ВЗНАЛИ ЩО ВАГІТНІ? як це було, як повідомили коханому?Емоції

[mari]

І як?

[mala-karta]

якраз перед вагітністю я дуже класно полазила по печерах, дістала зміщення хребців, потім запалення нирок (так як це все досить таки боляче, поняття не маю, коли я встигла в той час ще й завагітніти ) Тому дуже хвилювалася за малюка, я тоді пила антибіотики.

Коли було запалення нирок одна жіночка (велике їй за то спасибі) на роботі сказала мому чоловікові - "А може вона вагітна? В мене на початку теж в боку кололо...". Ці слова заставили задуматися, і я, на всяк випадок, не пила тих ліків, на яких писало, що не сумісні з вагітністю (а там за пару днів мали бути веселі дні, я вирішила почекати, щоб знати напевно). А через чудну любов до роботи не лягла в стаціонар, а так - дома відлежувалася. УЗД, до речі, робили, але ніц не побачили (побачили, що за пару днів будуть веселі дні :) ).

І от виходить, що така легковажність (в лікарню не лягла, ліків не пила) врятувала мого Ромчика
От дійсно, на все воля Божа.

Так як ідея про вагітність надходила від коханого, то і тести він купляв. Тести спочатку показували щось неясне (а що вони на такому терміні могли показати?). Я нервувалася. Які саме були емоції, коли побачили 2 смужки - навіть не пам'ятаю. Це вже потім була купа сліз, дуже боялася, що могла нашкодити малятку :(

А Ромка наш хитрий :) Ми тільки почали розмови, що от, може пора вже планувати, як він взяв і спланувався :)

[Natalinda]

Ой дівчатонька! Як вспомню... Нема "гостей" та й нема, а груди то болять, значить вже десь вот-вот. І так собі чекаю. Тут якось зранку просипаюся з думкою: "Так це вже щось дуже довго ті "гості" не їдуть" Вдіваю бігом штани куртку (це всьо шо я вділа :D ) і лечу в аптеку (добре що вона в дворі). Питаю, в вас тести є. Кажуть є: по 5 грн. і по 10. Давайте по-5 (нашо ж мені такі дорогі! :D ). Прибігла. (Чоловік спить). Зразу в тій куртці вванну. Йомайо! Певно неправильно інструкцію прочитала. Та нє, правильно. Вдягаю назад куртку, запихаю стаканчик під ванну, і знов в ту саму аптеку. Ви б аптекаршу побачили, коли я сказала, що давайте мені ще той за 10. Потім я купила ще 2 тести. Зупинилася на тридцяти гривнях і пішла ставати на облік. Остаточно повірила після УЗД, коли побачила малюсіньке життя! Але ми вже тішилися :aaaaa: :aaaaa: :aaaaa: :aaaaa: :aaaaa:
А чоловік

[Naya]

В нас не було жодних емоцій. Боялися після двох перших невдач "злякати" вагітність.
Але я знала вже, що вагітна ще десь за тиждень до місячних.
Але давайте по порядку.
Першу вагітність ми хотіли планувати. Але вона сама спланувалася. В мене варикозна хвороба спадкова, то не є добре, і ми почали здалеку - я лягла на операцію. Памятаю досі: 1 листопада місячні, 14 листопада - я на операційному столі (типу приблизний день овуляції), а 3 грудня тест і дві полоски. Затримка вже була кілька днів, та я все списувала на стрес організму, наркоз і т.д., ну бо ж не могла я завагітніти!!! Емоції???
Страх за дитину, бо купа ліків випито і вколото, радість, невпевненість, щастя, одним словом цілий букет вперемішку. Я тоді просила лялю, щоб вона була сильною, але на жаль....На 6 тижні почалася кровотеча і лікар мене направила на чистку. Чесно скажу - шкодую досі, картаю себе, все думаю, а шо як вона помилилася, а я.....
Вагітніти не можна було півроку, а ше півроку ми самі не наважувалися.
Рівно через рік ми поїхали в Трускавець, приїхали, і я згадую, що мали б прийти оті самі, а шось нема...Роблю тест - ура, є....Чоловік в лікарні (ми в Трускавці дробили камінці і ото вони виходили), я лечу до нього на крилах хвалитися. Емоції - радість, радість, радість - вже ж не пила ніяких ліків, тільки вітамін Е та фолієву, ще й чоловіка напрягала. На цей раз все має бути добре.
Восьмий тиждень, почало мазати. Я до лікаря, вона мене на УЗД, і чую від узистки ті ж самі слова, що й рік тому . Але я вибила направлення на збереження. Не вірила до останнього. Провалялася там два тижні, чемно виконувала всі рекомендації лікарів. Крім одного - на чистку я не погодилася, хоч вже три УЗД підтвердили, що надії нема. А я надіялася. Та марно.

