Родинний форум "Сімейка"

Я завжди говорю так- у всіх людей є свої недоліки.
У всіх.
Просто дехто може миритися з тими конкретними недоліками, а дехто не може категорично, як не старається.
Треба для себе визначити, чи ДІЙСНО цей недолік, якого не побачили, не розпізнали раніше- вагома причина для розірвання шлюбу.
Чи був цей недолік раніше, чи з"явився він поряд з вами?...
Може ваша поведінка і спричиняє цей недолік?..
Якщо ви все зважили, всі за і проти, якщо відчуваєте, що все, якщо так далі- то просто неможливо, то, звичайно, йти від такої людини.
В мене був колись такий хлопець, дійсно, як вампір, принижував не прямо, а так завуальовано, проте принижував, ігнорував навіть, ну, коротше, ще всякі коники викидав, в нас були серйозні стосунки, і дуже важко було те все розірвати, проте, коли я від плачу аж заходилась, що не могла дихати, а вночі кололо серце- вибачте, я себе в гріб вганяти не хочу. Це дійсно мазохізм якийсь тоді..
.Ми розійшлися- я зустріла свого теперішнього чоловіка, в якого теж є свої якісь "приколи", як і у всіх,( та і у мене їх предостатньо), проте ми з ним принаймні можемо миритися з тими недоліками, і жити щасливо і спокійно, підтримуючи один одного.

Думаю любого чоловіка можна стерпіти і любу сім"ю зберегти...але тут питання, а чи є що зберігати? якщо сім"я-це лиш так, на папері, або "формально"...а сім"ї, справжньої, де діти ростуть в любові і вчаться поважати і допомагати-нема, то нащо така сім"я? Щоб вирощувати моральних калік, зате з батьком? Думаю, кожного чоловіка можна стерпіти і під кожного підлаштуватись і тут все залежить від самої жінки. Що вона готова стерпіти? З чим готова змиритись? Чим пожертвувати? Бо хтось не хоче поступитись навіть на см. і розказує, який в нього партнер "теран" бо вимагає таких "жертв", а хтось дає себе потоптати і думає, що то все "во благо". Також, хочу додати, що кожна сім"я терпить важкі періоди, якісь кризи в стосунках, якісь притирки і не тільки на початку, а впродовж всього життя. До цього треба бути готовим і вміти це вирішувати, щоб не було так, що через якусь несусвітню дурницю починається війна в сім"ї. Наприклад, в мене часто буває, що просто нема бажання миритись і йти на уступки, хоча, конфлікт легко вирішується, але просто надоїло, не хочеться і т.д.

Ой, купа в нас всякого тута начиталася . Ну шо я вам скажу. Є різні люди, різні характери, різні ситуації. Але ми тут не зачіпали релігійної частини того всього. Кожен має нести свій хрест, пра? Тож я за те, що поки маєш сили - неси. Не маєш сили - наважуйся на гріх. Але то всьо таке. Хочу ще сказати про те, що є таке поняття, як розлучення, бо не любить він, а є таке - не любить вона. А є таке, як зрада будь з якого боку. А є - питятика. А є втручання батьків/родичів/сусідів. А є - брак грошей. Дуже багато вскяих причин є для розлучення.
Але, повторю, те, що зараз відбувається, мені не подобається. Одружилися, пожили рік і в розлучення. Це неправильно. Нема терпіння в сучасних людей. А терпіння в сім*ї треба. Десь чеерез себе переступити треба. але лише в тому випадку, якшо то переступання не з одного боку. Колись мені Мешканки чоловік сказав, шо подружжя, то самопожертва. Ой, як же я його підтримую. Але самопожертва ОБОХ. Якшо нема з двох боків такого, то мабуть тут будуть доречними слова отця Мартина, що подружжя як такого не існує. Бо один мучиться, а один самореалізовується.

