Глобальні оголошення!



Вірші, есе

Модератор: Сяна

Re: Вірші, ессе

Повідомлення nadusha » 02 червня 2013, 21:19

Запропонуйте нам любов,чоловіки!
Не розбивайте наших люблячих сердець!
Вас возноситимуть до неба всі жінки,
І не шукатимуть,де товщий гаманець.

Запропонуйте нам любов,а не інтим!
Ми ж- в Бога крила украдем,собі на гріх.
Як птах поранений,летітимем з одним,
А інше- гордо покладемо вам до ніг.

І не висловлюйтесь,що стерви- всі жінки!
Запропонуйте більше вчинків,а не слів!
Душею,серцем нас любіть,чоловіки,-
І на землі тоді поменшає "козлів"!

(Надя Ковалюк)
Дозвольте собі йти по шляху, який робить вас щасливим, не засуджуючи і не картаючи себе за зроблений вибір.
nadusha Офлайн


Я тут живу
 
Повідомлень: 1898
З нами з: 16 лютого 2012, 15:50
Нагороди: 1
за тривале грудне вигодовуванн (1)
Дякував (ла): 2381 раз.
Подякували: 2212 раз.
Діти: два синочки

Re: Вірші, ессе

Повідомлення nadusha » 05 червня 2013, 07:48

Минуло два роки, як його не стало,
а вона ще й досі пише йому листи,
чека дзвінок, готує на двох каву,
не зачиняє двері, щоб міг увійти.

Її ранок як завжди типовий.
Спросоння обнімає теплу ковдру,
не закриває очі, щоб заснути знову,
та сонце болісно розбудить вкотре.

Увімкне музику, вона боїться тиші,
повітря замінить димом сірим,
наллє вина, назавтра не залише,
журба давно ковтнула її віру.

Потім пройде кімнати дому.
Паркет скрипів, мерзли ноги босі,
тут завжди були друзі і знайомі,
тут вони стали по-справжньому дорослі.

На стінах лиш його картини,
повсюди, мабуть, тричі рвані фото,
його щоденник, що на столі покинув,
а ще на її серці його дотик.

Забути. Вона забути хоче.
Він так давно став її минулим.
Та все одно спогад їй шепоче –
Вона ще й досі його не забула.

Минуло два роки, як його не стало,
а вона ще й досі пише йому листи,
чека дзвінок, готує на двох каву,
не зачиняє двері, щоб міг увійти.

Антон Болдирєв
Дозвольте собі йти по шляху, який робить вас щасливим, не засуджуючи і не картаючи себе за зроблений вибір.
nadusha Офлайн


Я тут живу
 
Повідомлень: 1898
З нами з: 16 лютого 2012, 15:50
Нагороди: 1
за тривале грудне вигодовуванн (1)
Дякував (ла): 2381 раз.
Подякували: 2212 раз.
Діти: два синочки

Re: Вірші, ессе

Повідомлення nadusha » 05 червня 2013, 07:48

З ЛАНІВ І НЕБА

Втікає час як молодість з очей
Бажання мерхнуть наче зорі на світанку
І рок-н-рольне братство вже чуже
В торгівлю подались усі колишні панки

Народ ліниво споживає будні
Усі усім вовки і кожен сам за себе
Країна жде, коли поверне блудний
її нащадок
зітканий з ланів і неба

Їх душі виїла страшна зневіра
Спустошила серця байдужість золота
Ховаючись за посмішкою звіра
вони плюються жовчю в Божі небеса

На смітниках поети і пророки
Ідеям ще в утробі жах ламає ребра
Пришвидшують у вічність свої кроки
усі нащадки
зіткані з ланів і неба

збірка "П’ята пора року", цикл "П’ята пора року"
(с) Валентин Терлецький
Дозвольте собі йти по шляху, який робить вас щасливим, не засуджуючи і не картаючи себе за зроблений вибір.
nadusha Офлайн


Я тут живу
 
Повідомлень: 1898
З нами з: 16 лютого 2012, 15:50
Нагороди: 1
за тривале грудне вигодовуванн (1)
Дякував (ла): 2381 раз.
Подякували: 2212 раз.
Діти: два синочки

Re: Вірші, ессе

Повідомлення nadusha » 05 червня 2013, 17:48

Ти вбила янгола сьогодні. То помилка!
Ти впевнена, помилки в всіх трапляються.
Така от молодість – пориви й горілка,
Дорослішати рано – пробачається.

