Іноді мені здається, що пісні
Клавдія Петрівна — це щоденник жінки, яка багато пережила, але зберегла ніжність. Її музика — це і про біль, і про надію, і про жіночу силу, яка не кричить, а тихо й упевнено йде вперед. Вона вміє робити з найпростішого щось глибоке — ніби з чашки чаю створити історію про розлуку, або з посмішки — пісню про новий початок. Її музика — це життя в чистому вигляді.