Ваші роздуми...

[мешканка]

Сьогодні хочу подякувати Богові за Його довготерпеливість та милосердя...За те що продовжує рятувати світ, незважаючи на те, що людство потопає в гріхах... За те, що милосердиться над кожним і чекає на кожного.. За те, що прийняв страждання за весь світ, хочі ми і не можемо до кінця те зрозуміти та оцінити.
Хочу додати слова з щойнопрослуханої пісні:
"Чи ти був на Голготі, чи бачив той Хрест?
На якому Син Божий вмирав?
Це за наші гріхи Він життям заплатив
Щоб життя вічне ти і я мав.
Поможи, Боже мій, зрозуміти любов,
Що для нас показав на Хресті, на Хресті
Лиш тоді зможу я за Тобою іти
Серед бурь і страждань на Землі."

[mari]

А це роздуми з блогу однієї дівчини-мами, яка мені дуже подобається. У якої безмежно красиве волосся...Може признає свої дивовижно красиві слова.

.... Люблю мріяти).Поринутись у той світ, ну хоч на 5 хвилин перед сном. Бо світ мрій, він чудовий!!В ньому каліки можуть бігати, звичайні люди бути талановитими до співу, малювання, танців!В ньому можна побувати і на вершині Джомолунгми, а потім ніжитись на берегу Середземного моря. Можна побути президентом, а можна перетворитись на птаха!Можна виграти в лотерею мільйони)В ньому можна обняти маму, за якою скучив і яка за тисячі кілометрів!

[mari]

Я люблю вечорами читати щось дуже приємне, як наприклад наш форум. :yahoo:
А ще люблю ранок. Прокидатись в обіймах моїх 2 коханих людей,бо одна біжить зранку цілуватись і всіх будити, а другий, якщо в 6 ранку не іде на роботу, то ніжно кладе свою руку на плече. Люблю дивитись лежачи у ліжку на хмари. Люблю виходити в піжамі зранку на балкон і відкриваючи вікно, вдихати солено-вітряний запах озера і дивитись на воду. А взимку люблю вечером слухати завивання вітру і кутатись в плед, дивлячись фільм або п"ючи чай біля каміну, який тріскотить дровами. Люю пінисту ванну і свічки . Люблю квіти і тварини. Музику на всю хату. Сміх і танці в веселій компанії. Друзів, які запрошують. Вагітних, які так ніжно і турботливо все допитують і турбуються. Маленьких дітей, які захоплено замовкають коли їхня мама витягає смачно пахнучу цицю. Особливих дітей з "Віри і світла", які хоч і розумово неповносправні, але є професорами посмішок і безтурботності. Своїх нервово-депесивних пацієнтів, які сьогодні не бачуть нічого доброго, але завтра їм засвітить сонце...
А ще люблю стояти в церкві і радіти, що я є, ми є, ви є. Що ми такі як ми є і вірити, що не станемо гірші, не зірвемось, будемо сильні, як і завтрашнє величне свято...

[Melisa]

Щось мені здається, що я знайома з тою довговолосою красунею. ;)

А мені б хотілось подякувати Богу за те, що знов і знов випробовує мене. За те, що посилає мені складні ситуації (як ось нині), і за те, що допомагає мені їх вирішувати. Як важко стримувати емоції, коли поруч дитина! Як важко видаватись щасливою, коли в душі просто вовком вити хочеться! Як важко....Але знову стримую себе на думці, що я - не одна, зі мною - Він. Ми радіємо і плачемо разом. А коли мені погано, я уявляю, як Він обіймає мене і гладить рукою по голові "не хвилюйся!.. тих, кого люблю - випробовую..." І від цих думок стає тепло і приємно, і я знову повертаюсь у свій світ, щоб дарувати любов своєму Янголу, своїй Зірочці, своїй Принцесі...

[mari]

Неля, він точно так і робить, і зараз і завтра несе і буде нести Вас на руках. Просто ти ще цього не бачиш, бо дуже сумуєш.

