Родинний форум "Сімейка"

ну , ви, дівки, даєте :grin: на городі бузина - а в Києві дядько
почали про те, що як стати привабливою для чоловіка свого, як знову розбурхати пристрасть в його серці, а закінчили спреями для волосся

це тільки жінки так вміють :beauty:

а ось я думаю, що чоловік теж має виглядати добре, щоб дружина хотіла з ним бути. і не прости добре виглядати, але і доклати всіх зусили щоб вона його любила, а не тільки жінка викроювала час на себе, щоб йому подобатись, та щей все прибери, наготуй і про дитину незабудь.... звісно розмови про вигляд це чудово, бо люди довіряють і не бояться спілкування. але якшо він хоче щоб вона вигляда на всі 100, то має не тільки забезпечити грошима і часом, але і заохотити. я завжди кажу свому% "а що т и зробив щоб я хотіла\могла..." і чоловік старається, для нас з доньою))))))))))

молодець, хороший. Але розумієш, коли ви разом вже не рік-два-три, а десь близько 10 і вже нема тої романтики перших поцілунків і доторків. Достатньо давно людину знаєш краще за себе і навіть що вона скаже на твою ту чи іншу фразу. Така буденність(хоч я схильна вважати більше незадоволеність стосунками, мілкі образи які просто накоплювалися) штовхає людей до пошуку пригод, якогось авантюризму. Статистика страшна-до 75% пар які прожили разом 10-12 років (здається йшлося про покоління з 80-их-до 40 років), хоча б в подумках зраджували своїх половинок, і вже не памятаю, але точно більше 40 таки зраджували і неодноразово (залишаючися при цьому в родині). Серед старших такого меньше а серед молодших(не одружених але з постійнм партнером) ще більше -не нагулялися мабуть.... Але тема не про це. ЇЇ почала я і є люди які знають чим ця моя історія закінчилася (але джинси я і досі ношу ). А ще знаю дівчину, яка змінилася на вимогу свого чоловіка-дуже похудала,вставила красиві зуби, одяг теж тепер в неї інший і знаєте-вирішила, що така вона тепер варта кращого ніж її чоловік-замухришка. А там реально 1.50 з кепкою, зате з самооцінкою до неба, бо він синочок прокурорки. От і лишився тепер зі своєю самозакоханою рожею.

Постепенно я перестал быть собой, но еще не стал им. Я уже мог стать им, но медлил с превращением, словно боясь новой души.
Я стал им. Я понял это по твоему прикосновению к моему плечу, по поцелую. Так ты никогда не целовала меня, только его.
И еще я понял, что теперь все закончилось, потому что тому, кем я стал...

...ты не нужна. (с) Антон Фридлянд