Родинний форум "Сімейка"

Історія про РИЖИКА.
Десь 5 років назад, коли ми вже з сім"єю трохи освоїлись тут на Новому світі і я зранку в 8-00 вкінці жовтня їхала на роботу і спізнювалась, а на зупинці,як завжди не було маршрутки!.. На Новому світі-це не рідкість, а закономірність. І от повернувши голову на дорогу, я побачила дивну картину. В мене аж волосся стало дибки. По дорозі ішов малесенький рижий котик(десь 3 місячний).І тихо храпучи-нявкаючи,бо певно сили більше не мав. Всі лапи у нього були в крові. А от одне очко трохи так собі вивалювалось з орбіти очниці .Він підійшов біля мене. Під"їхала довгоочікувана маршрутка....Я поїхала...Вся в сльозах, і в губній помаді,просто як в пісні, я злізла за маршрутки і пішла на роботу. Повитирала сльози і почала вести прийом. Прцювати було неможливо!!!Сльози просто застилали мені очі. Ну хто ж таке міг зробити-думала я .
Я завжди любила тварин і навіть хотіла бути ветеринаром,та тільки в Нас в Тернополі не має такого навчального закладу. Вже навчаючись в медінституті,я зрозуміла,що певно таки краще лікувати людей. Бо чомусь робити операції на тваринах я не могла на топанатомії. А свою першу 2 по фізіології, яку я дуже довго перездавала, я отримала за те,що відмовилась живого щура розрізати вивчаючи дію чогось там,вже не пам"ятаю чого. На перездачі мій одногрупник в мене за спиною,цокнув його по голові, і тоді щось там розділяв. Знав,що я знов не зроблю... Я чула.що є такі діти-садісти,що обрізають котам хвости і різні погані речі їм роблять. Але таке....
Словом я набрала телефон додому. А кіт у нас вже є. Сірий красень 5 кг. "обрізаний "і з українським поважним прізвиськом-Пан Коцький. Ми його часто віддавали мамі,як десь їхали. А нас деколи і по місяцях не буває. То він вже там за разом 10 ,прижився і моя мама вже його не віддала.
Думаю,мама буде переживати. Позвонила чоловікові. Збудила його і він ще сонний півгодини не розумів чому я плачу на роботі??? і що я хочу. Я сльозно його просила піти і подивитись,що з тим котом сталось і щось робити. Просила взяти рукавиці-думаю,може кота собаки скажені покусали. Доктор.... :D
Чоловік кота найшов приблизно в тому місці,що я і казала. Бо сил він вже ходити не мав.Він поклав йогов пакет і пішов до ветеринара. А весь час,поки він його ніс,кіт вилазив із своєю кривавою мордочкою. Думаю,люди були в шоці. Ветеринар подивився,подумав що то чоловік його збив машиною. А машини в нас немає.!Око викинув і зашив,поколов всі прививки. Сказав,що машина його переїхала і так притиснула голову.Переломів не мав. Заплатили гроші....(Думаю,а що робити тим,які їх не мають)....А кота..чоловік..взяв з собою,бо йому ще треба було колоти 10 днів уколи.
Я прийшла додому і кажу:Ну,що усипили котика. Де ж то я думала,що такого кота можна ще до тями привести. Він каже-АГА. Захожу в ванну, а він його помив,кіт від наркозу відійшов і почав рейвахи робити по хаті. Ми йому робили уколи. Він був такий ласкавий і радісний,без престанку бігав,муркав,ласкався.Пісяв в вазони. ..Вуличний кіт.Мала моя дуже його любила... Деякі Дорослі які до нас приходили,трохи не дуже розуміли нас.Найшли на свою голову кота Без ока. :oops: Бачте,завжди все красивим має бути. Ну і що..що без... А от діти,ніколи не сміялись. Навпаки-сприймали його звичайно.

В нас на 9 поверсі йому було важко.Двір весь в собаках і машинах.Ми дового думали в які руки віддати. Ніхто не хотів брати.Зняли шви і я завезла його своїй хресній.Вона живе на 4 поверсі. Рижик любив. В неї був паралізований чоловік,який ніколи не любив раніше котів- то він йому муркав,грів. Все їв. Гуляв надворі і приходив назад. Весь під"їзд його любив. Єдине що на той 1 бік ,де немає ока він таки тою стороною не бачив і поганий нюх після травми мав. Прожив ще 4 роки. Коли ми його відвідували,біг зразу.А 1 рік назад десь пропав на вулиці....Шкода. Але прожив своє щасливе котяче життя сповнене любові. Бо тваринам,як і людям треба любов і везіння в житті.
...Думаю колись ми з ним зустрінемось. І з ним і з моєю першою кішкою Ладою,яка прожила в мене 16,5 років і померла вже від глибокої старості коли малій був 1 рік.
:kissed: Робіть добрі вчинки,друзі. І вам також,буде не соромно колись признатись ,що ви допомогли найменшому брату нашому.Рижик і Анна Марія

я аж розплакалася , така класна історія, побільше б таких добрих людей як Ви, Марія.

