Мається на увазі низька плацентація? В мене було другої вагітності. Лежала в гінекології. Майже кожна 10-та жінка там - мала такий же діагноз. На професорському обході мудрий сивий дядько професор скрушно хитав головою і майже зі сльозами на очах сам в себе питав, звідки ж то таке береться. Казав, шо певно екологія, бо шо ше? Казав, шо раніше таких діагнозів не було майже зовсім. А тепер низька плацентація - то як норма
Розкажу свою історію. Майже фантастичну, але хай кожен сприймає, як собі хоче. А я сприймаю по своєму
І так. Пізно я стала на облік, бо була дуже "мудра". Хоть живіт і потягував знизу, але я думала шо так має бути, бо ж він росте. Приїхала з Києва на три дні, шоб залишити доцю батькам, але лишилася вже тута до сих пір. Бо пішла ставати на облік в три-чотири місяці і там виявили на УЗД, що в мене низька плацентація і більше того ПЕРЕКРИТЕ ВНУТРІШНЄ ВІЧКО.
Вам той діагноз нічого не скаже, як і мені. Але почитавши в неті троха інфи про тоє вічко, я поняла, шо дєла плохі. Бо плацента після лікування піднімається, а от вічко має бути відкрите хоть ти трісни. Ну мене зразу з УЗД бігом в лікарню направили і навіть слухати не хтіли, шо я тут без речей, бо ж все в Києві. Сказали - шукай знайомих в гінекології, щоб знайшли тобі місце (бо всьо відділення переповнене). Добре шо однокласниці мама там працює, то мені найшли місце і хорошого спеціаліста.
Лежала я там три тижні без вилазу додому на вихідні. Ходити дуже не дозволяли. Лежати і дивитися ТВ. У вихідні було сумно, бо всі йшли додому а я одна в палаті. Але я насолоджувалася спокоєм і їла сємки і розв*язувала кросворди))) Якось я спитала в своєї лікарки, шо то таке то вічко, і чому воно таке страшне і чи є шанс, шо воно вилікується. То шо вона сказала - мене ледь не вбило. Вона каже: ти тут лежиш не для збереження вагітності, а для збереження свого життя
. Бо якби ти була вдома і сталася кровотеча, то тебе би швидка не довезла в лікарню
.
Общім після цього мені мама дістала іконку з чудодійного місця в нас в Україні, яка має здатність зцілювати хворих. І хоч я не надто вірю, шо якась картоночка може лікувати, але таки прикладала її до живота і молилася зранку до ночі. Часу було вдосталь. І коли я вчергове пішла до Помазанського на УЗД, за три тижні після першого курсу лікування, то вічко було відкрите і плацента піднялася на потрібну висоту
. Лікарка сказала прямим текстом, шо то чудо і вона нічого не розуміє але тішилася разом зі мною. Ну і з тої низької плаценти получився мій Юрчик
. Правда пологи були важкі, бо шийку відкривали вручну, але чи то від тої плаценти вже, чи само так мало бути - того я сказати не можу.
Такшо отакево. Хочете вірте, а хочете пояснюйте науково, особисто я й сама вже не знала шо думати. Тому просто не думаю, як так сталося, а дякую Богу, шо всьой той страх минув.
А особливостей тої вагітності я не помітила ніяких особливих. Токсікоз був. Живіт тягнув. Правда бандаж носила всю вагітність :???: