Матюки, або Із пісні слів не викинеш?

[happymami]

«Слово – одяг всіх фактів, усіх думок» (Максим Горький).

У Великому тлумачному словнику сучасної української мови читаємо: «Скверна – що-небудь мерзенне, порочне, що викликає огиду...». Отже, маємо тут справу з огидними та гріховними словами людей, аморальністю як такою.

Як запевняють дослідники, зміст вульгарних слів такий, що діє на людську свідомість і навіть підсвідомість, особливо на підсвідомість дитячу. Всяке слово (і гарне, і погане) володіє вагою та силою. Лайка буває двох видів, а саме – афективна, тобто під час роздратування, гніву і також просто так, для пов'язання у вбогому словниковому запасі слів...

Я живу на такій вулиці, де ні вдень ні вночі не буває тихо. Ось і сьогодні - чергова порція п'яних криків, матів, прокльонів... Не знаю вже як вуха собі затикати, не кажучи вже про дітей. Бо весна прийшла, вікна відчинені... А вночі взагалі чути кожне навіть не крикливе слово... Яке переважно рідкість між тоннами матюків. Я зараз чомусь страшенно не терплю матів і людей, котрі зловживають цими словами. Хоча колись, як і більшість підлітків, для зв'язки слів використовувала всякі такі словечка. А ви?
А як дитині пояснюєте чи будете пояснювати, коли вона прийде з садіка і вам зарядить навіть не "попа", а шось міцніше???
А на вулиці чи в транспорті робите зауваження молоді чи пиякам, що мовляв тут діти і жінки?

Мене найбільше нервує категорія "алкаші" котрим всьо "по..." і вони не зважають, діти чи не діти...
Бо підлітки іноді ще встидаються, коли бачать мене, приміром, з малими... Але з кожним роком встидаються все менше і менше :(
З пісні слів же не викинеш (так казав мені один філолог тернопільський, оправдовуючи мат в щоденній мові)

А у вас в сім'ї мати - звичайні слова? Чи заборонені? Як вас батьки вчили не вживати цих слів?

[мешканка]

Гарно сказаноhappymami. Я матюків не переношу в моїх присутності:часто звертаю увагу, а коли нема кому звернути увагу-намагаюсь відійти на безпечну відстань. Коли якась особа починає при мені матюкатись-відразу перестаю її поважати.
В сім"ї, де я виросла, матюків ніколи не було чути-вперше почула на вулиці. В нашій сім"ї-також ніколи "нецензурщини" не почуєте. І не тільки в присутності дітей а й взагалі. Думаю, матюк-це неповага до оточуючих і прояв власної безкультурщини. (не рахують ситуації, коли людина знаходиться в стані афекту :o )

[Marta]

Ой, я також не люблю матюків, але так стидно, останнім часом, я помітила, що в мене може проскочити матюк, особливо коли я нервова, а нервова я часто....(((((( :oops: :oops: :oops:
Я просто не можу з собою нічого зробити, хоч бери рот заклеюй, воно саме може вилетіти і все...((((
Особливо, як хтось доведе, а доводять мене, знову ж таки, часто....((((( ну просто не хватає ІНШИХ слів, просто не хватає....
Стараюсь дуже, щоб при дітях такого ніколи і ніяк, і стараюсь бути спокійною, але от чомусь особливо після родів це в мене взялося, просто сама аж від себе часом в шоці....Треба походити в спортзал, щоб агресія виходила іншим чином, аніж через мат. Але от пишу тут це повідомлення, мала лише півгодини, як заснула, прошу-будьте тихо, та де там! Мамі якраз зараз потрібно перебрати всі пакетики і пакети в шухляді, позаносити всі баняки в холодильник і позабирати звідти, сходити на балкон і гримнути дверима, т.д., хоча до того сиділа в неті. Грохіт страшний. В голові одні тільки мати...(((((((((((((((((((

[гра з вогнем]

дійсно інколи важко підібрати вислів, щоб коротко і експресивно. та у будь-якому випадку я проти вживання лайливих слів.
лайка, вона не несе нічого доброго, а треба вчитися бажати ближнім добра, бо від злості і сам робишся злим, починаєш помічати, що бракує гарних яскравих кольорів навколо.

але
, те, про що пише хепімама, це швидше наслідок низького культурного рівня і малого словникового запасу, аніж потреби в пошуку виразних висловів чи епетажу.

[Nymydora]

Я стараюся утримуватись від важких матів - найбільше, що прориваєтсья, це "твою маму" (перепрошую). Хоча, мабуть, варто докладати більших зусиль (ну і не при дитині це говориться, зрозуміло). І сама не люблю, коли при мені матюкаютсья - зразу таке враження, що в болоті обвалялася :mrgreen:
Хоча знаю одну людину (чи то часом не той самий філолог, про якого говорила Хеппімамі?), яка матюкаєтсья не від браку освіти чи виховання, а через те, що у нього такий спосіб самовираження. ПРи цьому він залишаєтсья, як це не парадоксально, інтелігентною і хорошою людиною. ЦЕ єдина, мабуть, особа, чиї мати я просто пропускаю повз вуха.
А загалом - це бека. Навіть езотерики говорять, що це погано впливає на здоров'я не тільки психічне, але і фізичне.

[TanenRom]

а я навпаки помітила, що останнім часом взагалі про мати навіть не згадую, а ось на роботі бувало проскакувало... :oops:
взагалі я проти матів, і завжди звертаю увагу людині, яка може сказати лайливе слово біля мене.
до речі, дуже позитивно про матюки відзивається українська письменниця - Ірена Карпа

Кажуть є погані слова й непогані слова. Чи є для тебе різниця?

Вважаю, що є доречні й недоречні слова. З мови не можна нічого викидати. Тупо, коли намагаються викинути матюки.

У мене є американський друг, у якого прабабця була українкою. Він каже, що його дід забув усі українські слова, крім – срака, курва. Він не міг говорити українською, але міг лаятися. Це слова, які найбільш енергетично наповнені.

Слово «срака» наскільки всеохопне, воно виразить тобі що завгодно.

Я не скажу, що я їх люблю, але я розумію їх чарівність. Так, це чарівні слова, такі собі магічні заклинання.
Матюкатися більш характерно для росіян…

Одразу заперечу, бо в знаменитому листі запорізьких козаків до турецького султана було, наприклад, «у самого гаспида внук і нашого х... крюк». І це не єдиний матюк. Це тюркські матюки, які під час татаро-монгольської навали прийшли як до нас, так і до росіян. Просто росіяни більші азіати ніж ми, тому матюки в них прижилися краще. Настільки органічно, що їм можна було б собі в гімн вставити парочку.

[Nymydora]

ну.. слава Богу, Ірена Карпа в нас не єдина письменниця

[TanenRom]

Nymydora ага ;-)

[krapk@]

а вже коли доведуть кажу піпец :tipok: , ну і бліни проскакують. Бувало що грішила серйозним словом-на водіїв які в парку паркуються прямо на тротуарі, де ми гуляємо з дітьми. Ну то неможливо втриматися.

[бережаночка]

раніше могла таким згрішити навіть дома як достануть
відівчила Настя
якось я виразилась біля не ї а вона підняла оченята і так щиро-мам а со таке ....дь?
я там мало не згоріла зі стиду за себе
з того часу можу,але тільки не дома))