Чоловіки: чи можливо їх "змінити"?

[Ludmila]

Ми створюємо нові правила в своїй сім'ї спільно, тобто за спільним бажанням, це стосується і буденних речей, таких як спільні сніданки і вечері, розподіл обов'язків по прибиранню в домі, спільний похід за покупками та ін. Щодо звичок, які мені не подобаються, наприклад паління, то, я звичайно, роблю іноді зауващення, типу - "Побережи своє здоров'я, це шкідливо", але він дорослий чоловік і якщо по-справжньому САМ захоче - позбавиться цієї звички. Коли я виходила за свого чоловіка заміж, а ми до весілля жили пів року у громадянському шлюбі, я була готова спокійно сприймати якісь певні його недоліки, бо ж у мене теж є свої ;-) .

[krapk@]

а мені здається що якщо когось і можливо змінити то лиш себе

[Melisa]

От і я так думаю. Найперше варто почати з себе. А то часто в нас так є, шо скалку в оці чоловіка бачимо, а брєвна в свому не помічаєм (чи як там? суть не змінилась). Вобшем, занадто ми зосереджені на змінах половинок! Канєшно, є варіанти ой як запущені, але ми ж зараз не про них.
Підсумовую, щоб змінити чоловіка, треба почати помічати негативне у собі і змінювати себе. А чоловік зміниться сам, дивлячись мене, жінку. Ну і канєшно, все як Таня писала, ніжність, ласка, похвала і т.п.

[TanenRom]

а ви що думаєте, що я міняла чоловіка, а при цьому не змінювала себе???
а підтримувати у важкі хвилини, коли і тобі важко - це вже зміна себе, забуваєш про свої проблеми, і зосереджуєшся на чоловікових!!!

правильно Nelya щоб змінити чоловіка, потрібно змінитись самій!!!

[гра з вогнем]

якщо чоловік лінивий, неохайний чи ще щось, але це його влаштовує, але чомусь перестало влаштовувати вас, то кому потрібно змінюватися?
інше питання, до одруження він швидш за все був таким самим, що відбулося, що після одруження ви перестали закривати очі на ці якості?

я вважаю. що якщо для щастя сім'ї потрібні зміни, то над собою варто працювати обом. позиція "я буду виховувати свого чоловіка" виглядає дещо егоїстично.

[Natalinda]

Вот-вот нерозумію я такого - змінити чоловіка. Міняти можна хлопця поки зустрічаєтеся, але і то я б таке робили хіба на спор. Якщо в хлопцеві були речі які мене не влаштовували - то ми не зустрічалися. А якщо мене все влаштувало настільки що я погодилася вийти заміж - то про які зміни чоловіка можна взагалі говорити. На мою думку через оці бажання змінити і виникає стільки сварок проблем і непорозумінь.
Люблять не за щось, люблять наперекір усьому!!! (жаль не пригадаю чиї то слова).
А про те що пише TanenRom ну про вечерю перед телевізором - то це не зміни як на мене, це вироблення власних правил. Чи може я помиляюся і відколи ви жили разом то певний час все ж таки ви вечеряли на кухні за столом а він перед телевізором?
Я б не хотіла щоб мене змінювали, мені було б не комфортно, а оскільки я безмежно люблю свого чоловіка - то не хочу йому створювати додаткового дискомфорту, досить з нього тих моїх недоліків з якими він погодився миритися і за які продовжує мене любити.

[мешканка]

я вважаю. що якщо для щастя сім'ї потрібні зміни, то над собою варто працювати обом. позиція "я буду виховувати свого чоловіка" виглядає дещо егоїстично.

100% гарно сказано...Звичайно, мова йде і про працю над самим собою...але, думаю, чоловіка можна змінити...це важко, потребує чималих зусиль і великої жіночої хитрості..але це найоптимальніший вихід...це значно краще, ніж опустити руки і шкодувати себе, нарікаючи на чоловіка, що він, мовляв, життя зіпсував....
Багато подружніх пар, коли скаржаться один на одного, кажуть, що раніше він/вона такими не були....ну, якщо раніше не були-значить стали такими в шлюбі...Значить там криється "проблема"

[lore1ei]

З власного досвіду, не обов'язково міняти чоловіка, щоб його відношення до тебе змінилось, варто просто показати що ти любиш його будь-яким, і все стане на свої місця :)

[мешканка]

З власного досвіду, не обов'язково міняти чоловіка, щоб його відношення до тебе змінилось, варто просто показати що ти любиш його будь-яким, і все стане на свої місця :)

ну, якщо жінку все влаштовує-то тоді так... Маю серед рідних приклад того, як жінка "змінила" свого чоловіка...
Короче, чоловік був страшним "маминим синком"...слухався тільки те, що йому мама казала, все мало бути зроблене так, як мама робила, їжа мала бути така, як мама варила і т.д. А його мама невістку завжди критикувала, все їй не так було і підбурювала свого сина проти його ж жінки.... Та дружина довший час страждала, плакала..не знала. що їх робити... Потім якось вона вирішила змінити ситуацію... Свому чоловікові почала нахвалювати його маму...мовляв, яка вона розумна жінка...як багато вміє...і т.д. а свекрусі-її сина, мовляв, який він хороший чоловік і батько і що то все-завдяки її вихованню. В результаті, свекруха так полюбила невістку. що сама почала свого сина штурмувати, щоб він більше їй помагав, більше часу приділяв...і т.д. згодом, той син і сам почав проявляти ініціативу і, зараз, в нього нема нікого кращого, як його жінка... Цей процес був довгим і вимагав жертовності тої жінки (медаль їй дати, бо я б так не втрафила) але, в результаті, має міцну здорову сім"ю, яку сама й сотворила.

[Natalinda]

ну, якщо жінку все влаштовує-то тоді так...

Я якась недолуга в тому питанні :ugeek:
Ну поясніть хоч хтось як так виходять заміж коли шось в партнері не влаштовує :extesi: