happymami » 04 жовтня 2011, 23:56
Мені шось схоже на кришнаїтство те, про шо чоловік говорить. Познайомилася цього літа з одним кришнаїтом, то він теж розказував про переродження душі, про те, що треба працювати над самовдосконаленням (карму очищати чи шо), про вегетаріанство і про навчання в Індії, Москві, Рівному... Але то не суть важливо. Не уявляю, як вам важко, і не уявляю, що би робила я. Але, якби часом всетаки у вас була така можливість прийти з чоловіком у цей четвер в катехитичний клас римо-католицького монастиря (на східному) о 19.00, то було б досить непогано і для вас самої, і для чоловіка. Там якраз в цей четвер розпочинається позаконфесійний курс Альфа і там можна задавати безліч різних питань стосовно Бога і не тільки. Вам добре - укріпити свою християнську віру. А чоловікові може бути цікаво - порівняти, або й інтелігентно посперечатися, тощо. Запрошую. то не буде шось таке традиційне, до чого ви або ваш чоловік звикнув, бачачи наші церкви та Богослужіння. Але це однозначно буде цікаво і сучасно
Стосовно ж ваших стосунків, то на мою думку не варто одразу впадати у відчай. Не сприймайте вчення чоловіка, як вчення якогось штунди чи сектанта. Спасеться кожен, хто вірує в Бога. Не має значення, чи то Христос, чи Будда, чи Харі крішна. Адже, якби ми народилися не в Україні, а, скажімо, в Індії, чи Японії, то однозначно були б не християнами, а буддистами чи ще кимось. Тому не панікуйте. Хай то і не звично для нас, але головне, шоб людина була хороша. Так, важко таке сприйняти, важко прийняти взагалі, адже і на релігійні свята ви до храму разом не підете і, думаю, бачити як він вдома чи то молиться чи то практикує якісь незвичні речі - невиносімо. Але, скажу вам, якшо між вами є любов, то ніякі розголоски у вірі вам не зашкодять. У мене бабуся з дідусем все життя прожили разом, ходячи в різні церкви. Правда, свята вони практично всі однакові справляли, бо були просто грекокатоликом і православною, але всеодно могли б і чубитися при бажанні.
Раджу вам не сприймати дуже критично цей його крок в пошуку себе. Не факт, що це триватме все життя. А навіть якшо триватиме, то просто поговоріть з ним на цю тему. Мовляв - ви будете його любитив любій вірі, хоч вам це і боляче. А ще - поясніть, що ви не розділяєте його пглядів, і якшо він таки переконаний в своїй правоті і правильності, то бодай хоч не нав'язує своєї думки вам. От тільки стосовно дітей... Я навіть не знаю як бути і в яку церкву їх водити - у вашу, чи у його :(
Одним словом - кріпіться. І пробуйте, мабуть, змиритися та не пиляти чоловіка, бо це лише поглибить тріщину між вами і призведе до небажаних наслідків :(
Навчу комп'ютерної графіки. З сертифікатом чи приватно

Ми можемо стримати біль, злість, сльози, любов... але стримати сміх - неможливо)))