Так, як чистки не було, а мене вже аж зло взяло, чого ж то так, чоловік сказав, що нічого ми вичікувати вже не будемо, і будемо старатися поки не буде результату.
Лікарі мені розказували, що то через токсоплазмос, до якого в мене були антитіла ще рік тому, і повторний показав те ж саме. Тому я на токсоплазмос не грішила і взялася за самолікування. Я вже була начитана :D
Назначила сама собі здачу аналізів на гормони і пішла здала. Пішла на УЗД, щоб вияснити, що там з ендометрієм. Відмінила всі вітаміни і взагалі ліки, лиш ще більш здорове харчування призначила.
Пройшов місяць, перші місячні, я здала аналізи на гормони в першій фазі, потім в другій і бачу по результатах, що щось тута не те...Два цікавих гормони- прогестерон та естрадіол - трохи завищені....і по нормах як на перший триместр.
і я вже була впевнена, що вагітна. А потім почало токсикозити, і коли була затримка, то тест зробила вже просто так, щоб 100% бути впевненою. Чоловік до тесту вже знав і сам мені говорив - та ти вагітна!!!
Емоції? Їх не було. Я боялася вже радіти наперед, але дуже-дуже хотіла і вірила, що все буде добре. Раділи ми вже, коли на першому УЗД в 11 тижнів почули серденько нашої лялі. Раділи, коли відчула перший рух синочка....

[Руженка]

Дізналась, що вагітна 17 березня, а завагітніла 8 БЕРЕЗНЯ!!!!(Ото подарок!!!!!!!На все життя!!!!!)
Ну я буду банальною, якщо скажу, що в це й день посварилась з чоловіком)))))) :D
Але було як було ......я зібрала манатки і забралась з хати))))))))))Він вибіг за мною, сказав, щоб не робила дурниць, бо якщо піду, то можу не повертатись!!!( А ЗАРАЗ НАВІТЬ НЕ ПАМЯТАЮ ЧЕРЕЗ ШО ПОСВАРИЛИСЬ) :D :D :D :D
:
НУ Я ПОНЯТНЕ ДІЛО ТАКИ ПІШЛА !!!!!!!! Пішла на автовокзал, щоб сісти на маршрутку, але вирішила забігти в аптеку, бо місячні затримувались на 2 дні. Про підозри на вагітність я ТОЧНО НЕ ДУМАЛА....
Але вирішила купити тест)))))))Тут муж дзонить по тел і каже: Ти де???????? Ну я всьо поняла і вернулась з ТЕСТОМ))))))))))))

Поговорили, попили чаю(а про тест, що купила мовчу), та мовчанка була недовгою, таки сказала))))))Зрозуміла справа, що мене термвново відправили в туалет........

Я собі сижу і думаю та все там тіп топ ...........О ОДНА ПОЛОСКА!!!!!Я ЗІТХНУЛА З ПОЛЕГШЕННЯМ)))))))А ЧОЛОВІК ВСЕ СИДИТЬ І ЧАКЛУЄ З ТИМ ТЕСТОМ І КАЖЕ: "ЗАРАЗ БУДЕ ДРУГА ПОЛОСКА"!!!!!!!!!!

І ТАКИ ПОЯВИЛАСЬ!!!!!!!!!ОТО БУВ ДАВОЛЬНИЙ!!!!!!!!!

А я????????? Я була в шоці!!!!!!!!!!! Я мала малявка, тільки півроку як одружена, такі плани на життя, а головне Я ЗОВСІМ НЕ ГОТОВА!!!!!!!!!Короче тиждень проходила в депресії. А ЗАРАЗ ЖИТТЯ БЕЗ ТЕЇ ДРУГОЇ ПОЛОСКИ(ЯКА СТАЛА МАРГАРИТОЮ) НЕ УЯВЛЯЮ!!!!!!!!

[Melisa]

Де, Коли і Як знайшла Вас ця радісна новина????

Ви були в шоці???Чи безмежно щасливі???? Ходили в депресії чи пригали до потолка?))))))))

