Мене дратує

[mala-karta]

о, Ліза, як знайомо )

[Melisa]

А мене дратує, коли він каже "я подивлюся, до чого приведе твоє виховання по книжках", при тому всьому, що він абсолютно нічого по вихованню не читає, а просто-напросто використовує методи "наших батьків" (кнута і пряніка).
А ще, коли приходить з роботи, сідає за комп, трошки попрацює, а потім вмикає свої дурнуваті стрілялки і гасає там до години часу. Коли я прошу з малою погратись, щоб самій піти помити посуд, або просто привести себе в порядок у ванній, то чую у відповідь: "ну чого, коли я хочу відпочити, зразу тре сидіти з малою?" :twisted: Цікаво, а коли я маю відпочивати???
Дратує, коли питає дитину " а що, ти мене не любиш більше?". При цьому, знає, що вона любить його в будь-якому випадку, але то ж тре, щоб дитина обняла, поцілувала і т.п. При чому сам тій дитині ласки дає мінімум, а вот взамін від неї хоче получити максимум. Якщо дитина обертається до нього спиною, коли він хоче її чмокнути, то у відповідь знов чути "а, ну та так, ти маму більше любиш!" Ну і як після цього не вдарити подушкою по голові. :x
А ще нервує, коли питає, чого я до його батьків не дзвоню. :twisted: Якщо пройшов лише день від того, коли ми востаннє з ними бачились. Я не привикла до таких відносин. Я зі своїми рідко спілкуюсь, то чого я зобов"язана дзвонити до його батьків! І мало не щодня звітувати, як у нас пройшов день! Ну дістало! :(
Дратує, коли кажу одіти чисті штани чи сорочку, чи пропоную попрасувати сведр, перед тим, як йти на роботу (я не хочу, щоб він виглядав, як казала моя бабця, як оферма), а він нервується і каже, щоб я лишила все, як є. Хоч і працює в солідній установі, мені трохи соромно за його вигляд.
Дратує, коли постійно мені вказує на те, які помилки роблять мої батьки, при цьому я зі свого боку стараюсь мовчати про недоліки його рідних. На ту тему були розмови, але все марно. :evil:
Брррр
Попри все це, я продовжую його любити. Він можна сказати ідеальний чоловік: не курить, не п"є, гроші не програє в казино чи десь ще, вміє трошки готувати і має чудове почуття гумору. Все-таки дєвчьонки, наші мужчини є такими, на яких ми заслуговуєм (хтось мудрий колись сказав), то давайте цінувати те, що в нас є. Давайте молитись за наших мужчин, і переконана (твердо) зміниться багато що. Зміняться вони, змінимось ми, або просто поміняються наші відношення до того, що раніше дратувало.
Але я б дуже не хотіла, щоб тема ця була закрита, бо бувають такі кумедні випадки, з якими хочеться поділитись. Цим ви водночас вбиваєте двох зайців: виливаєте своє роздратування і підносите іншим настрій. ;)
Оптимізму нам, дівчатка!

[mala-karta]

Після постів Нелі і Лізи поняла, що всі мужики однакові )

[мешканка]

Nelya -солідарна з вами, особливо щодо одягу..... Ну, як так: Повна шафа одягу, а ходиться в одному і тому ж, коли прошу щось поміняти-то каже, що вони в офісі практично ніколи не знімають курток.... :? Я, колись, як вже набралась тої злості-то взяла ножиці і покромсала на тряпки його улюблену футболку з биками, в якій він, напевне, збиравля все життя прожити.... то дувся на мене пару днів, але я щоразу одержувала неймовірне задоволення, коли брала тряпочку з тої футболки і витирала порохи......:P В мене-єдиний рецепт: сприймаю все з гумором, але не завжди працює....

[Naya]

Після постів Нелі і Лізи поняла, що всі мужики однакові )

та взагалі після всіх постів. Я ще вчора хотіла то написати, але ми вже не встигали на зустріч.

Я думаю, що наші золоті половинки з не меншим успіхом могли б створити темку, за шо вони прибили б нас
І було б аналогічно смішно, і любили б нас не менше, аніж ми їх.

В нас теж є пару "прикольчиків", але я вже звикла і стараюся сприймати все як є. Наші нерви дорожче, то просто підколюю чоловіка.
Отже:
-я не люблю ходити по базарах і магазинах. Чоловік ше більше. Але часом тре. І мене страшно дратує як він збирається - нууу дууууууууууже довго. Я весь час підганяю, а він то каву годину п"є, то до мене пристає, то, коли я вже взута та в дверях стою, він згадує, що ше нині на унітаз не ходив. :twisted: В результаті ми завжди виходимо з дому за годину до закриття магазинів.
-ніколи не знає де і шо лежить. Каже, шо то мій обов"язок то знати. Навіть про його речі. Коли знімає чисту білизну, то ніколи не покладе мою білизну в спеціально призначений для неї ящик, а кидає в будь-який ящик комода. Я свої труселя часом знаходжу серед його шкарпеток. :x
-коли витирає стіл, то не здусить добре тряпку, і возить водою по тому столі. ну шо сил нема??? або ше краще - візьме кухонний рушник витирати стіл. :x
-коли я щось прочитаю/побачу й розказую, то це все фігня неперевірена. Через певний час розказує те саме - то вже не фігня неперевірена.