А якшо зовсім по темі. То без чоловіка прожити в будь якому випадку дуже важко. навіть не маючи дітей. А особливо, якшо є хоч одна дитина. Навіть якшо зачепити тільки побутовий бік, то чоловіка в хаті треба

100000%

happymami написав:Ой, купа в нас всякого тута начиталася . Ну шо я вам скажу. Є різні люди, різні характери, різні ситуації. Але ми тут не зачіпали релігійної частини того всього. Кожен має нести свій хрест, пра? Тож я за те, що поки маєш сили - неси. Не маєш сили - наважуйся на гріх. Але то всьо таке. Хочу ще сказати про те, що є таке поняття, як розлучення, бо не любить він, а є таке - не любить вона. А є таке, як зрада будь з якого боку. А є - питятика. А є втручання батьків/родичів/сусідів. А є - брак грошей. Дуже багато вскяих причин є для розлучення.
Але, повторю, те, що зараз відбувається, мені не подобається. Одружилися, пожили рік і в розлучення. Це неправильно. Нема терпіння в сучасних людей. А терпіння в сім*ї треба. Десь чеерез себе переступити треба. але лише в тому випадку, якшо то переступання не з одного боку. Колись мені Мешканки чоловік сказав, шо подружжя, то самопожертва. Ой, як же я його підтримую. Але самопожертва ОБОХ. Якшо нема з двох боків такого, то мабуть тут будуть доречними слова отця Мартина, що подружжя як такого не існує. Бо один мучиться, а один самореалізовується.

А якшо зовсім по темі. То без чоловіка прожити в будь якому випадку дуже важко. навіть не маючи дітей. А особливо, якшо є хоч одна дитина. Навіть якшо зачепити тільки побутовий бік, то чоловіка в хаті треба

підтримую тебе Люба у кожному слові!!!
над сімейними стосунками потрібно працювати кожен день, кожну хвилину, кожну секунду...

Без чоловіка жити хреново, от шо я скажу. Зараз наш тато приїжджає до нас лише на вихідні. І то не завжди, бо інколи і у вихідні працює, або перебуває в іншому місті. Якось мене не надто то зачіпало раніше, бо я звикла, що діти й так на мені практично весь час. Та й сили хватало всюди встигати. І от вчора я почала підхворювати. Тобто - очі сльозяться, горло пече, і страшна мігрень. Крім того, швидко втомлююся. Відповідно, ганяти між хатою, садком, школою та позашкільними закладами, куди малу вожу - для мене стало каторгою. Так і мрію, шоб хтось бодай забрав малого з садіка ввечері. Або зранку завів дітей по навчальних закладах... І коли я подумала про то, що можу зовсім захворіти з температурою і тоді значить мої діти нікуди не підуть без мене, то мене охопив якийсь не то відчай, не то жаль. ПРийшло реальне відчуття того, шо мені важко. Тільки тепер я собі в цьому змогла признатися. А як подумаю, що ще зима попереду, то лякаюся, бо не надто схоже. що найближчим часом цей улад нашого життя зміниться .

Тому скажу такво - звичайно можна прожити і без чоловіка, і навіть без дітей, і навіть без холодильника в хаті чи пральної машинки. Але реально, аби відчувати повноту щастя від материнства чи просто від життя - чоловік потрібен і пофарбуйте мене на зелено

"Тому скажу такво - звичайно можна прожити і без чоловіка, і навіть без дітей, і навіть без холодильника в хаті чи пральної машинки"

Я б не ставила чоловіка й дітей в одну площину з пралкою й холодильником :)

Alisa написав:"Тому скажу такво - звичайно можна прожити і без чоловіка, і навіть без дітей, і навіть без холодильника в хаті чи пральної машинки"

Я б не ставила чоловіка й дітей в одну площину з пралкою й холодильником :)

ну я образно. бо знаєш, є різні люди. І якшо комусь треба тіко чоловіка чи тіко дитину, то комусь треа тіко холодильника. А загалом то для жарту написано, шоб розрядити обстановку. Може коли то читатиме хтось з незаміжніх, то вони хоч приблизно зможуть уявити всю важкість життя без мужа :oops: . Бо без холодильника також важко. Реально. Но геморойно і матеріально затратно :flag:

є такі чоловіки з якими ще більше матеріально затратніше ні ж без них. Та і покластися на яких (типу відвести-забрати дитину) теж не можна,бо в нього своя, чоловіча робота (в мене реальний приклад через стінку живе). Та і судячи з дописів наших незареєстрованих гостей, щось чим раз тим більше стали ті чоловіки вимирати.

krapk@

таких мяко кажучи поганих чоловіків більшість,на жаль

то просто у нас тут такий контингент підібрався

ну або мо все не розповідають