Родинний форум "Сімейка"

Коли сльози дошу стікають по шибках і надворі лютує негода так хочеться сісти на самоті, накритись чимось тепленьким і віддатись роздумам. Саме в такі моменти я люблю думати, що саме в моєму житті приносить мені радість, а кому можу принести радість я? За що саме я хочу щиро подякувати Богові, а так часто забуваю це зробити... Чи хотіла б я щось змінити в своєму житті? І, якщо б я мала досить вільного часу, як би я його використала?

люблю думати коли дощ за вікном, а я під теплим плєдом... Якісь думки тоді ясні, та й часу тоді вдосталь...

а завжди ловлю себе на думці, що люди більше схильні жаліти себе.. а значно важче побачити, наскільки багато ми всякого маємо, до чого вже звикли і думаємо, що так воно і має бути... Одна моя подруга запитала мене, чи дякую я Богові за звичайні речі, які навіть не помічаю...? За те що бачу, чую, рухаюсь... за природу навколо себе...за вміння відчувати любов, радість, чи сум...
Позавчора гуляла біля інтернату для дітей із ДЦП. Якраз був вечір, деякі діти бавились собі в м"яча, інші просто прогулювались. А одна дівчинка стояла на сходах, через хворобу вона не могла спуститись сама зі сходів. Тут під"їхала машина і з неї вийшов гарно одягнений чоловік, він підбіг до дівчинки і схопив її на руки а вона сміялася і обіймала його за шию...Напевне, то був її батько. Він забрав її в машину і вони поїхали додому. Усміхнене щасливе обличчя тої дівчинки залишиться надовго в моїй пам"яті... Яке щастя розуміти, що в цьому жорстокому світі є ще багато місця для любові.... Таки любов врятує світ!

зворушливо... шкода таких діток...

А головне, спостерігаючи за ними, коли там гуляла, звернула увагу на те, що всі вони страшенно життєрадісні. І тішаться з дрібниць. Дуже позитивні. І це, здебільшого, підлітки... А коли подивлюся на тих підлітків, які під моїм під"їздом щовечора сидять...то аж сум побирає за нашу молодь.

а чого ті дітки в інтернаті, якщо в них є батьки?

якщо я правильно розумію - це школа-інтернат.
у нашому місті є кілька шкіл для дітей з наслідками поліо і церебральними паралічами.
у них навчаються дітки, які їздять додому. якщо це з області, то на вихідні їздять. а якщо з міста, то й щодня можуть батьки забирати.

mala-karta написав:а чого ті дітки в інтернаті, якщо в них є батьки?

Гра з вогнем права. То "реабілітаційний центр" школа-інтернат... я так розумію, що не всіх діток батьки додому беруть...але то вже в іншу тему. А тут про роздуми над життям...над різними ситуаціями, які вас вразили, чи чимось запам"яталися...чи якось по-особливому вплинули на вас. :oops:

Я вже давно хотіла створити тему, де б можна було писати про те, що сьогодні для вас зробив Господь, за що ви Йому дякуєте (саме сьогодні). Але не наважувалась, оскільки не всі підтримали б таку ідею, тим більше, це ж не церковна сторінка, а форум матусь. Хоча... Мені б дуже хотілось про таке писати саме ТУТ, бо навколо стільки речей, за які ми не завжди буваємо вдячні Всевишньому!

Думаю, кожна людина, не залежно від конфесії чи віросповідання має певний зв"язок з Богом, і мені особисто було б дуже приємно і корисно почитати та поділитись з іншими форумчанами власними переживаннями співдії людини з Богом.