[мешканка]

Сьогодні мала цікавий випадок. Коли стояла на Богослужінні то підійшла до мене жінка і просила грошей на лікування хворої дитини. З вигляду жінка зовсім не була схожа на стурбовану матір: від неї смерділо тютюном... Я завагалася, чи давати їй милостиню, чи ні.... Адже, майже впевнена, що вона ці гроші витратить далеко не на те, що каже, а на випивку, чи цигарки...чи ще якесь зло...Тоді мені згадалась розмова двох людей, свідком якої я була... Обговорювали вони ту ж тему: давати таким людям милостиню чи ні? І один з них сказав слова, які мені надовго запам"яталися: "А чи задумуємося ми, як часто наші душі, забруднені гріхами, "смердять" перед Богом...? Не зважаючи на це, ми просимо і Бог нас вислуховує, милосердиться над нами і обдаровує нас ласками, не зважаючи на "сморід" наших гріхів...."

[Melisa]

Сьогодні хочу подякувати Богу за те, що зробила стільки запланованих справ. За те, що дав розуму взяти на слінгозустріч парасольку. за те, що була чудова погода і ми змогли гарно погуляти. За те, що не додзвонилась до жінки, в якої хотіла придбати взуття. за те, що зустрілась з сестричкою і змогла запитати її про давно наболівші питання. за те, що отримала відповіді, які мене задовольнили. За те, що моя дитина гарно перенесла проїзд у маршрутці, попри те, що вона сильно хотіла спати і цицю, але вдруге я такого подвигу не здійснювала (годувала грудьми в маршрутці). За те, що у нас нарешті світить настольна (раніше забували купити лампочку). за те, що після такого дня моє чадо солодко заснуло, а я от в цей час пишу на форумі.

[Lilia]

сьогодні бачила неймовірно красивий захід сонця на фоні тієї грозової хмари... напевно гарнішого не бачила в житті. І навіть Павлик, який зазвичай з балкона зирить на пташок і машини, притих і гарними своїми оченятами розглядав те диво. І таким недоречним видалося на тому фоні те, що створила людина - антени, крани, вишки... навіть будинки... тільки дерева і небо, як і було з самого початку...

а в той самий час подруга бігла від мене додому і по іншій стороні (по-ідеї на сході) любувалася веселкою. Те саме - "гарна, велика, я аж зупинилася". Так буває... то природа - сама гармонія, а людина собі сама зробила так, шо навіть на безкрає небо дивиться тільки з однієї сторони...

[Melisa]

Як же все-таки важко приймати і ЛЮБИТИ людину, такою, яка вона є! Зі всіма її істериками, гнівами, постійними невдоволеннями... Як же важко подарувати цій людині свою любов, щоб вона потім ту любов передала своїй дитині! Питаю: "Ти чула про Драпкіна, книга "Лікування материнською любов"ю"...". Відповідь: "Ой, Неля, та де ж її взяти ту любов, якщо мені самій вона потрібна". От і що робити? Відкинути не спілкуватись? Не можу, бо дуже близька мені людина. Сприймати такою, яка є і любити? Це вірно, але... Як їй пояснити те, що ЛЮБОВ Є В ЇЇ СЕРЦІ, ВАРТО ЛИШ ЗАХОТІТИ І ПОКЛИКАТИ ЇЇ. Варто лиш захотіти змін! Інколи мені просто так і хочеться висловити все, що я думаю, але проблема в тому, що ця людина - хвора, і отак прямо сказати-гірше для неї. Я в тупіку. Молимось за неї всією сім"єю. Надіємось на краще. Ех...

[мешканка]

а скільки таких людей ходять по світі: людей, яких не любили, яких не люблять, які не вміють любити і не відчувають любов, які не вірять в любов.... як важко самій любити, коли вже виснажений до краю, коли самій тяжко на серці і хочеться десь втекти світ за очі..... як важливо показати тим, хто нас оточує, що любов є...щоб вони її відчули на собі. Колись, чула в одній пісні слова :"Любіться, любіться і світ повірить вам...любіться в Христі, бо його Дух веде до єднання в серцях..." Тільки коли ми покажемо любов, а не говоритемо про неї, ми зможемо когось переконати...хай, навіть, на це піде ціле життя!