Мовне питання

Коли я приїхала в Тернопіль вчитися (давно то було), то дуже рідко чула тут російську мову.
А зараз чути набагато частіше.
І от нещодавно дивилася запис передачі Комаровського, де було опитування діток в садіках - всі дітки говорили по російськи.
І мені, чесно кажучи, боляче чути, коли кажуть, що в нашій країні "ущемляются русскоязичниє".

Як ви ставитися до таких розмов і заявок?

не розумію таких заявок :(

мій брат всіх намуштрив, що при ньому говорять українською - виправляє кожне слово. Як його терплять друзі - не знаю Нервує часом страшно.

Але мене теж нервує, коли говорять російською. В нас в чоловіка батьки говорять з русизмами, то як говорять до малого "мальчік" - аж передьоргує.

Але була б за "ущємлєніє". "Ущемляють?" - до Москви.

В мене чоловік такий. За кожен мій русизм, що проскакує, називає москалькою. А в мене прскакує, бо читаю багато інфи на рос. Але то не виправдання.

Я нещодавно познайомилася з мамусею зі східної України. Вона сюди заміж вийшла. Як же вона гарно говорить українською - заслухатися можна. Хоча там говорила як всі- російською. А тут вивчила, не полінилася.
А ще дізналася що Оленка наша теж зі Сходу...а як українською гарно розказує....
Моя повага

Оленці-респект!!! навіть не запідозроиш...молодець. Щодо мови-то я затята націоналістка...тож малу виправляю на кожному кроці, вона через ті мультики, вже багато русизмів набралася-а її виправляю щоразу. Вважаю, що ми маємо берегти нашу мову і тільки ми самі, так звані, українці винні, що в нас процвітає "рускоязичие". Колись, робили опитування по Тернополю, ходили кореспонденти і видавали себе за рускомовних туристів, питали щось в перехожиш і практично кожен відповідав їм російською... Цікаво, в тій самі Москві, нам хтось відповість на українській?... Якщо ми самі не вважаєм за потрібне пропагувати нашу мову та триматись її-то хто це зробить за нас?

Ну, я ніколи націоналісткою себе не вважала і мова мені російська подобається, та й прізвище в мене не українське, але ота вся каша з мовою, яку так старанно намагаються заварити наші політики мене не тішить зовсім. Розмови оці про другу мову... То це взагалі! Давайте вже краще англійську тоді замість другої державної введемо, пів світу її знає!
В мене в Києві брат, то ми як колись з батьком до них приїхали, та й давай по російськи шпарити (ми ж модні - дві мови знаємо ), а брат просить "говори по українськи, мені так подобається, а то в нас ніде й не почуєш"
Не має так бути, як воно є! То і держава трохи винна, і люди не без гріха, та і історія в нас така що багато чого пояснює. Але на мій хлопський розум: раз держава Україна, то і мова українська!

Аха! Оленочці велике спасибі!
Щодо розмов, я й сама, як то кажуть, не без гріха. Досить частенько проскакують російськомовні слова. Мабуть, мені треба такого брата, як в mala-karta. Доцю стараюсь вчити суто на укр. Але як навчу, якщо сама неправильно говорю?
Щодо ситуації в Україні загалом, не подобається це все мені. Я "проти" того, щоб у нас була друга державна "російська".

мова, мова, мова.........
за три роки, що я жила в Києві, різне пережила:
1. на роботі я була єдиною україномовною;
2. у нас працювала німці, які ламаною російською розмовляли, перше не розуміли мене, але потім як дзвонили та казали :- Добрий День!!!
3. клієнт з Одеси до мене телефонував, то просив розмову з ним вести на рідній мові я ж на ній і розмовляю а ні хотів щоб я перейшла на російську, я звичайно не піддалась!!!
4. а постійні ГА і ЧТО - бо тебе не розуміють!!!
5. а прохання зупинити маршрутне таксі на певній зупинці, досить часто ігнорувалось;
і так можна розписувати довго - довго...!!!
а найгіркіше те, що зустрічаєш однокласника чи одногрупника, а можливо і доброго знайомого,який, тиждень тому переїхав у Київ, і до тебе вітається : - Здрасті!!! :(

