Вірші, есе

[mari]

Знайди мене у цім шаленім світі,
Хоча б на мить, що вічністю стає.
Знайди мене в осіннім верховітті,
Знайди мене таку, яка я є.

І буду я пересипати ніжність
З пожовклим листом у свою любов.
І буду я благословляти вічність
Збагрянених незайманих дібров.

І буду я пересипати ніжність
З пожовклим листом у твою любов.
І будеш ти благословляти вічність,
В якій мене хоча б на мить знайшов.

[mari]

Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою,
не ошукай і крил не обітни!
Не допусти, щоб світ зійшовся клином,
і не присни, для чого я живу.
Даруй мені над шляхом тополиним
важкого сонця древню булаву.
Не дай мені заплутатись в дрібницях,
не розміняй на спотички доріг,
бо кості перевернуться в гробницях
гірких і гордих прадідів моїх.
І в них було кохання, як у мене,
і від любові тьмарився їм світ.
І їх жінки хапали за стремена,
та що поробиш,— тільки до воріт.
А там, а там... Жорстокий клекіт бою
і дзвін мечів до третьої весни...
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.

Ліна Костенко

[mari]

Матері
Я твій портрет фіалками вберу -
ти ж так любила голубі фіалки.
Мене ти вчила правді і добру,
мене до праці ти привчала змалку...

Я доторкнуся до твого чола,
на ньому зморшки - й ті такі ласкаві...
Ти все дала й нічого не взяла:
ні крихти хліба, ні спасибі навіть...

Все те, що мав, і те, що в мене є,
що від людей, що від землі святої,
що радістю в рядках моїх встає,
передано в моє життя тобою...

Дочку, можливо, матиму...
Хто зна, про що в гаю зозуля накувала...
О, як я хочу, мамо,
щоб вона твоє велике, щедре серце мала!..

[mari]

Згадаєш їжака, що я приніс,
І як вночі він бігав по кімнаті.
А вже роки убогі і багаті,
Як сніг січневий, промайнуть навкіс.

Забудь ім'я, і голос, і слова,
Лише згадай, що серпень був, як вершник.
Заносилось на дощ. Дивак і віршник
Прийшов вночі і руки цілував…

А інший хтось цей аркуш відшука,
І в нім, далекім, блисне, наче спалах,
Моя любов до жінки, що не спала
І хлібом годувала їжака.
Леонід Кисельов

[mari]

СВЕТЛЯЧОК
Я думала, что это светлячок,
А пригляделась, оказалось-Ангел!
Он опустился на моё плечо,
Закрыл глаза и без движенья замер.
И я боялась вздрогнуть и моргнуть,
И даже чуть замедлила дыханье,
Чтоб только не встревожить, не вспугнуть
Такое нереальное созданье!
Прошло мгновенье – он открыл глаза,
Поправил златокудрое колечко
И тихо на прощанье мне сказал:
«Я за тебя замолвлю там словечко».
И улетел в раскрытое окно.
И лишь сквозняк чуть слышно хлопнул дверью.
А мне всё это показалось сном,
Но от чего-то так хотелось верить.
Я всматривалась долго в темноту,
Сквозь облаков прерывистые нити
И всё-таки увидела… звезду,
Он долетел, мой маленький Хранитель.
08.07.2009 01:03

[mari]

Солнышко! Ты знаешь - на Луне
Нету нежно-розовых закатов.
Есль закаты только на Земле,
Нам их подарил Господь когда-то.

А на Солнце - правда! - нет грозы,
Нету там ни молний, ни тумана,
Нету там сверкающей росы,
Голубого нету океана.

А на Марсе вовсе нет цветов:
Ни фиалок нету, ни ромашек,
Нету ярко-синих васильков -
Только на Земле они есть нашей.

Если б на Луне мы родились
Не гуляли б лунными ночами
А на Солнце б вдруг перенеслись -
Никогда б рассвет не повстречали...

