасливими - але НА НЕБІ біля Себе.
Тут приоритети слід розставити - я б хотіла щоб моя подруга була щаслива вічно

20 Складайте ж собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії до них не підкопуються та не крадуть.
21 Бо де скарб твій, там буде й серце твоє!
(Матв.6:20,21)

[Liljondr]

Вона хай до священника звернеться
а якщо сумнівається в священникові. то нехай до декількох.

[Liljondr]

Я мала на увазі дійсно добрими і віруючими. Крім того, я допускаю можливість вірити у Бога, не практикуючи релігії. Якщо людина не ходить до церкви, вона є поганим християнином. Але це не значить, що вона атеїст і не має страху перед Богом.

Не можу погодитися із такою твоєю позицією

сорі, пишу ще одне повідомлення. я з тобою згідна щодо релігії та віри.
я швидше за таких людей - які не читають Біблії і не дуже охочі до молитви (або взагалі не моляться)

[Nymydora]

може я знову грішу (перестану, певно, писати у таких темах, бо доведеться до сповіді йти), але мені здається, що Бог добріший, ніж ми думаємо. І Він дав людині земне життя не тільки для страждань, але і для радощів. Бо інакше для чого взагалі було давати людині здатність радіти, любити, бути щасливим? Ясно, що є різні приводи для такої радості. І кохання до іншого у шлюбі - то таки гріх, ситуація, над якою треба працювати і яка, зі скрипом та сльозами, може змінитися свідомими стараннями грішника. Але от ця чисто теоретична ситуація, яку ми з тобою обговорюємо. - це зовсім інший тип "перелюбу", який, як на мене, не є гріховним.
От, що мене тішить (хоча і лякає, звичайно):
... а блудників та перелюбів судитиме Бог.
Християнство ж не заперечує щастя ще в земному житті?

[мешканка]

Nymydora не хвилюйся-в таких темах відписувати-це аж ніяк не гріх, навпаки. Це дуже добре, коли людина шукає відповідь, задумується, сперечається і т.д. бо така людина має живу віру і хоче відкрити для себе правду.
Звичайно, земне життя має бути щасливим, Бог хоче щастя і любові для кожної своєї дитини і хоче, але не ціною безсмертної душі! Насправді, чим ближче людина до Бога, чим більше вона намагається жити з Богом, тим сильнішим є її відчуття гріха. тобто, людина, яка раз в рік йде до сповіді (бо так треба) вважає, що вона ніяк не нагрішила, бо нічого не вкрала і нікого не вбила, а людина, яка намагається щоденно жити з Богом вважає себе чи не найбільшим грішником, бо кожну грішну думку вважає тяжким гріхом. Основою для розуміння закону-є любов! Якщо людина любить перш за все Бога (а для цього необхідно пізнавати Його, бо як можна любити не знаючи?) а потім ближнього свого (основа всіх заповідей) вона боятиметься гріха не через можливу кару за нього, а тому, що не хоче образити Бога своїм гріхом і, тим самим, закрити свою душу на Його присутність і не житиме в гріху з любові до ближнього, бо не захоче доводити свого ближнього до гріха.
Щодо щастя в сучасному житті: є справжнє щастя (жити в гармонії з Богом), тоді будь-які обставини не вплинуть на відчуття щастя в душі. (почитати життя святих, там цих прикладів багато). Такого щастя неможливо досягнути, живучи в гріху. (гріх (в будь-якому прояві)-це зло, а як зло може принести щастя?) Є "псевдощастя", коли людина живе щасливо (за земними параметрами), але відчуття повного спокою та миру в душі-нема і будь-які обставини можуть сколихнути "псевдоспокій" цієї людини.
Щодо розуміння Закону. Для того, щоб розуміти Заповіді потрібно намагатись наблизитись до Бога, робити хоч маленькі кроки Йому на зустріч тоді й приходить поступове розуміння гріха.
Я цілком підтримую, що тут не нам судити, бо в кожного є свої обставини, які пом"якшують, чи збільшують вину гріха. Маємо яскравий приклад в Святому Письмі: про блудницю, яку хотіли каменувати й про розбійника, на хресті розіп"ятого поряд із Господом.
Але, Заповіді написані чорним по білому і в них нема ніякого "але". Дуже добре, якщо людина намагається жити по Божих заповідях, але, що робити, коли не виходить? Перш за все усвідомити, що присутній гріх, а далі молитись і просити в Бога розуміння гріха і сили та мудрості, щоб його виправити. На це можуть піти роки життя, але головне, вибрати правильний напрямок і пам"ятати, що коли людина робить крок до Бога, Він зробить 10 кроків їй на зустріч.

[Liljondr]

Але класно написала. :гуд: 100% згідна
Ех, всі б так думали не було б війн, не було б тюрм, не було б розводів та підлостей....
був би Рай на землі

[Lesya]

У кожного свій хрест, який треба нести до кінця. Моя прабабця казала "як Бог має покарати, то забирає розум". Це до того, що одружилася а невдовзі зрозуміла, що чоловік деспот, гуляка чи що там ще. Вона втратила чоловіка в 25 чи 26 - пішов на війну і не повернувся. За кілька років прислав лист з Англії. От так вони і жили - листи 2-3 рази в рік і посилки. Померла вона в 84 роки. Ми через Червоний хрест почали його шукати, чи його нову сім"ю, бо коли радянські служби пронюхали про листи і посилки, то була загроза що вивезуть і контакт перервався. Дідусь помер на рік скоріше, як бабуня, але сімЇ там не завів, останні роки з ним жила жінка, яка його доглядала.
Саме прабабця вчила мене, що таке віра в Бога. Що бути християнином це не лише вірити в існування Бога, як такого. Це дотримання Його Законів, не завжди легких.
Поганий чоловік - це хрест, його вагу може збільшити кохання до іншого. Але ж християнство не проповідує задоволення для тіла чи серця, а чистоту душі.
Ви ж осудите жінку, яка відмовиться від дитини, якщо в тої вроджена вада чи хвороба, то чому виправдовувати ту, яка шукає плотської втіхи і менше проблем? Те саме стосується і чоловіка. По-моєму неприпустимо чоловічі зради списувати на гормони, одномоментне задоволення і т.д.
Недавно прочитала книжку про о. Піо і в ній є приклади того, як віра жінки може змінити чоловіка.