Родинний форум "Сімейка"

На протязі своїх 2 років роботи уже двічі консультувала жінок які відмовляються від дітей.Народили і залишають. А лікарям для запису потрібна я (що жінка,яка родила, ніби нормальна і нічого їй якби і не бракує) ....Звісно,це право жінок відмовлятись.....Розповідати мені яке життя важке.........Не бажаючи слухати про ще щось.......Про Бога,любов і просте жіноче щастя........... :ugeek: .Вони не хотіли мене бачити і чути теж і дивитись в очі...........Вони вже все вирішили самі............ :sorry: ......І тепер хай хтось скаже,що мені дуже весело і легко :shock: ..........

Я от подумала,хай кожна з вас напише декілька речень. Як ото в нас на форумі є лист в небесну канцелярію. Жаль що мало хто там написав.... Але я не про те.
Прошу вас,давайте напишіть пару речень про радість материнства,щастя і все що ви б хотіли сказати цій жінці і всім наступним жінкам, починаючи зі слів

НЕ ЗАЛИШАЙ.......

А я складу усе докупки і коли буду після тривалих достукувань до їх сердець іти-залишу їм цей видрукуваний аркуш. Хай любов кожної чудової матері,якою є кожна з ВАС,розбудить їхні заспані і поневолені серця.
З Богом :)

Марі, в мене в контактах є просто душероздираюче відео, але я не вмію робити посилань, чи як воно правильно називається. Напишіть як це робити.

Не залишай...
Тисячу раз хочеться повторити ці слова. Лиш би достукатись ними. Лиш би дати зрозуміти, яку помилку ти збираєшся зробити... Це малесеньке створіння, синочок чи донечка, воно ТВОЄ. Твоє маленьке ангелятко, яке так солодко посапує і поки ні про що не здогадується. А може таки відчуває щось...
Це ангелятко любить тебе безмежно, тебе і тільки тебе. Для нього ти – весь всесвіт!
Ти – МАМА! Скільки всього в цьому слові! Радості, переживань, турботи. Перші кроки, перше слово, перша посмішка. Невже ти хочеш все це втратити???
Зупинись! Благаю, зупинись! Це частика твоя, частинка тебе! Можливо це буде нелегко, але бути мамою - це неповторно! І ти сама в цьому швидко перекоаєшся. Це маленьке створіння стане для тебе тим, заради чого варто жити! А твої теперішні думки страшним сном. Лише візьми його, візьми на ручки, подивись як воно шукає твоє молочко, як смачно його цьмакає...Яке ж воно гарнесеньке...твоє малесеньке створіння... ТВОЄ...тільки твоє...


хотілось би сказати набагато більше. Але нажаль я не вмію гарно говорти, і висловлювати свої думки... В свій час, коли я лежала в патології на збереженні, з нами лежала дівчина, яка потім відмовилась... Для нас всіх це було шоком... В цей же час в ще однієї дівчинки з сусідньої палати дитятко завмерло...41 тиждень вагітності...Обом було по 17 років. Лише одна дуже хотіла дитятка, а інша тільки розігрувала цей спектакль. А вийшло інакше. Ми плакали тоді всім відділенням...

Дізнавшись про вагітність я була дещо спантеличена. Боялася, що життя зміниться і я не зможу пристосуватися до цих змін, боялася, що мама з мене може получитися не найкраща, боялася... та купу всякого боялася, аж до того моменту коли вперше побачила маленький згорточок який промовив до мене (так саме промовив на якійсь духовно-космічній мові): «Мамо, дякую тобі за життя!!! Мамо, тепер твоє життя це я!!!». І з цього моменту життя не змінилося, воно просто нарешті почалося.

Я не знаю, чи зможу щось написати, бо слів тут важко підібрати.
Відтоді, як народилося моє чудо, я дивлюся на нього і думаю про тих діточок, яких залишають. І завжди сльози. Ну як можна залишити????

НЕ ЗАЛИШАЙ!!! Воно ж таке мацьопке, безпомічне, йому так потрібна мамина турбота. Воно ж нікому, крім мами непотрібне, по великому рахунку. І як, ТИ, одна, єдина людина, яка так потрібна цій дитиночці, можеш відмовитися? Ну як? Ніхто ж так не потурбується про дитятко, як мати. Як можна вкрасти дитинство в своєї частиночки, кровиночки? НЕ ЗАЛИШАЙ!!! Повір, всі незгоди в житті перекриє тепла посмішка твого дитяти. Це найбільше щастя, яке може бути дано жінці.

Ну все..я вже реву...не буду більше писати....якась я така сентиментальна стала, що жах..чуть-шо, одразу сльози..

Маріє, я от кожного дня думаю про те, як жінки наважуються на такий крок. Мені шкода їх, але найбільше шкода отих діток. Сиджу, годую свою мацьопу і думаю, що ж написати, коли сльози в очах і ком в горлі?..