Була затримка на 6 днів. Понятне діло, ми вже догадувались, але ж тре було підтвердження лікаря, а зробити тест мамця майбутня не догадалась. Вобшем, пішла на УЗІ. Там мене ощасливили! Справді, ощасливили!. Я лежала на тому ліжку, поряд лікар-УЗДист і моя гінеколог. Як почула новину, то зразу очі на стелю (тіпа на небо) і: "Дякую, Господи!".
Це вже потім,з часом я поняла, шо треба було спочаткусвоїм здоров"ям зайнятись, щоб менше було проблем у дитятка. Але то таке.
Найпершою після лікаря дізналась про вагітність моя сестричка (моя підтримка і опора), яка теж від радості мало не кричала. Потім позвонила мужу. Він ніби радий був, але отого щастя-радості не проявив, що мене обурило тоді. Зараз я розумію, що є певна категорія людей,яка воліє не проявляти емоції на людях.
Ось.
А батькам моїм і його ми повідомили на День матері.
Я не можу сказати, що вся вагітність у мене пройшла в радості і щасті. Дуже багато було неприємних моментів,які дуже відбились на дитині. На слідуючий раз я буду більш розумніша.

[Ludmila]

Ми планували вагітність практично ще до одруження (тобто заява в ЗАГСі вже лежала, ми займалися організацією весілля і... працювали над Сашенькою ;-) ) І рівно через місяць після одруження - затримка місячних, я купила два тести, і --- дві полоски на обидвох (при чому один я зробила ще ввечері, хоч по всім правилам тест краще робити зранку), але все одно він виявився позитивний. Мій чоловік якраз був у відрядженні в Києві, я йому дзвоню, кажу цю НОВИНУ... пауза... Він був ТАКИЙ ЩАСЛИВИЙ!!!!!! :o :thumbsup: :congratulate:

[flower]

В нас це не було несподіванкою, так як ціле літо ми старались і без результату, я вже злякалась шо шось не так і у вересні взявши в руки (вже і не памятаю який по рахунку) тест...... і вуаля 2 полоски, радості не було меж у нас двох, ось так і було.

[Lusik]

У Вас усіх такі цікаві історії :D А у нас теж є своя: насамперед те, що ми з чоловіком були прихильниками природнього планування, тобто не оберігалися, а планували все, рахували - сприятливі чи несприятливі дні. І все виходило , так як на той час ще не планували дитинку в силу певних обставин. Але одного разу я смачно поїла оселедця маринованого (страшенно любила!!!!!!!!!!!А любила, в минулому, бо тепер вже не їм) все добре, та на вечір почалася тошнота. Кажу до чоловіка непевно отравилася, бо можливо несвіжий був(хоча це було неможливо :) ). Ось перебула той день на другий ще раз підтошнює. Чоловік пішов купив тест-ми ще потерпіли і лягли спати-вирішила, що зроблю тест зранку, так буде точніше. І ось зранку, коли чоловік ще спав, я із тамуванням подиху і тремтінням рук і ніг пішла у ванну-зробила, як усе написано, бо вже мала практику і .......чекаю хвилину..........чекаю другу-одна........чекаю третю-щось проявляється........четверта хвилина(а серце майже вискакує з грудей).........і на пятій хвилині прийшла звістка, що ми в очікуванні дива :D Беру тест приходжу буджу чоловіка і даючи йому тест кажу: "Вітаю ти будеш татусем!!!!"-майже як у кіно. Відчуття були різні - спочатку злякалась, як то воно буде, потім безмежно раділи. Але для певності ще пішла здала аналіз і все підтвердилось нашому синочку вже був майже місяць. Тепер ця радість зростає і щастю немає меж :aaaaa: :D

[мешканка]

Першу доцю ми планували біля року, а все ніяк не виходило... Я вже й хвилюватись почала. Молились, просили...в тому наміренні поїхали до Люрду і за місяць після паломництва я дізналась, що вагітна. Була затримка і я купила тест, який і показав дві смужки. Правда, тоді я ще мало собі уявляла що то таке мене чекає, а чоловік і подавно. Правда, остаточно повірила після Узд.
З другою донею все вийшло спонтанно. Ми її не планували, бо перша доця ще була маленькою. Відчувала я , що щось не те...вирішила зробити тест. Потім ще один, і ще один... Ну, в результаті, таки повірила. ( а тоді ще й місячних, як таких не було, хіба мазалось щось...) Чесно кажучи, перший час я дуже сильно переживала, як то воно буде. сильно плакала. Тепер аж соромно признатись, що не хотіла другої дитинки. Але з часом, звикла до думки, поспілкувалась ще з мамами, в яких також була маленька різниця між дітьми. Тепер собі не можу уявити життя без нашої другої доці.
Третього разу я вже знала, що ймовірність завагітніти є, тому, коли з"явилась затримка-відразу купила тест і таки підтвердилось. Теж не скажу, що була дуже рада, адже вже собі розпланувала майбутнє так, як хотіла, але цього разу вже новину сприйняла легше. А чоловік був дуже щасливий, як і з попередньою доцею. Потім мені зізнався, що таємно хотів ще одну дитинку саме зараз, бо, як відкладати в довгий ящик-то потім важко наважитись.