Моральна підтримка

мені kamisia написала, що ви турбуєтесь - я так здогадалася, що напевне в цій темі.
дівчинки, то піпєц - я не вмію отримувати радість від материнства. це для мене майже суцільна каторга. бувають просвітки - зокрема сьогодні, коли я під час дитинячого сну почитала на форумі кілька тем, зокрема про ваші подарунки від Миколая. а також під час наших з вами тусівок, на яких я рідко коли буваю, на жаль. в основному мої радощі крутяться якось навколо вас і форуму, зрідка вони стосуються чогось іншого. мало що можу згадати ще. тобто, я місяцями не маю можливості розвантажити свої мозги. а вони ,звісно, не гумові.
а загалом - психіка тріщить по швах. чуфствую, що я - пацієнт для mari.
почала пити заспокійливі пігулки. спочатку вони мені допомагали однією своєю присутністю - коли я відчувала загострення мозкозавантаження, то при згадці про пігулки, до котрих я завжди боялася вдаватися, мені наче ставало легше. одного разу таки довелося ковтнути - заспокоїлася і абсолютно спокійно вкладала спати дитину, котрій хотілося видовищ.

багато накипіло в душІ. пишу собі у вордівському документі те, чим мені міг би допомогти мій нездогадливий чоловік подолати цю всю лажу. але йому я скорше всього не дам того читати. або в нападі люті відішлю йому на пошту, а потім жалкуватиму. вроді знаю пароль - можна спробувати встигнути стерти.
але він мені не допоможе з тим, що наш син постійно до всього лізе, все зачіпає. боюся за його життя. неможливо зробити наше помешкання цілком безпечним для дитини - це мене дуже лякає і я постійно перебуваю в якомусь нервовому напруженні, поки дитина не спить.

таке.

я вам дякую за те, що ви у мене є.
цікаво, як далі життя складеться.

Лізка, ти дуреписько мале. Ти шо не знаєш, до кого звертатися??? Але зараз получиш. Думаю. що тобі так важко лише тому, що ти живеш сама. Це дуже важко. Крім того - нема реалізації, а ти людина творчіская ;-) . Пацієнт ти наш, не думай, шо в тебе шось особливе. Особисто я таким теж страждала. Колись ;-) . Такшо, багато матерів через це проходять. Радість материнства тобі важко відчути, бо ти заклопотана іншим. Нормуль. Тримайся. Ти би краще свій вордівський файл нам вислала . ми би замість чолвіка тобі помогли. Бо чоловіки, вони трішки інша раса і не завжди бачать очевидне. Їм все треба казати. Такшо, думаю, він старається помогти, але по своєму :emphaty: . Ой, Лізуню, шо з тобов робити? Завтра буду їхати до Камісії, то заїду до тебе, побалакаємо. А ше - можу попилососити . Дуже люблю . До Мешканки прошуся прошуся а вона всьо не дає пилососа і не дає :zybu: . Ми з тобою, Лізко, то головне

Ліза, а може тобі просто треба розвіятись?...
Сходити кудись, відпочити, розслабитись, без дитини, за дитиною хай чоловік подивиться.
Хоч трошки.
Просто повір, всі ми час од часу таке відчуваємо, нерви здають, капец, я тебе дуже розумію, проте ти гарна мама, кожного дня собі повторюй! Ти любиш свою дитину, Ліза, ну ми ж знаємо, що любиш!!! Ти що?:heart:
Просто ти, напевне, погрузла в тому всьому і просто хочеться змінити щось.
А міняти треба- треба ходити кудись, через силу навіть, зустрічатися з людьми, робити те, що тобі подобається, посилати на три букви те і тих, хто не подобається, жити в задоволення, а основне- це все ж, я думаю, розвіятись.
Отримувати позитивні емоції, читати форум, брати участь, все буде ок!!!!!
Як захочеться поговорити- я, наприклад, завжди готова вислухати, тут чи десь інакше!
Ми всі тебе любимо і все буде добре!
Тільки відганяй від себе погані думки і роби те, що підказує серце. :kiss girl:

я розумію, що моя ситуація не особлива :(


я й справді щодня сама з дитиною, а так хочеться, щоб можна було доручити дитину батькам на вигулку чи щоб вдома посиділи з ним.
від безвиході мозок плавиться.

я ще напевне буду думати, що ще відповідати, бо зараз важко відповідати якось грунтовно і адекватно, та й чоловік скоро має прийти з роботи і мале лазить біля компа - страшенно заважає і я боюся, щоб воно не нашкодило собі - вереску буде..........