Роки попереду, є час повеселитися,
І взагалі, життя - суцільна драма.
А янгол встиг за тебе помолитися,
З німим, так і не вимовленим « мама».

Янгол картав себе всіма твоїми скаргами.
Але не плакав, бо святі не плачуть.
Тільки любив, отак, як люблять янголи
Які ніколи світла не побачать.

Знаєш,не все на світі пробачається,
За дещо і до пекла не пускають.
Кати найгірші, може,і не каються
А на святих руки не підіймають.

І ще кидатиме у жар і холод по ночах.
Душитиме і рватиме – все втрачено.
І до кінця стоятиме хрестом в очах
Найперша усмішка, безповоротно втрачена.

Ніхто, ніколи і нікому права не давав
Чужим життям за помилки платити.
Ти вбила янгола сьогодні, він все знав.
І,як згасав, продовжував любити.

Іра Юрковська
Дозвольте собі йти по шляху, який робить вас щасливим, не засуджуючи і не картаючи себе за зроблений вибір.
nadusha Офлайн


Я тут живу
 
Повідомлень: 1898
З нами з: 16 лютого 2012, 15:50
Нагороди: 1
за тривале грудне вигодовуванн (1)
Дякував (ла): 2381 раз.
Подякували: 2212 раз.
Діти: два синочки

Re: Вірші, ессе

Повідомлення nadusha » 07 червня 2013, 07:12

Уже прошло лет тридцать после детства,
Уже душою все трудней раздеться,
Уже все чаще хочется гулять
Не за столом, а старым тихим парком,
В котором в сентябре уже не жарко,
Где молодости листья не сулят,


Уже старушки кажутся родными,
А девочки, как куклы заводные,
И Моцарта усмешка все слышней.
Уже уходят за полночь соседи,
Не выпито вино и торт не съеден,
И мусор выносить иду в кашне.

В дом наш как-то туча забрела
И стекла со стекла.
Мы свои дожди переживем,
Я да ты, вдвоем.

Уже прошло лет двадцать после школы,
И мир моих друзей уже не молод,
Не обошли нас беды стороной.
Но ночь темна, а день, как прежде, светел,
Растут у нас и вырастают дети,
Пусть наша осень станет их весной.

Уже прошло лет десять после свадеб,
Уже не мчимся в гости на ночь глядя,
И бабушек приходим навестить
На день рожденья раз, и раз в день смерти,
А в третий раз, когда сжимает сердце
Желание внучатами побыть.

Уже прошло полжизни после свадеб,
Друзья, не расходитесь, Бога ради,
Уже нам в семьях не до перемен.
И пусть порой бывает очень туго,
Но все же попривыкли мы друг к другу,
Оставим Мельпомене горечь сцен,
Давайте не стесняться старых стен.
Дозвольте собі йти по шляху, який робить вас щасливим, не засуджуючи і не картаючи себе за зроблений вибір.
nadusha Офлайн


Я тут живу
 
Повідомлень: 1898
З нами з: 16 лютого 2012, 15:50
Нагороди: 1
за тривале грудне вигодовуванн (1)
Дякував (ла): 2381 раз.
Подякували: 2212 раз.
Діти: два синочки

Re: Вірші, ессе

Повідомлення nadusha » 10 червня 2013, 07:55

Густіє літо.
Падає на дОли,
на вЕрхи - пил
серпанком золотим.
Червоні маки
міряють камзоли,
з волошок
парашутик залетів -
як синя павутинка
до кімнати
і білим вальсом
сиплеться ромен…
Люблю Тебе
щоразу пізнавати.
Ім’я Твоє
із тисячі імен
як таїну,
настояну у зливах
шептати словом
тихим і ясним...
Коли гроза за вікнами –
вразлива…
Вона говорить
голосом Твоїм.

Nata Ludvik
Дозвольте собі йти по шляху, який робить вас щасливим, не засуджуючи і не картаючи себе за зроблений вибір.
nadusha Офлайн


Я тут живу
 
Повідомлень: 1898
З нами з: 16 лютого 2012, 15:50
Нагороди: 1
за тривале грудне вигодовуванн (1)
Дякував (ла): 2381 раз.
Подякували: 2212 раз.
Діти: два синочки

Re: Вірші, ессе

Повідомлення nadusha » 10 червня 2013, 07:55

Тут затишно. Я можу розпалити
вогонь. Дістати келих і вино.
Відкрити пляшку. Трішечки налити.
До того ж, й не пила я вже давно.
Закутатись. Старий альбом дістати.
Перегорнути жовті сторінки.
Тут родичі, бабуся, батько, мати…
До чого ж я люблю фотокартки!
На них є ті, кого уже не має.
Кого не повернеш уже до нас.
Я впала в ностальгію? Я не знаю.
Напевно, досить пити. Спати час.
Та встати не встигаю. Засинаю
під легкий гамір вулиці нічної,
в якому я свої думки ховаю.
Від кого? Від себе самої.

