для пошуку своєї половинки та створення сімї сайти знайомств не є найкращим методом (можливо випадки вдалі бувають, але це рідкість). моя знайома зі своїм чоловіком познайомилася через інтернет. через рік після знайомства вони одружилися, а після піврічного спільного життя розлучилися.
Для пошуку своєї половинки та створення сімї всі способи хороші і треба використовувати всі можливі методи.А те що в когось зі знайомих не склалось ще нічого не означає,вони могли вирости разом ,все життя за однією партою просидіти,а через пів року всеодно розлучитись.Це доля чи лотерея не знаю,але сидіти склавши руки також не можна.Потрібно постійно бути в русі ,ходити всюди куди запрошують,вступити до якогось клубу чи товариства по інтересах ,що живе активним життям,де подорожують,займаються якоюсь діяльністю і є можливість постійного спілкування з новими людьми,або змінити роботу на шось подібне.
починаєш задумуватися над власним прожитим життям. чи вартує робота, яку виконуєш, стільки затрат, що навіть на особисте життя не вистачає часу?
Ні не вартує.
чи можливо ще не знайшовся то й єдиний з ким можна розділити радість і труднощі?
З таким настроєм він ніколи не знайдеться.
а ще важче стає на душі, коли родичі і близькі люди починають нагадувати :evil: скільки тобі років і ти ще не заміжня.
На це я б взагалі ніколи не звертала уваги,моя тітка вже в 22 вважала мене старою дівкою і капала на мозги,якби я ше цим грузилась :D .
обдумуючи все це починається депресивний стан, не бажання кудись піти погуляти і з кимось знайомитися, та й взагалі стаєш закомплексованою і не хочеш ні з ким спілкуватися
:
Я думаю ,що це не наслідок,а причина,що так було й раніше ,тому ти й досі одна.
хай буде так як є, навіщо міняти щось, пристосовуватися до життя з чужою тобі людиною.
Людина сьогодні чужа,а завтра буде найрідніша у світі.І всі ті труднощі того варті.
Мені здається,коли людина здорова ,і не в нужді,то немає нічого гірше самотності.
Думаю не варто доводити до того ,що прийдеться народжувати від кого небудь ,лиш би не лишитсь одній на старості.
Зараз ,мабуть ще є батьки з якими хоч поговорити можна,але не все так буде ,і тоді залишиться заводити котів чи песиків і то будуть єдині друзі.
Вибач,може я як завжди пишу жорстко.але іноді мені здається,що люди живуть в якомусь анабіозі,і самі собі псують життя.
. правда, дітей дуже люблю.
