Дружба з чоловіком

[Naya]

1. Є. То є в першу чергу мій чоловік. Але є ще два друга, (чи вже були, бо ) з якими, щоправда, ми мало зараз спілкуємося.
2. Думаю, якщо люди цілком адекватні, то нічим.
3. Мій друг був дружбою мого чоловіка на весіллі. :D
4. Все залежить від бажання дружащих :)
5. З мого боку точно ні. Як сказала Люба, занадто добре знаю другів, щоб закохуватися. А з їх боку - . Вони ніц не казали :D

[Саша]

в мене в друзях самі чоловіки. А от в жіночу дружбу не вірю. В них не закохувалася. З їх сторони-особливих проявів не відчувалося.

[мешканка]

[quote="Nelya"]Питання до жінок:
1. чи є у вас друзі-чоловіки?
2. Чим відрізняється дружба між чоловіком і жінкою та дружба між жінкою і жінкою?
3. Як сприймає Ваш чоловік Вашого ж друга?
4. чи може довго проіснувати дружба між чоловіком та жінкою?
5. Чи переростала Ваша дружба у кохання чи закоханість? [quote]


1. Є... Декілька.
2. З чоловіком-простіше дружити....якось легше... чоловіки більш відкриті і не зраджують, не обговорюють за спиною...
3. Поки що, нормально...але....хто його знає, як воно буде
4. думаю, якщо є багато спільного, то може дуже довго...Поки не втратиться спільні зацікавлення, або не роз"їдуться...
5. Ні...хоча, часом, коли посварюсь зі своїм коханим, якось "не так" дивлюсь на друга...але, коли помирюсь, -все зникає...

[lore1ei]

в житті був один гіркий досвід, після нього не вірю у дружбу між жінкою і чоловіком.

[mari]

Абсолютно згідна з Тайгером-

4. Дружба існує до тих пір, поки цього хочуть двоє.
А часто вони самі не знають вже чого хочуть. І в різний момент життєвих конфліктів і міцно обнімаючись- вони починають жаліти один одного вже не-подружньому а по чоловічо-жіночому. Оця тонка межа....

5. Дружба закінчується, ЧАСТО ДУЖЕ ЖАЛЬ З ЦЬОГО ПРИВОДУ і її місце займають нові відносини. яК ПРАВИЛО ЛЮДИ РОЗХОДЯТЬСЯ І НАМАГАЮТЬСЯ БАЧИТИСЬ РІДКО.

у СПРАВЖНЮ ДРУЖБУ ЧОЛОВІЧО- ЖІНОЧУ НЕ ВІРЮ.а ОТ В ДОПОМОГУ ОДИН ОДНОМУ ТАК!

[Natalinda]

Питання до жінок:
1. чи є у вас друзі-чоловіки?
2. Чим відрізняється дружба між чоловіком і жінкою та дружба між жінкою і жінкою?
3. Як сприймає Ваш чоловік Вашого ж друга?
4. чи може довго проіснувати дружба між чоловіком та жінкою?
5. Чи переростала Ваша дружба у кохання чи закоханість?

1. Раніше було трохи друзів-чоловіків. Зараз найкращий і найвірніший друг-чоловік - то мій чоловік.
2. Відрізняється самим сприйняттям і розумінням поняття "дружба". Така дружба є взаємодоповнюючою. Думаю всім відомо що чоловіки і жінки дивляться на багато речей по-різному.
3. Зараз я спілкуюся з цими друзями вкрай рідко, коли потрібна допомога: мені - його, чи йому - моя. Тому чоловік сприймає нормально.
4. Може.
5. В мене навпаки закоханість переросла в дружбу. Думаю, що якщо жінка щаслива і задоволена в шлюбі - то дружба з другом-чоловіком буде на рівні дружби, а якщо є якість труднощі в особистому житті - то можливість закохатися є цілком реальною.

[Перлинка]

У мене ніколи не було чоловіків друзів.
Ну тобто з дружби могло починатись,а тоді або ми вже не друзі а закохані,або взагалі чужі люди і більше не бачимось.
Якщо чоловік подобався,то він мене і приваблював не лиш як друг.І навпки як не цікавий ,то вже не цікавий.

У моїх подруг був такий дружок,який хотів і до мене прибитись.Але мій чоловік був категорично проти ,щоб які -небудь чоловіки приходили до нас в дім за його відсутності.Навіть не через недовіру,а тому що це негарно.От той дружок одного разу прийшов без запрошення,а я не знала як його спровадити.Потім прийшов чоловік,чи ми його не тепло прийняли :???: ,але він більше не приходив.А до подруг і з ночівками ходив,хоч вони були вже заміжніми,чоловіки їх спочатку типу з розумінням відносились,а потім також його вшили делікатно.