Говорят, из космоса Земля
Кажется лазурно-голубою...
Это Бог, безмерно нас любя
Дал нам видеть небо над собою.

Как прекрасно все, что сотворил
Он Своей могучею рукою...
Он нам вечность в небе подарил.
Вечность, представляешь?!! Нам с тобою!

[mari]

А жінка в світ приходить для любові
Любити ляльку доки ще мала
Любити маму поки підросла
А тільки –но, як ступить за поріг,
Любити небо і м‘який моріг.
Дім батьківський і квіти чорноброві,
Бо жінка в світ приходить для любові.
Росте вона, ростуть її роки,
Ростуть її і радості й надії.
І от приходять роки молодії
По світу вже вона не йде – несеться !
Уважно прислухається до серця,
Щоб в шумі літ і в шелесті дібров
Почути, що прийшла її любов.
Ота любов, що перша і остання
Такої ще ні в кого не було !
І ти щаслива в серці в тебе рай
І відшумів весільний водограй.
І попливли літа, літа, літа….
Усіх годуєш, хоч сама голодна,
І часом нерви стримати негодна
Та будеш захищати, як в бою
Оту сімейну "каторгу" свою.
І попливли літа, літа, літа…..
А що ? Якби усе почати знов ?
Оце той борщ щоденний – це любов,
Сорочка чисто випрана – любов,
І очі діточок ясні – любов.
Все так було б, якби почати знов !
Жіноча доля в світі – це ЛЮБОВ !

[mari]

Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за втому.
За тих лісів просвітлений Едем
і за волошку в житі золотому.
За твій світанок, і за твій зеніт,
і за мої обпечені зеніти.
За те, що завтра хоче зеленіть,
за те, що вчора встигло оддзвеніти.
За небо в небі, за дитячий сміх.
За те, що можу, і за те, що мушу.
Вечірнє сонце, дякую за всіх,
котрі нічим не осквернили душу.
За те, що завтра жде своїх натхнень.
Що десь у світі кров ще не пролито.
Вечірнє сонце, дякую за день,
за цю потребу слова, як молитви.
Ліна Костенко

[mari]

А Вы забудьте - и станет легче...
А Вы простите - и будет праздник...
Не огорчит Вас недоброжелательность речи,
Людей случайных, плохих и разных.
А Вы желайте - и Вам удастся...
И повторяйте, и возродится...
Не поскупитесь - и Вам воздастся...
И Вам вернётся, и наградится.
А Вы поверьте - и будут верить...
Начните сами - кругом начнётся...
А Вы откройте влеченью двери…
А Вы ЛЮБИТЕ… - и Вам зачтётся!

[mari]

Якби ти ніколи не відчував біль – ти б не знав, що Я – Цілитель.
Якби ти ніколи не був у біді – ти б не знав, що Я завжди приходжу на допомогу.
Якби ти ніколи не був розбитий – ти б не знав, що Я можу зробити тебе цілим знову.
Якби ти ніколи не проходив труднощів – ти б не знав, що Я – Рятівник.
Якби ти не проходив через вогонь – ти б не був чистим.
Якби ти ніколи не відчував страждань – ти б не знав через що пройшов Я – Ісус.
Якби ти ніколи не сумував – ти б не знав, що Я є Втішитель.
Якби ти ніколи не робив помилок – ти б не знав, що Я прощаю.
Якби в тебе ніколи не було проблем, ти б не знав, що Я можу їх вирішити.
Якби Я ніколи не виправляв тебе – ти б не знав, що Я люблю тебе.
Якби ти знав усе – ти б не знав, що Я даю відповіді на запитання.
Якби Я дав тобі усе відразу – ти б ніколи не навчився цінувати цього.
Якби ти мав усю силу і владу – ти б не навчився залежати від Мене.
Якби твоє життя було ідеальне – Я був би не потрібен тобі…