Не знаю чи пишу в потрібний розділ, тому на перед прошу вибачення в модераторів.
Прошу поради, бо мабуть люди з власними стосуками ( сімями) зможуть зрозуміти.
Ми з моїм коханим зустрічалися близько двох років. За цей час в стосунках було різне:і найщасливіші миті, і сварки, і розставання і примирення.... На початках проблем було багато, тепер розумію що в більшості випадків ініціатором сварок була я. Згодом стосунки трохи налагодилися. Та місяць тому коханий мене залишив...Сказав що ми за той час не змогли збудувати нормальних стосунків, то вже й не збудуєм. Серце мало не розірвалося.
Я проаналізувала свої вчинки,свої дії, свою поведінку, змінила те, що найбільше руйнувало наші стосунки і попросила почати все з початку. Та він не захотів.
Розумію, що в цьому мабуть винна лише я...бо ті вчинки які мала зробити давно, зробила лише тепер. Але жити без нього не вмію. Колись була непохитною і могла все стерпіти і пережити...а тепер неможу.
Я хочу щоб він був щасливим. Розумію що може в світі є людина яка йому буде підходити у всьому і йому з нею буде краще. Але серце розривається. І нема бажання ні для роботи, ні для життя.
Дуже важко, бо все зруйнувалося в момент коли я була впевнена, що стосунки стають кращими.
Прошу Бога щоб допоміг мені, але розумію що кохати більше нікого не зможу. І жити без коханого не хочу і не знаю як.