Лізочка, і ще одне- не бійся так за малого. Так дійсно до зриву недалеко.
Я чудово розумію мамин страх за дитину- це сильний страх, проте не від нас тільки залежить те, що буде.
І дитині треба давати пізнавати світ, вчитися на своїх помилках, якщо так можна сказати....
Там впаде-ага, болить, акуратніше буде, а від синців і іншого НІХТО з наших діток не застрахований. Це просто неминуче! ....
Що зробити?

Я заспокоююсь, коли просто кожного дня прошу в Бога, щоб Ліза була жива-здорова, щоб її Ангел-Охоронець завжди був з нею, щоб завжди оберігав її від всього поганого і крилами закривав від всього злого.
Це допомагає.
Ми повинні, звичайно, робити все для безпеки, проте не все залежить від нас, і старатися не проектувати поганих думок на себе, на синочка. Повторюй "Все буде добре!" "Нічого страшного".

Ліза, приходьте от 26 числа в Подоляни, розвієшся трошки! :kiss girl:

самій дійсно дуже важко. Чоловіки, то більшість з них як інопланетяни, їм не зрозуміти. Особисто я точно знаю, що без своїх батькі не витримала би. Ще звісно від дитяти залежить чи спить чи їсть. Але є друга сторона медалі. Коли дитина трішки підросте, будеш пишатися, що все сама зробила, і ніхто тобі не скаже як мені мама з пересердя, що вона все робе а я лиш за компом сиджу. Інколи аж плакати хочеться, а дітися нема де. Але я стараюся від цього якось закриватися. Лиш торочу собі, що все це тимчасово. Все пройде, і буде легше.

Ліза, а ти думаєш хтось вміє щоденно отримувати радість від материнства?
В якому кіно таке є?
Є різні етапи життя.:проживання, переживання, депресій , натхнень, задоволення і радості. Думаєш я завжди думаю що хороша мама? АГА :oops: Сімейне життя це як пори року: осінь, зима, весна і літо. В тебе зараз напевно зима.

Якщо п"єш заспокійливі сама вже: значить зима із снігопадами, замерзливми бурульками на носі і холодом на душі. Так?

На чоловіка скидати роздратування і жалості не варто, це поганий вихід.

Приходь з тим своїм документом написаним. Бо якось не дуже зрозуміло яка така неприємність трапилась і що там з життєвим шляхом.?
Я тебе чекаю. В тебе буде все ОК, я це точно знаю. Не те що вірю в це, а знаю.

Не відкладай до Різдва.

А бути пацієнтом- не соромно, навпаки це дуже важливо зупинитись, зрозуміти що і де не так і аж тоді іти далі. А не навпаки.
УСПІХІВ!

Ліза, а може тобі просто треба розвіятись?...
Сходити кудись, відпочити, розслабитись, без дитини, за дитиною хай чоловік подивиться.
Хоч трошки.
............
Просто ти, напевне, погрузла в тому всьому і просто хочеться змінити щось.
А міняти треба- треба ходити кудись, через силу навіть, зустрічатися з людьми, робити те, що тобі подобається, посилати на три букви те і тих, хто не подобається, жити в задоволення, а основне- це все ж, я думаю, розвіятись.
..................

розвіятися я мрію давно. але мені це "нє паложено", бо нема з ким дитину залишити, а часом навіть на вихідні получається великий облом - в суботу чоловік без попередження йде на роботу на пів дня, після чого вже пізно мені йти кудись, залишивши дитину з ним, а в неділю ми йдемо вгості - свіжачок, так було на минулих вихідних. я з поганим самопочуттям і зіпсованим настроєм намагалася усміхатися.
а буває така фігня, що я й не планую нічого свого на вихідні, бо не вірю у своє щастя,а дехто мені у вихідний каже: "може ти кудись хочеш собі піти?". ось я і не йду, бо мої мозги не встигають згенерувати ідею про корисне власне часопроведення, а якщо без діла тинятимуся містом, то ненавидітиму себе ще більше.
в загальному, "погрузла в тому всьому" і "хочеться змінити щось" - тут ти висловилася дуже влучно.

...Коли дитина трішки підросте, будеш пишатися, що все сама зробила, і ніхто тобі не скаже як мені мама з пересердя, що...

оце справді дуже влучно. я прочитала твою відповідь кілька годин тому, хоч відповідаю лише щойно, і оця теза мені дуже запала в душу.

Ліз, а медалей форумських бачила скільки маєш??? Ми тобою гордимось!