Ставлення медперсоналу до пацієнтів

[Sam]

Я від УЗД в Помазанського теж не в захваті, а так написала, бо була в нього неодноразово і він весь час так себе поводив. Ну правда в кінці все пояснював більш-менш нормально, без "музеїв"... А ще щодо запису, то жодного разу я не чекала менше години, у них запис виходить для того, що якщо записався, то попадеш на огляд в той день, а година невідомо яка буде. Просто мабуть він один з популярних узедистів, ім'я якого на слуху, от і має клієнтів...

[TaniaPicaSSo]

Ой, flower, ти так описала, що я відразу згадала про свої відвидини у нього. Все було точнісінько, як у тебе. І та темрява, і та його мовчанка, і чекання під кабінетом. І я так само переживала, що він мовчить, і аж спитала, чи щось не так, а він тільки зухвало усміхнувся на один бік і нічого не сказав. Він ше не тільки обідає, до речі, а демонстративно виходить на перекури. І була напроти в тої Попадюк чи як її, то небо і земля. Вона і привітна, і розказує все, і показує, і в неї дешевше вдвічі, ніж в Помазанського. Але я не сама йшла до нього, мене дільнича направляла, казала обов"язково до нього. Я їй потім жалілась на те його ставлення і мовчанку, а вона казала, що то неважливо, а важливо, що він добре дивиться. Але і то неправда, як виявилось. Бо він мені надивився фіброміому, якої в мене не було насправді. Я пішла потім за якийсь час до Попадюк, та сказала, що нема нічого. А потім ще пізніше знову до Помазанського. І в кінці питаю його, а як там моя фіброміома? А він каже, нема у вас такого. Хто вам таке сказав?! І чого було його тоді не попустити? Але ж ні, культурно змовчала. Але враження про нього у мене найпаскудніші. Нікому б його не рекомендувала.

[flower]

TaniaPicaSSo Попадин

[Irysja]

Я В ШОЦІ!!!! ЛЮДИ В ЯКІ ЧАСИ МИ ЖИВЕМО!!! СОС Це мої емоції Сьогодні була в сестри яка вчора народила хлопчика (2 пологовий) Там сидить баба - головний лікар(не люблю так висловлюватись, але емоції полонили) Мені давно так ніхто не хамив. Про те що в палату пускають по одній особі, не залежить чи то до сусідки хтось прийшов чи до твоєї сестри, я вже мовчу. І цей "хтось" може там сидіти пів дня і ця санітарка-головний лікар не пропустить. Отож, прийшла туди, дочекалась щоб вийшов чоловік породіллі,що лежить в одній палаті із сестрою, одягнулась в цей безумний одно-багаторазовий костюмчик, перевзулась і тут моя флюрографія.... вона в обмінній карті сестри. Прошу цього чоловіка сусідки принести її, а сестру прошу забрати карту в лікаря , в цей час дзвонить лікар і каже щоб пропустити мене, а чоловік там залишився, я мала його попередити щоб він вийшов. Чоловік в цей час пішов шукати лікаря і в палаті його не було. Привітала сестру, розказала малюку що я його улюблена тьотя це тривало (20хв) і повернулась переодягатись. Тут все почалось... " Ви мене обманули і так далі...." пояснюю, що в палаті чоловіка не було і чому його не було... але чую в свій адрес УЖАС що. Терплю. Намагаюсь завершити пошвидше переодягання і тут приходить думка, чому мене так принижують??? Питаю цю особу ім'я прізвище, знаходжу цю інформацію на бейжику, офіційно звертаюсь і представляюсь що я теж лікар і що є таке поняття як етика і деонтологія ... Так розумію, що їй це поняття не відоме.... завершилось все моїм дзвінком до заступника головного лікаря. Чому так має бути?

