Родинний форум "Сімейка"

Ніколи не думала, що схильна до депресій - при моєму-то темпі життя. І от накрило. Оце сьогодні нарешті зрозуміла, що це все, що мені робиться, називається допологовою депресією Хто стикався? Розкажіть мені щось, бо ще два місяці, а дах вже зриває

Ой,Немидорочко,тебе можна вітати?
В мене зажди було відчуття страху під час вагітності,бо боялась самих пологів і фізичного болю.
А за депресію-зовсім не пам"ятаю.Ніби обидва рази не було такого.
Мені особисто при любій хандрі допомагає спілкування(навіть по телефону),шопінг,зміни в макіяжі(чи просто догляд за собою,як за жінкою),чоловік теж,або вихід з ним "в люди"(на піцу,морозиво,каву з тортом)...
Все буде добре!!!То осінь,похолодало-то може і від такого бути неприємно.
Я тепер,як маю роботу на кухні,то включаю Панянку-селянку і так підношу собі настрій

Та вітати мене можна )))) Воно ніколи не зашкодить
Я просто помітила, що цей раз, на відміну від двох попередніх, мене все дуже дратує, особливо все, що пов'язане з вагітністю: мій слонопотом'ячий вигляд, постійна втома, я весь час ходжу і нию, як мені важко і яка я бідна-нещасна. Це при тому, що в принципі, виглядаю я не так і страшно, практично не розповзлася, шкіра-волосся в нормі, навіть нігті собі наростила, про що давно мріяла. І кав'ярнями-ресторанами чоловік не ображає. Але все-одно, нічого не радує, на дітей кричу, постійно нюняю, шопінг рятує ненадовго. І вдома не сиджу - практично весь час в місті, між людьми. От пишу - і так мені себе шкода... Почитала в неті про допологову депресію - все, як про мене

Nymydora Та це стан тимчасовий. Навіть як не вийде розслабитись, через два місяці цей етап закінчиться і почнуться інші клопоти Подумайте про позитивне у вашому стані. Що ви здорові і з дитинкою все ок. А це найголовніше. Що ви разом з сім'єю, і незабаром у вас стане на одного члена більше. А ще листя починає жовтіти, золота осінь на носі. Краса яка! Помічайте лише хороше

Думаю тут є 3 причини:
1. Втома. Це не вже не так ейфорично як вперше. Але це пройде вже незабаром.Можна ввоити в своє життя покращуваі життя. Дуже ефективно, вписуючи їх у тижневий розклад діяльності, тобто відволікаючись від втоми, але заодно знайшовши час і на відпочинок.

2. Осінь. У більшості населення зараз меланхолія. Ловити слід сонце там де що воно є. Насолоджуватись красою. Можливо пити вітамінні комплекси.
статусы про жизнь
3. Гормони. ТУТ не сильно повпливаєш. Але пробуй: Музика, танці вдома, мінімальне фіз.навантаження- контролює горм.с-му, обовязково повноцінний сон!!! Любов! Тактильні відчуття по тілу: масаж, т.і.

Як я тебе розумію.

Я після пологів страшенно була зла на себе за той свій стан. Тільки тоді зрозуміла, що це швидше за все моя остання вагітність.
І як то страшенно приємно, коли в тобі живе маленьке чудо. Як приємно коли дитятко ворушиться, коли ти чуєш поштовхи.
Ми ще зробили фотосесію десь на 8 місяці. І от після пологів, переглядаючи фото було дуже сумно, що не взяла себе в руки тоді і не в повній мірі насолоджувалась вагітністю.

Знаю, що то в великій мірі не від тебе залежить (бо то все гормони!) Але постарайся думати про те, як це класно бути вагітною (не зважаючи на всілякі труднощі пов"язані з вагітністю). Як класно твоїй дитинці там у маминому животику
Зробіть сімейну фотосесію, дуже приємно переглядати такі фото. Думаю, якщо побачиш фото себе вагітної, то настрій підніметься, бо ти побачиш, яка ти класна зараз ;)
Намагайся приділити більше часу дітям, старайся приємно проводити з ними час. (Включіть собі сімейний, дитячий фільм, мультфільм, купіть попкорн і т.п.). Потім з трьома це буде набагато складніше виділити час тільки для старших.