Мені чесно кажучи не треба друзів-чоловіків,мій чоловік мені найкращий друг,у мене нема від нього таємниць,і на всі теми можу з ним відверто поговорити,навіть якщо це стосується чогось що мені в ньому не подобається,але біда що в цих питаннях він не сильно прислухається.

Якось(будучи незаміжнею) познайомилась з хлопцем по телефону(випадково вклинився в розмову),потім зустрілись,він мені сподобався,але зізнався що в нього є наречена ,з якою разом наймають квартиру.Тільки йому зі мною так сподобалось спілкуватись,що хотів би дружити.На друге побачення запросив мене в кафе,де його дівчина працювала офіціанткою і якраз нас обслуговувала.Якось моторошно мені було від тої ситуаціїї,і самій ніяково і шкода її.Потім вони запросили мене до себе в гості.То була наша остання зустріч,бо шось я ніяк не могла врубатись нашо то їм чи йому треба було.Я так дружити не вмію,і терпіти косі погляди дівчини,яка терпить мене посміхається і робить вигляд ,що все ок,а самі мабуть вити хочеться в цей момент також не можу.
Я б такого своєму чоловікові не дозволила.

[Apolloniya]

Я росла з кузенами, нам було дуже весело і цікаво разом. В університеті навчална група складалася на 70% з хлопців. Можливо, саме через це мені дуже комфортно в товаристві чоловіків (інтелігентних), ми легко знаходимо спільну мову. Я можу сказати, що майже всі друзі мого коханого - мої друзі. А ще в мене є 2 особливих друга, в яких до мене колись виникала симпатія, але не побачивши жодних проявів зацікавленості з моєї сторони, хлопці заспокоїлися, ми чудово спілкуємося: ходимо по магазинах, вибираєм подарунки половинкам, готуємо іноді їжу один для одного, коли хтось з нас залишається один, обмінюємося подарунками і завжди допомогаємо один одному, залишаємо ключі від дому, якщо треба... Ми зараз живемо в різних країнах, тож бачимося 1-3 рази на рік, часом приїжджаю в Копенгаген, на курси, а друг звідти якраз у відпустці, то я знаю, що мене чекають ключі під килимком і повний холодильник продуктів. :good:

Чоловік раніше ставився до нашої дружби позитивно, бо самому ці хлопці подобаються, як люди, але, після кількох наших сварок, коли я дзвонила друзям за порадою і знаходила підтримку, мій Андрій розгнівався. Сама винна. :shock: :oops:

Я не можу уявити між нами симпатії більшої, ніж в друзів, бо вони не достатньо особливі для мене (в плані мужності, сексуальності, мудрості- їм далеко до мого чоловіка, в моїх очах), а мене вони вже дійсно, забагато знають

[Перлинка]

Я росла з кузенами, нам було дуже весело і цікаво разом.

Apolloniya
Тільки не приймай особисто,просто згадався один випадок дружби з кузеном,коли кузіні довелось робити аборт від того кузена.
Вони так щиро дружили ,так їм було добре разом,що не зчулись як закохались.А потім той кузен її лишив і вона хотіла зробити собі смерть.Я тих людей разом ніколи не бачила,але мала можливість спілкуватись недовго з кожним окремо,і вони навіть зі сторони дуже підходили одне одному.Хоч вже давно мають сімї,але досі щось між ними відчувається.

Дружба з протилежною статтю мабуть залежить від того чи вміють люди розділяти(як писала нимидорка на мух і на котлєти) та конторлювати сексуальний потяг.Я напевно не вмію,тому ніколи не мала друзів чоловіків.

[happymami]

Дружба з протилежною статтю мабуть залежить від того чи вміють люди розділяти(як писала нимидорка на мух і на котлєти) та конторлювати сексуальний потяг.Я напевно не вмію,тому ніколи не мала друзів чоловіків.

Так. І я вважаю, що справжня дружба між протилежними статями можлива мабуть тоді, коли вони пройдуть етап потягу фізичного. Тобто, коли жінці подобається чоловік, але з якихось причин він на неї не реагує. Чи навпаки. Чоловікові - жінка, але вона зайнята. Тоді з часом, той фізичний потяг проходить а залишається дружба.
Тобто, мені здається, що рано чи пізно, друзі підходять до тієї межі, коли може виникати якась сильна симпатія, як до протилежної статі. Але тоді вони й залишаються друзями, коли ту межу не переходять, а відходять в мирі від неї. Не знаю чи зрозуміло висловилася.