Віримо чи ні? Власний досвід?

Сумно, що ще ніхто не написав. То я поки що напишу про свій досвід . Отож моя 1 кішка ЛАДА, прожила багато-багато років. Я взяла її десь в 6 років а померла вона, як моїй малій було десь 1,5 року. В дитинстві я возила її в калясці, пеленала в пеленки, носила на ручках. Вірила, що вона казкова перетворена принцеса :good: А коли я підросла, вона звісно була завжди поруч. Розуміла мене з півслова, лягала на мій живіт як були болючі місячні, спала біля мене як я була вагітна. Навіть заміж мене видавала. Як побачила мого чоловіка то відразу до нього плюхнулась на руки.

Далі був Рижик, тут в сентиментальних історіях є його цікава історія. Це був взагалі унікум. Він муркав безперстанку, я ще ніколи не чула щоб так робили коти. А який ж ласкавий був. Настрій піднімався миттєво і надовго.

Теперішіній герой пан Коцький, кіт який гуляє сам по собі. Завжди реагує на підвищену температуру тіла, знає що треба лежати поруч, хоч його ніяк не можна заставити в інший раз.

На жаль про маленьку черепашку такі відгуки сказати не можу. Ще побачимо
Вірю в тварин, в їх силу, розуміння і лікувальні можливості. Напевно тому, що дуже їх люблю

і в нас є киця :)
і щоразу, як хтось хворіє, вона приходить і "вигріває"-"виМУРковує" :)

я останнім часом її щось ганяю, а даремно - вона хороша і добра киця. Піду поглажу :)

А в мене дві киці :)
коли була вагітна то котик лягав з боку, а липки клав на животик, і донечка його штовхала :)

Мене в дитинстві називали котячою та псячою мамою.Потім навіть мій чоловік дивувався,коли ми гуляли(діток ще не було) за нами могло кілька собак причепитись,потім їх ставало все більше та більше.Або якесь одне щеня могло проводжати дуже довго і привести аж до дому.Тільки коли з`явились дітки ,мені як відняло.Я стала до них гидлива,боюсь інфекцій,глистів,блох,лишаїв,і не тільки в бродячих,а й у домашніх.Особливо ,коли перед вагітністю лікувалась від токсоплазмозу.Короче не вистачає мені вже на них любові.Сама дивуюсь ,ну маленькі ще подобаються,та й то нема такого що серце кровю обливається від того що не можеш взяти його до себе.Я готова пожертвувати всіма псами та котами на світі,лиш би було меньше сиріт та обездолених хворих діток.Тому не розумію ці дурнуваті передачі по діскавері,коли команда рятувальників виїжджає до якоїсь тварини,аби надати їй допомогу,це ж у них коштує таких шалених грошей.Ну звісно гроші їхні ,їхього народу,держави,як хочуть так ними розпоряджаються,але шкода що в них відношення до псів та котів набагато краще ніж в нашій державі до людей.

Правда,синочок мій дуже любить собачок,то ми з чоловіком вирішили,най трішки підросте,подаруємо йому лабрадорчика.

[quote="Перлинка"]Тому не розумію ці дурнуваті передачі по діскавері,коли команда рятувальників виїжджає до якоїсь тварини,аби надати їй допомогу,це ж у них коштує таких шалених грошей.Ну звісно гроші їхні ,їхього народу,держави,як хочуть так ними розпоряджаються,але шкода що в них відношення до псів та котів набагато краще ніж в нашій державі до людей.

/quote]


А я дуже добре розумію. Перспективний розвиток країни і невміння або страх красти гроші як вміють у нас, та повага до свого- приводить людей до мудрих рішень і спасіння того, що може залежати від них. А нашій державі і нашим людям ніхто не винен. От читала що виділяли 9 млн.грив у Києві на стерилізацію бездомних тварин ветеринарам і службі яка то мала робити. Де ділись гроші невідомо, а багато собак познаходили на окраїнах міста які вмирали в тяжких муках від отруєння.

я дуже добре розумію. Перспективний розвиток країни і невміння або страх красти гроші як вміють у нас, та повага до свого- приводить людей до мудрих рішень і спасіння того, що може залежати від них.

Але ж на їхній державі не кінець світу,скільки в цей час у світі страждає дітей,коли вони витрачають кілька тисяч євро ,аби врятувати з дерева кошеня .

Я впевнена що вони спасають скільки можуть і дітей теж. Сумніваюсь, що люблячи тварин можна не любити дітей!
Якраз любов і є головною. Гроші лише другорядна річ.