Не залишай мене, мамо!..
Я так чекала зустрічі з тобою! Я мріяла побачити твої очі! Будучи в утробі, я мріяла опинитись у тебе на ручках. Мріяла, як годуватимеш мене грудьми, а я із вдячності посміхатимусь тобі. Мріяла, як співатимеш мені колискові. Хотіла побачити, як радітимеш, коли я вперше скажу слово "мама", коли вперше піду сама, коли вперше...
Я люблю тебе, мамо! Я люблю цей світ, хоч і не знаю, що він мені приготував! Я люблю Бога, тому що Він поблагословив тебе, щоб ти щасливо виносила і народила мене. Він завжди поруч. Не бійся, матусю, наша любов здолає все. Господь не залише нас на призволяще, Він попіклується про нас обох. Не слухай тих, хто говорить, що таких діток ти зможеш народити ще багато, що я тобі не потрібна зараз, бо в тебе повинна бути робота, житло і чоловік. Завдяки Божій турботі ти матимеш усе. А той, хто відвернувся від тебе, просто був тобі непотрібен. Господь бачить усе.
Може, після мене і будуть дітки, але я буду першою. Саме я любитиму тебе найсильніше! Я буду підтримувати тебе у всьому. Ми разом подолаємо усі негаразди. Наша любов, Господня турбота переможе. Повір мені, матусю.
Не залишай мене, мамо. Ти потрібна мені. Ніхто так не зможе обійняти і пригорнути. Ніхто так не буде дбати за мене, крім тебе.
Я люблю тебе, мамо! Ідучи додому, подивись мені в очі, ти побачиш там багато тепла і ласки. І, можливо, зможеш ще все змінити...

Дорога моя матусю! Я цілих девять місяців чекав на зустріч з тобою! Я так хотів побачити тебе! Твої очі! Твою посмішку! Відчути дотики твоїх ніжних, теплих рук! Посмакувати солоденького молочка! Матусю, я так тебе люблю! Ти для мене цілий світ! Мамо! Мамо! Де ти? Чому не приходиш до мене? Чому не обіймаєш? Чому коли я їм, то не чую як бється твоє сердечко? Чому? Напевне ти захворіла і тебе до мене не пускають...чи... може... ти не прийдеш ніколи...я залишуся сам...один...нікому не потрібний...покинутий...

Пройде час, мамо, я стану дорослим і ти захочеш мене побачти.., захочеш повернути час назад..., захочеш виправити свою фатальну помилку... та буде вже надто пізно!!!
Тож прошу тебе, благаю і заклинаю: подумай востаннє!

Я ВІРЮ, ЩО ТИ ОБЕРЕШ МЕНЕ!

Natalinda написав:Марі, в мене в контактах є просто душероздираюче відео, але я не вмію робити посилань, чи як воно правильно називається. Напишіть як це робити.

Воно класно,але дивитись вони певно не схочуть. Як і жінки які ідуть на аборт,таку інформацію дивитись бояться. Як то кажуть: не знаю-і серце не болить. Ніби таке собі оправдання.
Мені здається що я теж в контактах таке відео маю. А ну знайдіть там мене,бо щось я в контактах в пошуку людей не дуже шурупаю.

НЕ ЗАЛИШАЙ!
уяви, дуже-дуже добре подумай про те, як почуватиметься ТВОЯ ДИТИНА, якщо для неї не буде єдиної людини, котрій вона казатиме "мамо", а в дитбудинку буде називати "мамами" чужих тітоньок. потім виросте і задумається над питаннями "хто я? яка жінка дала мені життя? хто мої родичі?". з чого ТВОЯ ДИТИНА братиме приклад любові до своєї дитини в майбутньому? хто поведе ТВОЮ ДИТИНУ в школу, хто благословлятиме на подружнє життя? а якщо люди будуть жаліти ТВОЮ ДИТИНУ, бо вона сирітка і хоче материнського тепла, ще якась сердобольна тітонька пустить сльозу, жаліючи малюка, ти будеш про це спокійно думати???

НЕ ЗАЛИШАЙ!!!!

Знаєш, мені 26 й я не можу народити! Дай то Боже, щоб лікування допомогло.
Але комусь це диво - диво народити дитину дається самою природою.
Й власне, право кожної народжувати чи ні, залишати чи відмовлятися.
Але подумай....подумай про маленькі рученята й чисті очі, очі що дивитимуться на світ, й що завше шукатимуть матусю. Не можна розкидатися дарами Бога, адже наступного дару може й не бути.
Я точно знаю, що якщо не народжу сама - всиновлю дитину. Й невже не боляче уявляти, що чужа жінка обійматиме твою кровиночку? Подумай....