Sam Я теж вже думала над тим, що коли довго ми лише вдвох, то якось воно спокійніше. Маєш певний графік, знаєш, що можеш розраховувати лише на себе, то й тримаєш все під контролем. А ще помічаю, коли настроєна дуууже спокійно, врівноважена, тримаю себе в руках і не реагую гостро на різні вибрики, то і Матвій поводиться значно краще. Є якась закономірність між моїм і його станом. Правда, мене на довго не вистачає
Ну а в твоєму випадку, ти інстинктивно кинулася на допомогу, бо переважно сама з дітьми і за них відповідаєш. Так би зробив кожен, я думаю. Ну і я, наприклад, розумію, що в мене реакція значно швидша. За мамські роки розвинула її нівроку, тому можу швидше запобігти неприємним ситуаціям. Але і не зле буде розприділити обов'язки, хто на кому. За однією дитиною легше впильнувати, ну і тобі буде спокійніше на голову.
Але ж мами, як богиня Шива. Можуть робити 100 справ і в той же час дивитися за дитиною. А старше покоління вже від того відвикло. То їм треба концентруватися лиш на одному: або на дитині, або на інших справах.
В мене так з бабусями. Як приходить моя мама і чоловікова, то починають тріпатися і вже дитина сама по собі

І мені треба його чимось зайняти. То вони вже тепер знають, що краще приходити окремо.
В той же час, я абсолютно спокійно ставлюся до того, якщо з дитиною щось стається неприємне, коли він на комусь іншому. Бо таке могло б статися і якби я була з ним. А нянькам ще прикріше, бо не вгледіли дитину. Я ж навчилася сприймати не так гостро.
vikilandi Я теж за няньок двома руками, якими б неідеальними вони не були. Лише мама знає, як найкраще для дитини. З татом я теж залишаю найлегше, він в курсі всього. А як з кимось з рідних, то переживаю, чи поїв нормально (бо апетит в нього не дуже), ну і чи не сидить в мультиках. Бо в нас з тим строго. Подивився 2 і вистачить. І хоч він гостро реагує, бо хоче ще, але мені це байдуже

Ні то ні. А бабусі-дідусі будуть жаліти, хай ще подивиться, лиш би не плакав, і це може тривати довго. Тому в тому плані я не можу проконтролювати. Але вже якось звиклося, де я б я не була, завжди думаєш, як там син. Воно, звичайно, не дає розслабитися, але ж мами такі мами.
А взагалі, мене теж задовбують питання типу, чи він не голодний, вдягни його тепліше, і т.д. Навіть якщо я зайнята чимось іншим чи мене нема, то я все контролюю і все необхідне залишила, інструкції дала. Але вже як є. Може я теж колись буду такою настирливою бабусею