Я теж не хочу 2 російської.
Але поряд з цим, не переношу радикалів і націоналістів. Бо я рахую що в Україні може жити кожен хто хоче з любим паспортом і говорити і на своїй мові також. А коли потрібно- на державній мові тієї країни, де живе. Російську мову знаю, хочу щоб моя дочка знала її теж, і цього її навчу сама. Більшість книг ще російською і ще довго будуть! Тому, хай читає дитина. Та й не тільки книг. Ви усі знаєте російську, Вам це не зрозуміти як її не знати. І нащо знати? Але деколи ой,як потрібно. В києві була 4 місяці на спеціалізаціїї, жила в гуртожитку з жінкою з Днвпродзержинська. Вона дійсно мало що розуміла. Сумно. Але я то розуміла. От і не стидно! Мій чоловік не знає російської теж. Читати по рос. йому важко, як щось каже- смішно. А як дивиться телевізор- часто мене перепитує. Тучи, и.т.и -навіть по суті не розуміє. Новини дивитись важко! Писати, читати, говорити-ні! От якщо колись абсолютно всі знаючи рос, англ, нім, франц, італ. будуть говорити в Україні УКРАЇНСЬКОЮ і святкувати укр.свята не тому, що так треба, а тому, що хочуть предати знання у спадок дітям. От тоді зацвіте Україна!

Мої батьки називають мене Машенька, тому що мама картавить РРРРРРРРР в Марії. А всі думають що це тому, що по рос., хоч до цього нічого не має.

Я теж у своїх рубриках часто переношу російські тексти! Не маю дійсно часу, щоб це перекладати! Вас це дратує? Кого так, даю дозвіл змінити на укр.!

Приєднані файли

Мене не дратує зовсім і з російською мовою виросла пліч опліч, проте, дратує те, що за 18 років незалежності Українська мова стоїть "під питанням" і ущемляється з усіх боків, дратує, коли люди, живучи в Тернополі, чи Львові, чи Франківську принципово говорять російською, хоча і українську знають не гірше, ще дратує те, що серед молоді рускомовний жаргон-крутий, рускомовна попса-популярна... це не проблема "мови" це проблема ментальності нашого народу. Я, в роки бурної молодості, теж слухала російськомовну музику, закидала російськими словами... проте, після 6 років життя за кордоном, прокинулась невимовна любов до рідної мови, рідної країни, рідної музики. З того часу маю таку кардинальну позицію...Але це не проти "людей". Я теж вважаю, що в Україні мають право жити різні люди, різних національностей, так само, як і мене, свого часу, прийняла чужа зовсім країна і надала мені всі права... Звернім увагу на ситуацію в інших країнах, де колись панував радянський режим, їм так само насаджували російську мову...Але, завдяки розумним керівникам і законодавцям, процвітають державні мови, а російська, хоча і знана багатьма, лишається зовсім другорядною... (окрім Білорусії..., де білоруська, вже, практично на стадії вимирання) Як би не було, але, думаю, що своє треба любити, берегти, захищати... Якби не було кардинальних націоналістів-то українську мову винищили б ще за радянського союзу, але були люди, серед них і мої покійні дідусь і бабуся, яких відправили на 14 років на заслання в Сибір, тому, що не зреклися своєї мови, а скількох розстріляли, згнобили по таборах... поламали, як духовно так і фізично... Дивлячись на теперішню ситуацію, аж плакати хочеться, бо виглядає так, ніби ті всі страждання були перенесені намарне.

Чули про новий законопроект, який вже майже прийняли? Окремі його пункти передбачають навіть гірші умови для укр.мови, ніж це було за союзу. Жах.

Прихований текст. Щоб його побачити, Вам необхідно зареєструватися!