Безпритульні
Додано: 08 березня 2012, 12:218 березня: 50 000 жінок-бомжів живуть без документів
За інформацією Міністерства внутрішніх справ України за юридичною адресою центрів обліку, інших закладів для бездомних осіб зареєстровано місце проживання/перебування понад 10 тис. осіб, оформлено понад 1,7 тис. паспортів громадянина України. В той же час, кількість бездомних осіб в Україні за різними даними коливається від 200 до 800 тис, 20 % з них – жінки.
Станом на 1 січня 2012 року закладами для бездомних осіб, що надають тимчасовий притулок (будинок нічного перебування, центр реінтеграції, соціальний готель), було обслуговано понад 6 тис. осіб, центрами обліку виявлено понад 12 тис. осіб.
Системою державних закладів охоплено від 1 до 5% таких громадян. Решта, уникають будь-якої соціалізації, обліку та допомоги. Порядок збору та обробки інформації про діяльність закладів для бездомних осіб, зокрема щодо кількості закладів, відомостей щодо проведеної соціальної роботи тощо, визначено наказом Мінпраці України від 17.07.2006 № 264, яким затверджено форму звітності № 1-БГ „Звіт про діяльність закладів соціального захисту для бездомних громадян”.
У цих закладах бездомні особи на підставі особистої письмової заяви та з урахуванням індивідуальних потреб отримують комплекс соціальних послуг, зокрема тимчасовий притулок, а саме: розміщення на ніч, денне перебування, коротко- (до шести місяців), довготривале (понад шість місяців) проживання; соціально-побутові, соціально-медичні, юридичні, інформаційні послуги тощо.
Довідково:
Відповідно до Закону України „Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей” бездомна особа – особа, яка перебуває у соціальному становищі бездомності, зумовленому відсутністю в неї будь-якого житла, призначеного та придатного для проживання. До бездомних осіб належать безпритульні особи та особи, які мають притулок.
Безпритульна особа – повнолітня особа, яка проживає на вулиці, в парках, підвалах, під’їздах будинків, на горищах, об’єктах незавершеного будівництва, в інших місцях, непризначених та непридатних для проживання, у т.ч. жилих приміщеннях, що перебувають в аварійному стані.
Особа, яка має притулок – особа, яка отримує послугу тимчасового притулку в закладах для бездомних осіб та інших соціальних закладах і установах, що надають такий притулок.
Для надання допомоги бездомним особам в регіонах утворюються заклади відповідного спрямування ¬– будинки нічного перебування, центри реінтеграції, соціальних готелів, центри обліку.
Хоча масштаб проблеми (а саме: не співмірність наведених вище оціночних даних про кількість бездомних 800–900 тис. та менше 18 тис. осіб, які отримали минулого року соціальні послуги закладів для бездомних громадян) дозволяє припускати, що задовольнити першочергові потреби бездомних нинішня мережа здатна не більш як на 2–2,5% в кількісному вимірі. Щоправда, виявити, взяти на облік, зареєструвати всіх бездомних, наприклад, центрам обліку бездомних громадян на підвідомчій території досить складно – звернення до центру добровільне, а більшість безхатченків, особливо колишні в’язні бояться фігурувати в будь-яких списках і не воліють ставати на облік, користуватися допомогою держави, бажаючи радше залишатися непомітними, звертатися до громадських, благодійних, релігійних організацій4.
Із 2008 року (коли в Києві був відкритий перший центр обліку бездомних громадян) зареєстровано майже 4000 безпритульних, зазначає Роман Романчук, директор Центру обліку бездомних громадян.
В Україні, за підрахунками експертів, лише чверть бездомних повертається до нормального життя. І чим довше людина жила на вулиці, тим складніше їй знову стати повноцінним членом суспільства. vsirivni@vsirivni.org
За інформацією Міністерства внутрішніх справ України за юридичною адресою центрів обліку, інших закладів для бездомних осіб зареєстровано місце проживання/перебування понад 10 тис. осіб, оформлено понад 1,7 тис. паспортів громадянина України. В той же час, кількість бездомних осіб в Україні за різними даними коливається від 200 до 800 тис, 20 % з них – жінки.
Станом на 1 січня 2012 року закладами для бездомних осіб, що надають тимчасовий притулок (будинок нічного перебування, центр реінтеграції, соціальний готель), було обслуговано понад 6 тис. осіб, центрами обліку виявлено понад 12 тис. осіб.
Системою державних закладів охоплено від 1 до 5% таких громадян. Решта, уникають будь-якої соціалізації, обліку та допомоги. Порядок збору та обробки інформації про діяльність закладів для бездомних осіб, зокрема щодо кількості закладів, відомостей щодо проведеної соціальної роботи тощо, визначено наказом Мінпраці України від 17.07.2006 № 264, яким затверджено форму звітності № 1-БГ „Звіт про діяльність закладів соціального захисту для бездомних громадян”.
У цих закладах бездомні особи на підставі особистої письмової заяви та з урахуванням індивідуальних потреб отримують комплекс соціальних послуг, зокрема тимчасовий притулок, а саме: розміщення на ніч, денне перебування, коротко- (до шести місяців), довготривале (понад шість місяців) проживання; соціально-побутові, соціально-медичні, юридичні, інформаційні послуги тощо.
Довідково:
Відповідно до Закону України „Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей” бездомна особа – особа, яка перебуває у соціальному становищі бездомності, зумовленому відсутністю в неї будь-якого житла, призначеного та придатного для проживання. До бездомних осіб належать безпритульні особи та особи, які мають притулок.
Безпритульна особа – повнолітня особа, яка проживає на вулиці, в парках, підвалах, під’їздах будинків, на горищах, об’єктах незавершеного будівництва, в інших місцях, непризначених та непридатних для проживання, у т.ч. жилих приміщеннях, що перебувають в аварійному стані.
Особа, яка має притулок – особа, яка отримує послугу тимчасового притулку в закладах для бездомних осіб та інших соціальних закладах і установах, що надають такий притулок.
Для надання допомоги бездомним особам в регіонах утворюються заклади відповідного спрямування ¬– будинки нічного перебування, центри реінтеграції, соціальних готелів, центри обліку.
Хоча масштаб проблеми (а саме: не співмірність наведених вище оціночних даних про кількість бездомних 800–900 тис. та менше 18 тис. осіб, які отримали минулого року соціальні послуги закладів для бездомних громадян) дозволяє припускати, що задовольнити першочергові потреби бездомних нинішня мережа здатна не більш як на 2–2,5% в кількісному вимірі. Щоправда, виявити, взяти на облік, зареєструвати всіх бездомних, наприклад, центрам обліку бездомних громадян на підвідомчій території досить складно – звернення до центру добровільне, а більшість безхатченків, особливо колишні в’язні бояться фігурувати в будь-яких списках і не воліють ставати на облік, користуватися допомогою держави, бажаючи радше залишатися непомітними, звертатися до громадських, благодійних, релігійних організацій4.
Із 2008 року (коли в Києві був відкритий перший центр обліку бездомних громадян) зареєстровано майже 4000 безпритульних, зазначає Роман Романчук, директор Центру обліку бездомних громадян.
В Україні, за підрахунками експертів, лише чверть бездомних повертається до нормального життя. І чим довше людина жила на вулиці, тим складніше їй знову стати повноцінним членом суспільства. vsirivni@vsirivni.org