Балачки: ні про що і про все 9

[Радмила]

Мені так подобається наш оновлений літній форум. Такий класний і веселий. Дівчатка дякую.

[Sam]

Я помітила, що мені легше з моїми дітьми, тоді, коли я з ними сама. Не знаю, може в мене той комплекс- 'я сама" чи як то правильно назвати...
Просто, коли ми троє вони на мене краще реагують, а може я тоді розраховую лише на свої сили. Бо коли є бабуся/дідусь, то вони, ніби стараються допомогти, але то дивляться за малими, то вже десь відволіклися і я весь час в напрузі, бо маю ще пильнувати їх.
От сьогодні пішли до батьків, Матвій освоював велосипед з причіпними колесами. Спочатку дідусь з ним возився, а коли зібралися йти додому, то він вже сам пробував їхати. Велосипед ми лишаємо у батьків, бо у нас немає де його поставити. І ситуація: я везу малу на трьохлісному з ручкою, а Матвій на своємі мчить в сторону дороги, бо не хоче лишати, а хоче його забрати додому, а я як то побачила давай за ним бігти з малою,в результаті заїхала в якусь яму і перекинула малу з ровера. Зловила перелякану доцю, гаркнула Матвію, щоб той негайно лишив. Діти двоє розридались...
Мабуть, треба було просити діда чи бабу, щоб його ловили, але то якось так інстинктивно вийшло. Просто хочеться, щоб рідні, ті хто поряд самі, помічали небезпечні моменти. А то замість відпочинку- подвійний стрес. Хоч часом, їхня опіка- нагодувати, чи маєш шапочку і т.д. мене теж нервує.
А як у вас з довірою до інших?

[Sam]

Може треба чітко ділити обов'язки, казати: " Тато - ви дивіться за малим".
Бо виходить купа няньок, а ніхто не дивиться, бо думає, що хтось інший пильнує.
І як навчитися не кричати на дітей? Бо я рідко кричу, але як виведуть, то верещу як дурна, а потім всі плачемо

[Marichka]

Для мене-то окрема тема
мені теж легкше,коли ми самі
коли приїжджають,то ще для них тре6а при6ирати-готувати (щось 6ільше)

[vikilandi]

От щодо сліз від нестриманого крику, то мені це відомо...
а ось дітей своїх можу легко лишити лише на чоловіка, навіть попри те, що діти будуть одягнені "смішно", але тепло. Зі свекрухою вони завжди будуть зайняті чимось корисним, вона у нас енциклопедія з дитячих пісеньок, казок, ігр..., але буде боятися господарити на моїй кухні, то іноді було таке, що діти їли лише печево, бо бабуся не вміла включити плитку. З моєю мамою будуть ситі, з поскладеними на поличках іграшках і "в мультих"... Тобто, всі няньки "неідеальні", але я всеодно чекаю їх із нетерпінням, бо тоді можу "без хвостиків" повирішувати купу справ.

[Milichka]

Дівчата, підкажіть майстра по ремонту посудомийки. Поламалась(((, а для багатодітної мами це велика халепа))))

[erinaceus]

Sam Я теж вже думала над тим, що коли довго ми лише вдвох, то якось воно спокійніше. Маєш певний графік, знаєш, що можеш розраховувати лише на себе, то й тримаєш все під контролем. А ще помічаю, коли настроєна дуууже спокійно, врівноважена, тримаю себе в руках і не реагую гостро на різні вибрики, то і Матвій поводиться значно краще. Є якась закономірність між моїм і його станом. Правда, мене на довго не вистачає
Ну а в твоєму випадку, ти інстинктивно кинулася на допомогу, бо переважно сама з дітьми і за них відповідаєш. Так би зробив кожен, я думаю. Ну і я, наприклад, розумію, що в мене реакція значно швидша. За мамські роки розвинула її нівроку, тому можу швидше запобігти неприємним ситуаціям. Але і не зле буде розприділити обов'язки, хто на кому. За однією дитиною легше впильнувати, ну і тобі буде спокійніше на голову.
Але ж мами, як богиня Шива. Можуть робити 100 справ і в той же час дивитися за дитиною. А старше покоління вже від того відвикло. То їм треба концентруватися лиш на одному: або на дитині, або на інших справах.
В мене так з бабусями. Як приходить моя мама і чоловікова, то починають тріпатися і вже дитина сама по собі І мені треба його чимось зайняти. То вони вже тепер знають, що краще приходити окремо.
В той же час, я абсолютно спокійно ставлюся до того, якщо з дитиною щось стається неприємне, коли він на комусь іншому. Бо таке могло б статися і якби я була з ним. А нянькам ще прикріше, бо не вгледіли дитину. Я ж навчилася сприймати не так гостро.

vikilandi Я теж за няньок двома руками, якими б неідеальними вони не були. Лише мама знає, як найкраще для дитини. З татом я теж залишаю найлегше, він в курсі всього. А як з кимось з рідних, то переживаю, чи поїв нормально (бо апетит в нього не дуже), ну і чи не сидить в мультиках. Бо в нас з тим строго. Подивився 2 і вистачить. І хоч він гостро реагує, бо хоче ще, але мені це байдуже Ні то ні. А бабусі-дідусі будуть жаліти, хай ще подивиться, лиш би не плакав, і це може тривати довго. Тому в тому плані я не можу проконтролювати. Але вже якось звиклося, де я б я не була, завжди думаєш, як там син. Воно, звичайно, не дає розслабитися, але ж мами такі мами.
А взагалі, мене теж задовбують питання типу, чи він не голодний, вдягни його тепліше, і т.д. Навіть якщо я зайнята чимось іншим чи мене нема, то я все контролюю і все необхідне залишила, інструкції дала. Але вже як є. Може я теж колись буду такою настирливою бабусею

[Sam]

Ой, дівчата, мені вже полегшало, дякую. То вчора якесь загострення було

[TYulia]

мені теж самій певно легше з малим справлятись.
Чоловіка батьки його дуже люблять, але щоб бавитись з ним якось то ні. Солодощів принести, мультик включити (зараз заборонено) і дивитись-милуватись, яка в нас дитина гарна.

[Marichka]

А чому мультики за6оронено?