Марія Родінко
Дозвольте собі йти по шляху, який робить вас щасливим, не засуджуючи і не картаючи себе за зроблений вибір.
nadusha Офлайн


Я тут живу
 
Повідомлень: 1898
З нами з: 16 лютого 2012, 15:50
Нагороди: 1
за тривале грудне вигодовуванн (1)
Дякував (ла): 2381 раз.
Подякували: 2212 раз.
Діти: два синочки

Re: Вірші, ессе

Повідомлення nadusha » 10 червня 2013, 07:58

Хороший мій, далекий мій, не мій...
Твої долоні ще для мене рідні.
На серці досі віє буревій,
Не розтопились ще сніги тогідні...

З надією збудовані мости
Стоять до мого серця непорушно.
І на душі ще досі тільки ти.
Від іншого тепла мені вже душно.

Навіщо я ту ніжність берегла?
Невже,щоб комусь іншому віддати?
Чому я не з тобою, не твоя?
Навіщо душу знов кладу за грати?

Якщо в житті чиясь чужа рука
Мені дістане зірочку із неба -
Я не відмовлюсь, може хоч вона
Мені покаже стежечку до тебе...

Ось так я і живу, хороший мій...
Пишу в душі листи тобі щоденно...
Одне прохання: зберегти зумій
Останній міст, який веде до мене...

Якщо життя для тебе втратить зміст,
Від відчаю дійдеш самого краю, -
Над прірвою - стоятиме цей міст...
І він тебе врятує...обіцяю...

Надя Ковалюк
Дозвольте собі йти по шляху, який робить вас щасливим, не засуджуючи і не картаючи себе за зроблений вибір.
nadusha Офлайн


Я тут живу
 
Повідомлень: 1898
З нами з: 16 лютого 2012, 15:50
Нагороди: 1
за тривале грудне вигодовуванн (1)
Дякував (ла): 2381 раз.
Подякували: 2212 раз.
Діти: два синочки

Re: Вірші, ессе

Повідомлення nadusha » 10 червня 2013, 07:59

Я слышу музыку, когда идут дожди
И небо в клочья рвут раскаты грома,
И тёплым ощущением в груди
Она, наверно, каждому знакома.

Я слышу музыку, когда метут снега,
Когда ветра стучатся в дом снаружи...
Она ко мне приходит сквозь века
И греет душу среди зимней стужи.

Я слышу музыку, когда цветут сады
И журавли ключом стремятся к дому...
Она рисует светлые мечты,
Как будто не умеет по-другому.

Я слышу музыку, которая всегда
Звучит без всякой видимой причины
И, словно путеводная звезда,
Указывает новые вершины.

© Любовь Козырь, 2010
"Я слышу музыку"
Дозвольте собі йти по шляху, який робить вас щасливим, не засуджуючи і не картаючи себе за зроблений вибір.
nadusha Офлайн


Я тут живу
 
Повідомлень: 1898
З нами з: 16 лютого 2012, 15:50
Нагороди: 1
за тривале грудне вигодовуванн (1)
Дякував (ла): 2381 раз.
Подякували: 2212 раз.
Діти: два синочки

Re: Вірші, ессе

Повідомлення nadusha » 11 червня 2013, 14:11

Біда у тім, що вже минуло двадцять,
а в мене все позбивані коліна.
Я не засну, мені потрібна казка,
без печива не вийду з магазину.
Біда у тім, що люди за стіною
від мене хочуть надсерйозних рішень.
А я десь між зірок. Біда зі мною!
І в голові лише наївні вірші...

© Юлія Алейнікова
Дозвольте собі йти по шляху, який робить вас щасливим, не засуджуючи і не картаючи себе за зроблений вибір.
nadusha Офлайн


Я тут живу
 
Повідомлень: 1898
З нами з: 16 лютого 2012, 15:50
Нагороди: 1
за тривале грудне вигодовуванн (1)
Дякував (ла): 2381 раз.
Подякували: 2212 раз.
Діти: два синочки

Поперед.Далі

Повернутись до Книжкова поличка



Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 1 гість

cron