Хабарі. Подяки. Давати чи ні?

[гра з вогнем]

говорячи на чистато багатьом з нам доводилося давати і/або брати хабарі.
Бо була така ситуація, умови, бла-бла-бла, від яких не відкрутишся

Для мене справа в іншому. У внутрішньому ставленні.
Одні намагаються жити без хабарів, а інші роздають їх на право і наліво, купуючи привілеї чи людяність.
Одні вважають хабарі недопустими, інші їх виправдовують.

Поки у нашій державі будуть виправдовуватися хабарі, доти ми будемо країною третього світу. Без совісті, правди і людяності, яку так хочеться купити.

Особисто для мене неприємні розмови про хабарі, а особливо оце "то подяка, а не хабар". Мені здається працювати треба по совісті, а не за подяками.

[Перлинка]

Я вже писала,як народжувала,не давала наперед.А вона до мене чого кричиш ?в мене таких 4 на поверсі,навіть кави не даєш попити.
Бо більше схиляюсь до того аби потім подякувати за хороше ставлення .Та в цьому випадку пошкодувала,що не дала наперед.

Далі вихователям також не відразу давала.Але ж я відчуваю,що щось їй не так ,якісь претензіїї постійно,вичитує мене як дівчинку.Дитна на ранку десь в самому далекому кутику.Може якби бачила що бідні,то її б так не тиснуло,але мої діти щодня в новому імпортному одязі ,видно що є звідки дати.Тому відчуваю навіть якусь образу,що недооцінюють педагога.
То що мені може ганяти по місту шукати супер порядного вихователя,який працює по совісті,а не за подяку?
А те що й в цей садок ледве втиснулись і лишили купу грошей не рахується?Все починати заново?І невідомо як буде в тому іншому садочку.А так дали і все пречудово.Всі всім задоволені.

Якщо ви вмієте викликати людяність іншими способами,то я вам заздрю,ви багато економите.

Я нікого не випрадовую, але й не засуджую а намагаюсь поставитись з розумінням,бо сама не ідельна,тому не вимагаю у людей бути суперпорядними,чесними та ідеальними по відношенню до мене.

Чи брала б хабарі чи подяку не знаю,наперед зарікатись не можу,бо на місці тих людей не була.

Я за те ,щоб називати речі своїми іменами,а не малювати собі якісь ілюзорні картинки,про налдюдські якості тих хто має надавати вам якісні послуги за копійки.

[гра з вогнем]

Хочете розповім вам наскільки глибоко у свідомості пересічної людини в'їлося "не помажеш. не поїдеш"? І де відмінність між хабарем і подякою?
Я колись працювала з дуже бідними людьми. І от після того як вони отримували благодійну допомогу, вони йшли до мене з пачкою того благодійного печива. Я могла їх перший раз бачити, бо не працювала саме з ними, але вони знали, що як щось є, то треба піти і дати, бо може потім колись прийдеться...

Те саме місце, тільки люди, з якими я працювала. Щоранку на свому підвіконнику я знаходила лісові квіти. А осінню горіхи. Маленький букетик чи п'ять горішків, інколи яблучко чи грушечку...

[Перлинка]

Для мене це все лірика.

Якщо у мене наприклад багатий чоловік чи батьки ,і я ні в чому не маю потреби,то можу гратись в благородну,не брати ні хабарів ні подяки,а працювати лиш по совісті,так би мовити за покликанням.

Але якщо я мати одиначка,і заробляю мізерну зп ,а моя дитина вдома також хоче і мандаринку і апельсинку,і ялиноньку на новий рік і санчата і т.д. То я не буду відмовлятись як будуть давати.

Звісно що ті трюки коли видумують дітям хвороби,аби побільше з батьків витягти,то вже за межею розуміння.Але якщо я як фахівець якісно на совість зроблю свою роботу,і людина захоче мені віддячити,то чому б і ні?

Так насправді є що не намажеш,не поїдеш,не я це придумала.Але змушена приймати ці правила ,бо інакше доведеться заплатити ще дорожче і вже не грошима.

[гра з вогнем]

Придумали не ми, але утвердження цього "правила" залежить від нас. А люди чого тільки не придумають щоб виправдати те, що їсть їх з середини, щоб залишатися чистими перед своєю совістю.

[Перлинка]

Мене совість абсолютно не гризе.
Цікаво за що?

Виходить,що не давати не можливо.Бо або ти задоволенний і віддячуєш.Або той кому не дав не задоволенний і мусиш дати,бо не отримаєш того що тобі треба.

А який інший вихід?

Ви бачите що наприклад лікар,вчитель,вихователь ,чиновник, за свою послугу,яку ще не зробив хоче отримати на лапу.
Ну наприклад не такі шалені суми як тут камісії загнули,а хоч щось ,чисто символічно, скільки можете.
Ваші дії?
Що принципово не будете давати,аби доказати ,що ви проти цієї гнилої системи?

А як же тоді хвора дитина?

Чи відношення того ж вчителя чи вихователя до вашої дитини?

Яким чином ви досягнете бажаного результату?

[гра з вогнем]

Так, принципово :) Спершу я намагатимуся знайти організацію, яка виконує ті самі послуги за офіційну плату, якщо це не можливо, то за ситуацією і за тим насільки дана послуга саме зараз мені потрібна.
Можна звернутися із заявою у правоохоронні органи, можна надіслати офіційного листа із запитом про ненадання послуг. багато що ще можна :) Тільки це важко, це час, нерви...
Більшість обирає хабар, формуючи тим самим суспільну думку, як і суспільство у котрому живе.

