Ви в пологовому. А де в цей момент був ваш чоловік?

[Chocolat]

Стояв і чекав, хвилювався, чув, як малий закричав, коли його витягнули. І першим побачив, як медсестра несла малого, каже, Денис тааак верещав, що він ще перепитав чи то його . А медсестра відповіла: "А чий?!" Хоча, я так хотіла, щоб маленького виставили чоловікові на груди, так як на БАМі, але на Суворова таке, здається, не практикують. Та й тоді там був карантин.

[TattyMummy]

Наш татко обидва рази був зі мною поруч протягом пологів. За що я йому сильно вдячна. Це велика підтримка і допомога. Навіть не уявляю собі як би я була там сама :(

[Lusik]

А наш татусь був постійно біля нас - пологи важкі , тому і в передпологовій, пологовій, під операційною і в палаті опісля важких годин очікування і переживання за мене і нашого синульку. Якби його не було , то я не знаю чи пережила би усе це сама. Хочеться побажати усім чоловікам такого терпіння і відваги, бо це незамінна підтримка. І один з найважливіших моментів життя, коли плід величного кохання зявляється на світ :aaaaa:

[Руженка]

А мій муж чекав на першому поверсі роддому.....Бо тоді був карантин і йому не дозволили бути разом зі мною :gore: ......Але я йому дзвонила по тел))))))) А, коли родилася доця, то він ніби відчув, бо доця зявилась на світ о 10 год ранку, а він 10.15 вже дзвонив до медсестри))))))))А вона в нас (акушерки, лікарки) перепитувала, яка вага і який ріст!!!!!! Отако)))))))) Приємні моменти були...

[Yummy mummy]

Мій чоловік також був поруч від початку і до самого кінця, незнаю чи справилася б сама.
Вважаю,що ми народили нашого синульку разом,величезне йому дякую..

[КлубНіка]

Був з нами :) Народжували ми разом, потім, ще 2 години був з нами в родзалі. А коли вже мене перевели в родзал, то пішов з родичами (які весь цейчас коло роддому чекали) трохи святкувати. Був чемним, багато не пив :-| А потім 2 дні доробляв останій штрих в ремонті, і клав лінолеум в коридорі і в проміжутках бігав до нас з синульою ну і звичайно, всю ніч перед нашою випискою прибирав

[Sawwku]

мій був поряд. чесно кажучи, без нього я би навряд чи народила (100% би кесарили). пологи були ну дуже важкі. таз вузький, дитина на півдорозі застряла... навіть згадувати не хочу. а він весь час був поряд, допомагав як міг. його навіть лікар просив вийти з палати коли потуги почалися, але він вперся і залишився.
тепер всім каже, що КОЖЕН чоловік мусить бути в такий момент з дружиною!!!

[Русік]

Я народжувала ще в ті далекі часи, коли на БАМі не пускали чоловіків)
Народжувала я вночі. Подзвонила йому, коли почались перейми (сама була вже в лікарні). Кажу: "Ти не переживай, зі мною лікарка, лягай спати - то надовго".
Ну він і ліг спати. А в 4 ранку дзвоню, що він вже тато!
Він мені розповідає: "Я звичайно радий! Але й трохи потєряний - і що тепер... Куди бігти? Кому дзвонити? Подзвонив батькам, привітав їх. І шо?.... Пішов далі спати! правда, не дуже вже спалось...) "

[Перлинка]

Мені було смішно,як в нас в палаті(цього разу як в лікарні лежала) в жіночки почались перейми ,вона телефонує чоловіку щоб приїжджав ,також третя дитина навіть ще з меншою різницею ніж в мене,тобто можна було б сказати,що вже є якийсь досвід в мужика.
А він питає
-що робити,їхати за квітами?

[Marta]

Не знаю, я, напевне, тут одна така....
Але мій чоловік відвіз мене в роддом і поїхав на роботу....
Потім, коли я народила, подзвонила, він був якраз в дорозі, був щасливий.... :roses:
Але, я думаю, до кінця не розумів, що сталося.
Зрозумів вже, коли взяв на руки, напевне... :D