наче все. а мо шо й забула. не акцентую на тому уваги...бо люблю, люблю, люблю такого як є.
Мабуть був би ідеалом - не любила б.
недарма кажуть, що люблять не за достоїнства, а за недостатки. бо за достоїнства любити просто...

[Oksana]

о, згадала ще!
в мене розвивається хронічна непереносимість слова забув, в виконанні чоловіка :D А в нього воно як на зло майже улюблене :D
з останніх перлів, по дорозі з роботи прошу, щоб купив молока. Приходить, приносит мішок макаронів (їх то тоже треба було, але я вже купила сама, подзвонила і сказала, що вже не треба, купи лише молока!!!), і каже я вроді щось забув купити... Бананів напевно? (і з чого він собі придумав про банани? :D ) Ну деколи качатись по підлозі від сміху хочеться, а деколи то капець як дратує, бо таки щось і термінове буває...
За молоком тоді довелось іти окремо :D

[Natalinda]

Оце тема так тема!
Насміялася я дівчата, надивувалася. Як то воно є: чоловік і жінка - два різні світи, два різні сприйняття, два різні бачення і підходи, а жити один без одного не можуть.
Мене теж іноді багото чого дратує, і тоді починаю чоловіку капати, а він питає: "А шо мому сонечку скучно нині стало?" ;) От тобі й подратувалася.
Але є пару речей за які дійсьно вбиламби, якби не любиламби.
1. Купаємо синочка, він його тримає, а я хлюпаю, по телевізору йде серіал, який він вже сто раз бачив (Букіни, чи дочки татусеві). То він не на дитину дивиться, а в телевізор, кажу йому на самісіньке вухо "перевертай дитину", а він чує аж за третім, і кожен раз здивований такий: "Ти ж до дитини говориш, я там чую..." :evil: :evil: :evil: або "ти так говориш, що нічого не чути" :evil: :evil: :evil:

А так, то всіх вас процитувати можу хіба що...

[Liza]

дратує, коли мій Куханячко дивиться фільм по ТВ - а я тим часом займаюся іншими справами - і з захопленням розповідає: "о, а той йому сказав таке-то і таке-то!", "той там сидить, а ці тільки-но прийшли..." і т.д. я щоразу йому пояснюю, що ці розповіді для мене абсолютно абстрактні, бо я не стежу за сюжетом, а займаюся іншими справами, тому не розумію, в чьом соль того, що він мені розповідає.

[мешканка]

В наступному дописі піде не стільки про мого чоловіка, як про брата і йому подібних...(хоча мій коханий теж має до такого схильність, проте не так яскраво виражену...отож) Не дай, Боже, аби він захворів. 37,2-це вже "не жарти", а як трохи ближче до 38-то вже все-срочна госпіталізація. Лежить, чудо, з компресом на голові і стогне. Дитину до нього не пускати і взагалі всі мають обмежити прояви свого існування.... ну , точно, забилам би... :twisted: А от випити лікарство, чи якусь процедуру не вельми приємну :girl_hospital: -то треба пів години впрошувати і пояснювати. Зато стогони і скиглення чути на всю хату: бо голова болить, кості ломить, горло "тисне" і соплі не дають дихати.... :? А як де-який чирячок вискочить-то вже "пухлина", а як щось в спині заболить-то вже радикуліт. (дякувати Богу серйозних болячок не було...) Зато, якщо лікар припише дієту-то, поки болить, ще терпиться, а як перестане боліти-то півночі в холодильнику риється... Зато, як в мене, чи в братової якась болячка-то до уваги не приймається. І температура і озноб-кого то цікавить, хатні справи зробити ж треба і, взагалі, коронна фраза, "зміна діяльності-теж відпочинок."

Вже, при нагоді, ще нюансики допишу....як мій коханий слабне і треба робити якісь процедури, то на те ні часу ні зусиль не шкодується.... по пів дня всякі примочки, чайочки і компресики чергуються... робиться все повільно, скрупульозно (довший час вважала, аби мене довести до а виявилось, що то така природа...) отож, в той же час, коли дітям треба щось елементарне зробити (зуби почистити, чи підмити, чи вушка почистити...) то по 10 раз перепитується, нащо то такій малій дитині і що раніше, в селах, ніхто того не робив і щасливі були і ще з десяток аргументів..... ну ходячі анекдоти ті чоловіки :flag:

[happymami]

Іро, я впісялася В мене ідентично з татом. Болів зуб то всьо - хвороба тисячоліття. В хаті лазарет. Як насмарк - то весь день ходиться по хаті в халаті (шоб всі бачили шо постєльний режим . Ми ше казали на нього "полосата бацила" :D ). І евкаліптові інгаляції на всю хату воняють :x і не гребе шо хтось від того запаху блювати хоче :mrgreen:
А жінки і при 39 їсти готують, перуть і миють посуд, ага