Якщо для людини прийнятним є давати хабарі і подяки, матеріально стимулювати, то не варто нарікати на суспільство у якому живемо і на повальну корумпованість.

Прикольна ситуація колись у мене була. Я в Києві. Мені потрібна довідка. Робиться вона 2-3 хв, і я маю повне право її отримувати.
Значить, перше я чекаю поки жіночка пообідають, потім я чекаю поки почеше язиком, потім нарешті я отримала доступ к тєлу і починаю говорити, про те, що мені треба довідку. Мені кажуть, щоб я прийшла через 15 хв і принесла "кохфе". Я буваю інколи дундуком, особливо, коли хвилююся. Я не зрозуміла, що маю принести. Перепитую, мені повторяють, перепитую знову. Жіночка червоніє, видавлює "кохфе". Починаю червоніти я, набираюся сил і питаю "а що таке кохфе?"

Короч отримала я ту довідку без кохфе :)

Чи поперлася б я за кохфе. Можливо б поперлася, якби відразу зрозуміла, що від мене хочуть. Оскільки в мене наступного дня був екзамен, до якого не допускають без цієї довідки. Екзамен проводять раз на рік. Рік часу для мене вартує більше ніж баночка кави, та й підготовка до екзамену не мало сил і нервів забирає.
З іншої сторони я могла піти на екзамен без довідки і сподіватися на те, що мою ситуацію б зрозуміли. Але оскільки у нас тепер поняття людяності знівельоване - то навіть не знаю, щоб я обрала )

Якби ж на кону стояло не кохфе-довідка, а здоров'я моєї дитини проти енної суми, я б пошукала приватного лікаря, волію не мати справи з хапугами. Сьогодні він не працює, бо не отримав 10 грн подяки, а завтра в критичній ситуації й пальцем не ворухне, бо не встигли батьки підмазати. Мені цього не потрібно.

[Перлинка]

Якби ж на кону стояло не кохфе-довідка, а здоров'я моєї дитини проти енної суми, я б пошукала приватного лікаря, волію не мати справи з хапугами. Сьогодні він не працює, бо не отримав 10 грн подяки, а завтра в критичній ситуації й пальцем не ворухне, бо не встигли батьки підмазати. Мені цього не потрібно.

А чим приватний лікар краще?Тільки тим що бере ті ж ,або й більші гроші тільки офіційно?
Цікаво чи він би безкоштовно взявся б за лікування,а лиш за клятву Гіппократа,то його хапугою не назвеш?

Наприклад мені порадили алерголога,як найкращого в місті.Також була зустрічена нею не привітно,бо з порогу не виклала їй гроші на стіл.Оплатила в кінці візиту.Ситуація неприємна,звісно ,хотілося б щоб віднеслись по людськи ,і потім від щирого серця подякувати.Але це не від мене залежить.Насправді більше йти до неї не хочеться,але я вже була у багтьох лікарів,кожен лікує по своєму,і нічого не допомагає,я страшенно мучусь від того кашлю,може й ця мені не допоможе.Але поки що іншого виходу у мене нема. Якщо б я їй не заплатила,то сумніваюсь,що наступного разу вона взялась би якісно мене лікувати.

Можна звернутися із заявою у правоохоронні органи, можна надіслати офіційного листа із запитом про ненадання послуг. багато що ще можна :) Тільки це важко, це час, нерви...

можна,але ж ти також так не робиш?

Більшість обирає хабар, формуючи тим самим суспільну думку, як і суспільство у котрому живе.

То чому ж тоді засуджуєш цю більшість?

Якщо для людини прийнятним є давати хабарі і подяки, матеріально стимулювати, то не варто нарікати на суспільство у якому живемо і на повальну корумпованість.

Я десь писала,що хочу це робити?я це змушена робити.

Так само як і ти

Рік часу для мене вартує більше ніж баночка кави, та й підготовка до екзамену не мало сил і нервів забирає.
З іншої сторони я могла піти на екзамен без довідки і сподіватися на те, що мою ситуацію б зрозуміли. Але оскільки у нас тепер поняття людяності знівельоване - то навіть не знаю, щоб я обрала )

Я не розумію в чім різниця?Чому виходить ,що такі як я нівелюють поняття людяності,а такі як ти -ні?

[гра з вогнем]

хе-хех. Перлинко, для чого ініціювати перехід на особистості. Я пишу свою думку, так як є. Я не пишу про ТЕБЕ, я пишу про СЕБЕ. ПРо те як я бачу, як роблю і як спостерігаю. Як реагую на ту чи іншу ситуацію.
Я не хочу обговорювати ТЕБЕ. Мені важко відповідати на запитання, якщо у кожній моїй відповіді хтось бачитиме лише себе.
Зрозумій я пишу про себе, мої відповіді про мене, а не про тебе.

[mari]

Я не збираюсь змінити всіх людей. Я просто сприймаю їх такими як вони є. Хама- по лиці, добрим- дякую по доброті. Іншим- по можливостях.
Я знаю що живу в Україні. Я знаю як робити закордонний паспорт і змінювати 6 місяців без подяк законно з багатьма крутими знайомим і з притягуванням до цього англ.посла ,прізвище після того, як одружилась з іноземцем, я знаю як родити і як робити правильне УЗД, я знаю багато чого,що далеко не знаєте ви, і деколи я краще збережу нерви, аніж буду доводити неможливе длоя людини, в якої свої принципи. І це я не рахую поганим. Я по совісті працюю і живу. А совість - не є відмовою від вдячності для людей.