[Irysja]

Місяць назад чоловіку прооперували ніс ( 2 міс.лік.) Я прийшла з малим ( 2 рочки) до нього. Синочок вийшов на коридор і почав сміятись. Старша медсестра наїхала "чия дитина... що це таке? тут лікарня...) Малий був на коридорі 2 хв.надміру шуму не було. Просто сміявся бо в татка був замотаний ніс . я перпросила забрала малюка, лікар пустив нашого татка додому на ніч. Зранку , коли ми прийшли, на місті де лежав нім чоловік, лежить інший мужчина після операції на нашій домашній білизні . В палаті місця взагалі не було(6 пацієнтів), 2 лікарі + хтось з рідних. Нам сказали чекати лікаря на коридорі. Що ми й зробили. Малий пішов прямо по коридору, я за ним і тут чую голос (не знати звідки) :" ви що не розумієте української мови?" А то ця старша медсестра з кабінету до нас викрикувала , бо побачила малого через відкриті двері. Я знов перепрошую і пояснюю, що не маємо де бути... ну і знов... жахлива невихованість, що це не її проблеми, а дітей треба тримати і виховувати... і так далі, що я хамка. (бо сказала, що на ліжку чоловіка хтось лежить і запитала де нам бути....) Я була в шоці. Там ще була капа нюансів, що чоловік сам собі стелив ліжко після наркозу, бо був голий матрас...Шкода що так є. Дуже надіюсь і сподіваюсь, що нове покоління буде мудрішим, чи то добрішим, чи інтелігентнішим...

[краплинка]

я потрапила в лікарню з малим, коли йому було 3 місяці . привезла швидка після обіду, сказали, що в дитини запалення вуха. прийшла лікарка-педіатр і сказала, що запалення вона ніякого не бачить. а лор прийде завтра після обіду, бо її вже немає!!!!!!!!!!!!!!! і це до 3- місячної дитини, яку привезла швидка. Мусила зробити скандал і сказати, що напишу аж до києва і тільки після цього лікарка-лор знайшлась і навіть ліки всі виділили безкоштовно.

[ІРЦЯ]

я вам трохи розряджу обстановку)))
як родила меншого і чоловік вже знову на другий день прийшов до мене в палату,почала розказувати йому яка добра попалась санітарка(та що була в род.залі) ,як мене перевозилиз род.залу в палату. кажу така уважна,скільки разів не кликала все прибігала,що тре було достати переставити,все робила,постіль переділа мені швиденько сама і ще багато всього
а чоловік каже та я ій з радості дав не мало, каже ну правильно хоч гроші своі відробила ,питаю а ти скільки ій дав(ми домовлялись ,що санітарці як лікарка скажк то дамо 50 грн) а чоловік каже 200грн
от так то

[inna6787]

дівчата, от читаю я тут ті всі страшні історії і аж все в мене перевертається від злості на таких людей і їхню вихованість. І в мене в житті були подібні історії, але я людина така, що краще відступлюся і змовчу, щоб, як то люди кажуть, "не чіпай,щоб не...". Але думаю, що тепер не мовчала б

[Irysja]

Я спочатку подумала чи не занадто я бунтуюсь, то певно моя проблема?, але якщо я буду мовчати то комусь наступному хтось з цих людей теж зробить боляче. Я й не переконана що ось та й від мого отого "бунту" ця людина зміниться, бо ж "старі дерева не пересаджуються" , але можливо як щось скажу я , а потім ще хтось матиме відвагу і ще хтось... може все ж таки хтось та й задумається над отакою поведінкою....і над своїм обов'язком мед працівника...

[Marichka]

І я з роками чи з досвідом роблюся відважніша.Хоч деколи вибираю позицію"добре-добре" а роблю по своєму.Але залежність від лікарів дуже є в кого діти,і вони цим добре користають.Привикли,що всюди йім доплачують.І ще помі ила,що як я з чоловіком,то більше культурно себе ведуть.А як сама,то зроблять і дурною,і принизять безпідставно.Часто чоловіка беру через цей момент,тоді все проходить цивілізованіше