У мене якраз напряг зі сном і з вільним часом. Зазвичай я сплю 6 годин, але часто і менше. Напевно це і є основна причина. А ще постійний біг кудись, відчуття, що нічого не встигаю, постійний бардак в хаті, бо на прибирання мене вже не вистачає. Якось не можу сісти і розслабитися. Якщо десь затримаюсь на роботі чи на каву піду - вже думаю, що там вдома, що треба бігти, бо ж мама з дитиною, а старшого з садка забрати і по гуртках повезти. Якщо сиджу вдома з дитиною - то переживаю, бо не встигаю заняття підготувати і відчуваю, що нема часу на себе. Бавлю дітей - не мию посуд, мию посуд - не бавлю дітей, працюю - не можу бути вдома, сиджу вдома - не встигаю з роботою, роблю маму щасливою в перукарні чи кав'ярні - одночасно нервуюсь, що хазяйка нікудишня, бо в хату не зайти. Нема кнопочки стоп в голові. А оце вчора зробила подвиг - помила і попилососила. Ага, а потім лягла і встати не могла, на заняття ледь пішла.
Одним словом (чи то реченням) - тіхо шифєром шурша...
І ще кохана родина: з одного боку мама вичитує - ти шо, з таким пузом бігаєш, добігаєшся, інші в твоєму стані лежать, а ти нагрузила сама себе і мене при тому, ні дня вільного, ні вихідного і т.д. З другого боку чоловік - давай, ти все можеш, давай ми няню, давай прибиральницю, а ти будеш займатися роботою. А мені хочеться тільки одного - скрутитися клубочком і під ковдру, щоб ніхто не чіпав
Стала на облік
Йду здавати аналізи. Варикоз мені вже знайшли. Про гемоглобін боюся навіть і думати ...

А ще я страшенно собі зараз не подобаюся і на фотках тим більше - яка там фотосесія. Мені чомусь соромно, що я така животата - хоча мала би гордитися, знаю. Це ж прекрасно, вагітність жінку прикрашає і всяке таке. Мене це мучить, але нічого не можу з собою зробити. Мені здається, що моя теперішня зовнішність відлякує від мене людей, всі дивляться і думають: ого, яка пузата, і чого вона ще по вулицях ходить, сиділа би дома... А тут доводиться постійно з людьми спілкуватися...

Нимидора, якось дуже сумно читати... Думаю, більшість форуму тримає за тебе кулачки, щоб все налагодилось, покращився настрій і з'явилось вдоволення від ситуації. Дозволь собі не встигати все: так не зроблено задумане, але зате ти зробила іншу справу добре. Ти дуже творча людина, може варто написати казку про невдоволену дівчинку, яка змогла сприймати все по-іншому. Попроси своїх діток намалювати малюнок, може навіть твій портрет, думаю вони зроблять це з великою любов'ю...
Мені здається, що ти звикла всюди встигати, добросовісно виконувати задумане, і тепер переживаєш, бо трохи все змінилось... Я колись читала про "Комплекс відмінниці" - жінка ставить собі надто високі вимоги ( і господиня, і мама, і дружина, і кар'єра - все має бути на 100 відсотків ), а коли в якійсь сфері не йде так, як треба - то накопичується невдоволення собою, потім йдуть зриви і т. д... Намалюй собі схематичний малюнок-пірамідку, те, що найважливіше має бути найвище, далі те, що трішечки може почекати, нижче - ще менш нагальніше... Як на мене, то найперше маєш стояти ти і маленька ляля в животику, далі діти, потім сім'я, побут... (Така би була моя піріміда, зараз, коли не вагітна, то на першому місці, певно, діти, потім я...) Отоді, коли плануватимеш справи на день, думай, зважуй подумки "Зробити те або те", а не "І те, і те, і ще те...". То може не дуже в тему, але гарна стаття

:	Я впевнена на 100 відсотків, що ти прекрасно виглядаєш і все буде добре!

Тут

То в кожної мами і в декреті невстигання,неговорячи про роботу.
Я б собі сама поставила пріоритети.Вибрала б заслужено піти в декрет.І від домогосподині чи няні хоч коли не коли,не відмовилась-не бачу в тому нічого поганого.
Відмовитись від чогось треба,бо ще в лікарню попадеш на відпочинок :)
Все буде добре!!!