Родинний форум "Сімейка"

Часто читаючи ми немов би поринаємо у світ героя, проживаємо ще 1 життя, набуваємо новий досвід, можемо майже все те, що й персонажі.
У кого виростали крила під час і після читання? Хто щось змінював радикально після книги? Хто змочував сторінки сльозами, канапками, , сміявся, біг кохатись або не міг відійти довгий час?

Було діло. Під час читання книги "Дєловая стєрва" я мало не почала власний бізнес.
Під час читання "как родіть і бить щаслівой" горєлкіної я сміялась так голосно, шо чоловік з другої кімнати приходив.
Було кілька книг змочених сльозами. В основному книги з духовної літератури.
Після прочитання "кода да вінчі" я довго не могла прийти в себе, все розглядала ікону і всяке таке... хоч і прочитала я її за дві ночі, як кажуть на одному диханні, згодом заставила себе забути про цю книгу і про те, що в ній написано.

мені на думку спала єдина книга - Булгаков "Мастер и Маргарита". Прочитала за 2 ночі (це при тому, що ненавиджу читати)! довго відійти не могла, все хотіла з кимось про неї поговорити , але оскільки її задавали в школі, то співбесідників я так і не знайшла (з 30 чоловік жоден не зміг її дочитати :shock: )
можу на одному диханні проковтнути .Кінга, але далеко не всі твори (тим більше не по-українськи )

Я памятаю що мене колись сильно зачепив роман Г.Гессе Степовий Вовк

І дуже засмутилась,коли дочитала останню книгу Ремарка,здається то був Чорний обеліск.Ніби я когось втратила.Друга,з яким було приємно спілкуватись.

пригадую в школі торкнув мене Собор Олеся Гончара

"Мастер и Маргарита" мені сподобався лиш тим,що наржалась,а з філософськими поглядами автора,від яких всі тащаться я не згідна,тому цей роман для мене є звичайно глибоким ,але не повчальним.

ага,і ще над Доктор Живаго
я плякаль

Перлинка написав:пригадую в школі торкнув мене Собор Олеся Гончара

І мене. Я тоді надзвичайно раділа, коли в нас відкритий урок був саме по цьому творі. Було з ким про нього поговорити.

Nelya написав:

Перлинка написав:пригадую в школі торкнув мене Собор Олеся Гончара

І мене. Я тоді надзвичайно раділа, коли в нас відкритий урок був саме по цьому творі. Було з ким про нього поговорити.

а я його з критики по діагоналі переглянула. а однокласник половину таки прочитав і переказав мені (ми зі всіма творами так робили, що не напрягатися :grin: ). от на тому нас і попалили, бо вчителька спитала обох, а ми слово-в-слово почали розказувати :shock: . то від тоді я той "Собор" не дуже :mrgreen:

О, Ремарка я взагалі люблю...
А в юності плакала від дилогії про термінатора, так от... дуже вже мене зачепила історія про машину, яка вчилася бути "людиною"...
залпом читала "Полночь" Діна Кунца, ще краще мені за Кінга, якого теж колись почитувала

Бачу стаю дуже емоційною , може навіть і розплакатися як що читаю в книжці зворушливі моменти.

Я реально по іншому подивилася на світ і історію України після книжки "Солодка Даруся" Марії Матіос. Реально і сльози в горлі стояли

Загалом же я не плачу над книжками. Я більше візуально сприймаю інформацію, тому плачу тіко через фільми. А може то просто я читаю лише все, що несе позитив? ХЗ.