Тату, а метелики схожі на листочки або листочки на метеликів?
Маленька тепла ручка щільним кільцем охоплює чоловічий палець. Легке волосся кольору чорного шовку і шоколадні очі. Вона - точна його копія, про таких кажуть - «татова дочка».
- Ну листочки яскраві, а метелики завжди кольорові ...
- Тату, а зелені як листочки метелики є?
- Є напевно десь ...
Хвилина тиші. Роздивляється букет з кленового листя ... Потім зосереджено дивиться на небо та й каже:
- Тату, а я до неба виросту?
- Ну звичайно виростеш.
- А скоро?
- Якщо кашу будеш їсти вранці, то скоро ...
- Не люблю я кашу.
Смішно хмурить носик.
Ночами вона притискає до себе маленького зайчика і кличе його Ксюшею. Нікому не зрозуміло чому зайця, на етикетці у якого написано «Заєць Вася», кличуть Ксюшею. А їй зрозуміло - тому що це її донька. І звуть її самим на красивим на світі ім'ям - як ту ляльку на вітрині «Гудвіна» - лялька Ксюша. Скоро татові дадуть гроші і у неї буде справжня Ксюша, в сукні. А поки заєць заповнює такий важливий у житті пробіл.
Картате пальтечко і смішні, черевички, які точно б припали в пору Дюймовочці. Пухкі губки і серйозний не по-дитячому погляд.
- Тату, дивись! Ти все пропустиш!
- Що там?
- Там ... - Задихається від захоплення - горобець по калюжах!о, він живий! Він стрибає!
Він посміхається, але сміхом себе не видає.
- Ну звичайно, він шукає черв'ячків своїм діткам
- Тату, а чому ти мене черв'ячками не годуєш? - Абсолютно серйозно.
- Тому що ти любиш цукерки, сонечко - на його щоках зрадницьки грають ямочки.
- Нууу ... цукерки. А горобченятка цукерки люблять?
- Хто?
- Ну горобченятка ..? Ну дітки горобців?
Не витримав. Задзвенів сміхом.
- Люблять, напевно ...
Намагається наздогнати горобця. Стрибає через калюжі. Раз-два. Стриб-скік.
- Тату, ну чого він тікає?
П'ять років цьому щастю. Ночами п'є тепле молоко і обов'язково щоб з цукром. І казка в неї улюблена про Попелюшку ... А принца вона не хоче. Сусідський Льошка її не влаштовує - він в носі колупається. Павлик плакса. Так що поки ми без принца.
- Обережно!
Падає в калюжу. Не плаче, тримається. Хмуриться тільки.
- Боляче?
- Ні, тато, просто нерозумний він. Я б його пригостила його цукеркою. А він тікати. Ось у нас в садку...
У садку вона королівна. Зірка. Хлопчаків, правда, б'є. Але читає краще за всіх! І на Новому Році Снігуронькою була саме вона! Але ж там ще Катька є і Юлька. Але вибрали адже саме її! А це значить що вона сама-сама.
- Ти не замерзла?
Шморгає носом.
- Нєа. Тільки ти мамі не кажи що я впала, добре? А то лаяти стане.
Це при тому, що всі коліна мокрі, щічки в бруді й на долоньці однієї садно.
- Звичайно не скажу - усміхається, - підемо додому, там мама пироги пече?
- А з варенням?
- З варенням.
Встала. Обтрусилася. Як справжня жінка прискіпливо оглянула свій зовнішній вигляд. Почекала поки тато витре руку. І тут же помчала по калюжах.
- Тату, а давай хто швидше додому, той дивиться мультики?
Автор невідомий