Історія Люби Стефанишин, котра зайнята перше місце у конкурсі "Як книжка змінила моє життя".
ЦІ СЛОВА ЗМІНИЛИ ЖИТТЯ ЦІЛОЇ НАШОЇ СІМ’Ї
Знову вечір… Щовечора я думаю про те, що приготувати завтра дітям їсти, адже вдень не буде часу. Зранку – зібрати старших до школи, потім встають молодші. Помити посуд, попрати, пошити чи виплести одяг, обробити город. Тож, думати доводиться ввечері. Що можна приготувати, коли є лишень картопля й мука? Виявляється – дуже багато! Це – картопля варена, печена, смажена, деруни, палюшки, пампухи, галушки, вареники, макарони, налисники та багато іншого. Якось викручуємось, адже чоловік ніде не може знайти роботу – як тільки дізнаються про те, що ми маємо п’ятьох дітей – відразу відмовляють, бо в той час держава зобов’язала працедавців виплачувати допомогу сім’ям із дітьми. Тож, ніхто не хотів брати такого клопоту. Чомусь у нас вважається, що багатодітними стають лише ненормальні, адже ніхто при здоровому глузді на таке не відважиться…
Та забувають про Бога! Так, розраховувати на власні сили – це було б зухвальством! Але з нами Бог і надія – лише на Нього! Скільки ми думали над виходом з важкої ситуації – наче головою об стіну… Часи для всіх важкі, а для нас – тим більше. Духівник міг порадити нам хіба що молитву. І ми взялися до цієї справи серйозно – молилися все, що знали – по декілька
дев’ятниць паралельно, закінчували одні – починали інші. А також акафісти, вервиці та інші молитви.
І, звичайно ж, не сиділи, склавши руки. Відповідь на наше питання: “Як вижити?” ми шукали всюди. На щастя, в ті часи почали випускати багато різної літератури. І ось в одній книзі я прочитала приблизно таке: “Деякий час ми просимо щось у Господа. Буває, що відразу цього не отримуємо. З часом ми вже перестаємо очікувати те, що просили. Але Господь про нас не забуває. І коли ми зустрічаємось із чимось новим для себе, не поспішаймо відкидати це – можливо, це саме те, що ми просили. Перевірмо цю інформацію, спробуймо зробити хоч якийсь крок, щоб пізнати – наше це чи ні”.
Ці слова змінили життя цілої нашої сім’ї. Ми шукали різну роботу, яку ми, на нашу думку, могли б виконувати. Та те, що нам приготував Господь, перевершило всі наші сподівання! Коли нам із чоловіком запропонували виконати деяку роботу, ми й не думали, що з цього щось вийде – настільки несподіваною була пропозиція! Та, керуючись словами з книжки, ми подумали: “А може це наше?” – і спробували.
Хоч були розчарування, ми робили крок за кроком, кожного разу кажучи: “Зробимо ще цей один крок”.
І ось, мало-помалу, наше становище почало змінюватися. Поступово покращився наш матеріальний стан, ми влаштували власну майстерню, стали підприємцями, справи налагодились.
І хоч не завжди і не все буває гладко, я знаю одне – Бог завжди допоможе знайти вихід, лише не потрібно бути глухим на Його слова. Адже, як каже Біблія, “Бог є Слово”. Через слово Господь керує світом. Бог промовляє до людини через будь-яке слово – почуте чи прочитане. Тому тепер, коли в мене виникають якісь питання, я молюсь і шукаю відповіді в книгах– Біблії (зокрема, книзі Сираха) чи інших, які Бог посилає. І вже багато разів вони мене рятували в сумнівах, неспокоях, до-помагали у вирішенні проблем. Особливо мені сподобалися книги видавництва “Свічадо” зі серії “Пізнай
себе” (я маю їх майже всі) та сімейні – про подружжя, виховання дітей. Це дуже цінна література, шкода, що її не було в ті часи.
Колись у дитинстві нам казали: “Книга вчить, як на світі жить”. І це справді так. У книгах зібраний досвід усього людства. Ніхто, навіть найбільш розвинений інтелектуал, не зрівняється з бібліотекою. Тому книга – мій найкращий друг, мій постійний супутник життя!